WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Аспекти сюжету галицько-волинського літопису - Реферат

Аспекти сюжету галицько-волинського літопису - Реферат

Образ рисі, можливо, пов'язується з міфологемою кота і котячих. Так, у греків "тигр і пантера пов'язувалися винятково з Діонісом" [8, с. 42] – богом "виноградної лози, покровителем рослинності, поширювачем м'якших звичаїв і культури" [12, с. 87], з другого боку, "в європейському середньовічному мистецтві... особливо стійкі асоціації кішок із силами зла" [10, с. 11], відомим є також "мотив перетворення К[ота] на людину і зворотного перетворення людини на К[ота]" [10, с. 11], причому на кота, як правило, "може перетворюватися... змієборець, казковий герой" [10, с. 11]. До цього можна додати хіба те, що Роман, мабуть, і справді був уособленням зла для "невірних", " h " [11, с. 813].

Орел – "символ небесної (сонячної) сили, вогню і безсмертя; одна з найбільш поширених обожнюваних тварин" [10, с. 258] – у багатьох міфологічних системах протиставляється змії (пор. попередній абзац про "кота-змієборця"). Так, "у давньопівденноаравійських зображеннях боротьби О[рлa] зі змією О[рел] втілює сонячне божество, а змія – смертоносне начало, що пов'язується з місяцем" [10, с. 259], причому "традиція поєднання в єдиній композиції полярно протилежних символів – О[рла] і змії, що переходить іще з давнього світу, – в середні віки набуває значення боротьби Христа з сатаною" [10, с. 260], а Роман же " " невірних. У Греції, крім того, орел, як і лев, "був символом божества війни... – Зевса" [10, с. 258].

З цього ж символічного ряду і образ тура. Давнє слов'янське божество Тур, крім того, що виступало символом родючості (плодючості) [1, сс. 26, 126, 348], було ще і богом війни [1, с. 194]. За Й.Ганушем, "тур у всіх слов'янських мовах означає "горбатого" бика з опуклою високою спиною.., який на Сході був символом сонця (через заокруглене підвищення на спині бика)... А всі боги сонця є героями або ж богами війни" [1, с. 194]. Також "у давніх слов'ян тур був символом надзвичайної сили" [1, с. 195].

Якщо узагальнити основні символічні значення, згадані вище, то визначальними прикметами Романа Мстиславича, закладеними в такій незвичній характеристиці, будуть влада, смерть (відтак уся характеристика, очевидно, – посмертна слава), війна, добро (сонце) для своїх і зло (рись) для ворогів, а також надзвичайна сила. Такі "координати" Романа та його нащадків окреслені в Галицько-Волинському літописі на самому його початку.

2. Наступним повноцінним аспектом сюжету літопису є оповідання про Калкське побоїще, бездоганно оформлене композиційно і пересипане фольклорною та біблійною символікою. Вже перше ж речення цієї розповіді покликане заінтригувати читача прем'єрною появою на Русі й на сторінках літопису монголо-татар: "& . j. . " [11, с. 740]. Інтрига, безумовно, посилюється екзотичністю й незнаністю нападника, а також тим, що сусіди – половці – вже обізнані з ворогом і такі налякані, що аж " j " [11, с. 741]. Цей надзвичайно важливий акт спонукає руських князів до об'єднання для боротьби з нечуваними нечистими. Про чисельність княжих дружин красномовно свідчить лаконічна подробиця з царини фольклору – "h j" [11, с. 742].

Після цієї інтродукції відбувається коротке знайомство, а радше "опізнання": " h (руські. – Н.Ф.) & (татари. – Н.Ф.) h wj . . h . h j (новелістичний риторичний прийом. – Н.Ф.). . j . h (це вже нагадує рефрен пісні чи загальне місце казки. – Н.Ф.)" [11, с. 742]. Але татари швидко зникли, а у стані князів почалися суперечки з приводу боєздатності ворога. Більшість була схильна недооцінювати супротивника, та один – боярин Юрій Домажирич – наполегливо застерігав: " . & h . j. & . . j . j " [11, с. 742].

Як у казці, тричі довелося битися русичам із татарами. І вперше "h . j. h h . . j . . & j " [11, с. 743]. І вдруге – через вісім днів, уже на Калці, – "h j . h. & . ^h" [11, с. 743]. Видно, як над руським військом збираються хмари: татари відійшли, двічі переможені в локальних боях, але вже є перші втрати. Починається вирішальна – третя – битва.

Спочатку все складається успішно для руських князів. З виру битви вихоплюються окремі героїчні постаті: " h j. ... ^ . h " [11, с. 744 – 745]. " h... h h. . ^ j . " [11, с. 744]. Відразу ж після згадки про Романа літописець описує вже мовби перемогу його співвітчизників: " h. . W h j" [11, с. 744]. Та все ж русичам судилася поразка. Кінець третьої сутички з татарами супроводжується першим нагадуванням про причини невдачі: "h . h (підкреслення моє. – Н.Ф.)" [11, с. 744].

Далі наслідки цих гріхів стають усе тяжчими, і кара за християнські провини опускається на голови вірних, звичайно ж, іще двічі. Спочатку " h & jj. . . . h . j . w (підкреслення моє. – Н.Ф.)" [11, с. 745]. А відтак "j && j w j (підкреслення моє. – Н.Ф.)" [11, с. 745].

Ніде прямо не сказано про князівські чвари й усобиці, немає і патетичних закликів до об'єднання "земель Руських", але поряд із потребою дотримання християнських приписів вимога князівської єдності – головна ідея цієї літописної напівпритчі про татарську кару Божу.

3. Найбільшої уваги серед іноземних поневолювачів у Галицько-Волинському літописі удостоївся монгольський хан Батий. У центрі цілого комплексу розповідей, пов'язаних із цією особою, стоїть захоплення і зруйнування Батиєм Києва – безпрецедентний випадок в українській історії. Відтак зрозуміло, що хан Батий в українському літописанні виступає як уособлення злих, диявольських сил. Цікаво, однак, розглянути, як зображає монголо-татарське нашестя на Русь і його провідника Галицько-Волинський літопис, "територія" якого здебільшого "незалежна" саме від цієї східної напасті.

В уривку твору, названому " ~", взаємодіють три силові поля: монголи (уособлення – Батий), охоронці руських міст і самі міста (уособлення – Київ), а також зневажена князівська влада (уособлення – Данило). Ідеологічне тло зображуваних подій – здебільшого релігійне. Власне, моменти підвищеної напруги цього сюжетного аспекту літопису стають такими саме завдяки посиленню героїко-релігійного звучання. Перший такий момент виникає після сухих повідомлень про падіння Рязані, Пронська та Коломни [11, с. 778 – 779], коли Батий підійшов до міста Володимира. Слова єпископа Митрофана при цьому стають своєрідним камертоном усього подальшого християнсько-поганського протистояння: " j. w ^ . &. w h j. . . w . & h h ^ " [11, с. 779 – 780]. Здається, що стрімка ріка історичної розповіді спинила свій біг, і крізь піну, яка перетворилася на хвилі, враз стало видно всю глибину потоку аж до спокійного чистого дна. З цього моменту подальші події відбуваються мовби на двох рівнях: історичному та релігійному.

Шлях татар до Києва пролягав ще через місто Козельськ, яке назавжди стало для них " ", бо вони "j h ^ . . h . " [11, с. 781]. І тут мешканці міста, вчинивши раду, орієнтуються на вищий щабель людської екзистенції. " j . , – вирішують вони, – h , j h ^ " [11, с. 781].

Ці вступні – перед пустошенням Києва – жертви мовби покликані показати контраст між двома групами приречених: русичів – у минущому існуванні й монголів – у царині божественної вічності. Воістину, "хто бо підноситься, – буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться" (Мт. 23.12).

Тим часом не Батиєвим очам першим відкривається Київ (можливо, в цьому теж є якийсь символічний сенс). Воєначальник Мендухан, зачарований виглядом міста, "j h . ", завершує літописне оповідання "У рік 6745 [1237]", а разом із ним і першу частину " ~". Головні ж дійові особи великого протистояння ще за лаштунками – гострять зброю і вимолюють перемогу, хто як уміє.

У наступному літописному оповіданні – "У рік 6746 [1238]" – інтродукція триває. Вслід за Мендуханом на історичній сцені з'являється "довірена особа" Данила – тисяцький Дмитро: " h (тодішнього київського князя Ростислава Мстиславича. – Н.Ф.). & . w (у Києві. – Н.Ф.) . h . w j. " [11, с. 782]. Тим часом татари "набирали розгін" у Польщі (" . " [11, с. 784]) і, як зазначає Л.Махновець, "за переказами,.. відіслали у свої становища цілі вози, навантажені правими вухами забитих поляків" [3, с. 58].

Loading...

 
 

Цікаве