WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Домінантний образ і поетичний синтаксис - Реферат

Домінантний образ і поетичний синтаксис - Реферат

Всі поетичні фігури – є певного роду порушенням нормативної, тобто літературної мови. "...Мова літературна для мови поетичної є тлом, на якому відображається підказана естетичними уявленнями спеціальна деформація мовних частин твору, іншими словами, спеціальне порушення мовної норми" [17, с. 326]. "Спеціальне порушення мовної норми" часто обертається магією мистецтва.

Вельми значущою у творенні синтаксичного малюнку тексту є і фігура еліпсу (еліпсису). Еліпс з'явився внаслідок прагнення поетів до максимальної ущільненості віршового рядка, на основі принципу ейдетичної редукції (Едмунд Гуссерль), "згущення думки" (Потебня). Еліпс – це довіра автора читачеві, митця – реципієнту, його передзнанням. Потебня вважав, що той, що говорить, і рівний йому за освітою слухач може задовольнитися лише натяком... [18, с. 22]

Еліпс – це пропуск, опущення, згуба, яка спонукає до пошуку, до відтворення первісної повноти висловлювання. Ми навіть не помічаємо багатьох еліпсів, наприклад, пропуски дієслова бути:

Мені не жаль, що рано гину:

Життя – Голгофа, розкіш – мрія,

Бажання – пекло...

П.Карманський. "Надгробні стихирі"

Місця, які вимагають коментарів, витлумачень, різні лакуни також можна віднести до еліпсів.

Повтори домінант і ситуацій, в яких вони діють, створюють своєрідний ритм, який О.Чичерін назвав "ритмом образу". Він притаманний не лише поезії і не лише окремому образу – лексемі. "Не лише ритм віршового тексту, але й ритм прози, не лише у побудові мови, але й у побудові образу, всередині його смислового ядра. Як в архітектурі або живописі, ритм в основі образу і системи стає одним з найбільш тонких і точних рушіїв смислової енергії" [21, с. 5].

Синтаксичні фігури – це своєрідні каркаси. Н.Е.Енквіст вживає термін фрейми: "Такі фрейми можна запозичити з теорії прийняття рішень, яку розроблено у сфері управління економікою" [8, с. 335].

Кожна синтаксична фігура, або фрейма, є відхиленням від канонічного синтаксису. І це відхилення якраз і створює ефект неочікуваності і магію мистецтва. Такі відхилення мають різні параметри: на рівні графіки тексту, перебоїв ритму, переносів, антитези, а також може виникнути певне мерехтіння, невизначеність, "mglawice" [5, с. 26], туманність тексту, його розмитість, наприклад, у фігурі умовчання:

Над усі літа глухії

Синьо-синьо від завії –

Дзвони серед ночі...

І.Драч, "Биківня"

Розмитість тексту, неясність думки створюють із авторським проясненням сенсу антитезу, яка огортає атом – домінанту. Так, у Маланюка:

Буває мить – хтось вимовить ім'я

(А тиша ще шумить безмежним морем).

Ніхто не гляне і не заговорить,

Лише діткне плеча.

І раптом я

Відчую – хто, відчую і побачу:

То Ангел смерті.

Простий, мовчазний,

Поважно зосереджений. Неначе

Виконує щоденний труд тяжкий.

"Ангел смерті І"

Домінанта тексту визначена вже заголовком. Це – ангел смерті. Але фрейма, в якій він з'являється, це параметр невизначеності, "mglawісе", яку формують лексеми хтось, ніхто. Поява протагоніста створює нову фрейму, фрейму антитези: mglawiсе – Ангел смерті. Еліпс першого рядка (лексема коли, її пропуск), реалізується знаком тире. Це – постійний замінник пропуску, проте в другому випадку (відчую – хто) тире втрачає свою конструктивну вартість, перетворюючись на нейтральний графічний знак.

Третя фрейма – те, що в дужках. Дужки посилюють окремішність висловлювання, бо і в ньому є зернина антитези: вимовить – тиша. Середина першої частини тексту – це злам, це раптовий перехід розмитості до визначеності. Цей перехід підсилено графікою, розташуванням рядків, розривом вірша. У тексті два таких розриви, обидва знаменують злам, перехід до нової якості. У першому випадку – перехід до визначеності, у другому перехід від абстрактно-романтичної лексики до екзистенційно приземленої. Це також антитеза: Ангел смерті – простий, мовчазний, поважно зосереджений. Онтологічний сенс протагоніста, ознаки його лаштуються у розрахунку "на три", створюючи тріаду синонімічного характеру. Два чітких перенесення (еnjаmbеmеnt) – це також розриви, розриви меж речень: між підметом і присудком: я – побачу і між однорідними означеннями: мовчазний – поважно зосереджений.

У структурі цього тексту є й інверсія, яка підкорена загальній стратегії тексту, тобто реалізації домінанти. Це також фрейма у фігурі порівняння і вона напряму стосується домінанти, а розпочинається розривом:

Неначе

Виконує щоденний труд тяжкий.

У другій половині тексту, яка починається графічно після значного інтервалу (також розриву) і складається з двох класичних катренів, ніби зникає напруга, експресія. Натомість з'являється спокійна стриманість ("очі стомлено зведе") і невиразна діалогічна ситуація: "Пролебедію: зачекай, не зараз!" 0тже, можемо говорити ще про одне протиставлення, інтонаційну антитезу: експресія – депресія. У цій половині тексту не можемо оминути ще одну синтаксичну фігуру – анафору, котра нічого не підсилює, не створює градаційного піднесення, тут – полісиндетонне нанизування сполучникового "і" передає деградацію, спад почуттів, приреченість і останнє ледь чутне благання: "зачекай, не зараз!". І хоча текст завершується знаком оклику, але притаманну йому силу гасить оте пролебедію:

Тоді він очі стомлено зведе

І я побачу запит в них і вирок,

І смуток, що в незнане поведе

Нечуткою ходою потаймиру.

І аж тоді здригнуся і збагну,

І не тому, що буде суд і кара.

Схиляючись в останню тишину,

Пролебедію: зачекай, не зараз!

Розрив монолітної за сенсом почуттів тріади "запит, вирок – смуток" також не додає в контексті другої частини експресії, все йде до кінця, хоча герой і робить спробу відтягнути фінал.

Таким чином, домінанта реалізує себе:

– у комплексі синтаксичних фігур, фрейм, які утворюють міцну будову тексту, структуровану цілісність твору,

– синтаксичні фігури формують ритм образу, його смислову енергію, це:

– різнорідна антитеза, контрадикторність, бінарні опозиції, полярність тональностей та інтонації,

– в межах загального ритму твору виникають перебої ритму, чітка ритмічна упорядкованість створює дисонанс з перебоями метру,

– у зламі графічного малюнку,

– у лексичних протиставленнях різних шарів,

– у синтаксичних тріадах із різним семантичним наповненням,

– у фігурі перенесення, стику, анафорі,

– у системі повторень різного характеру в залежності від контексту,

– у еліпсах, в замовчуваннях, розривах фрази,

– у різноманітних інверсіях, у фігурі хіазму.

Література

  1. Dubois J. еt al. Rhetorique generale. Р., 1970. Ця книжка вийшла у рос. перекладі: Общая риторика. М., 1986.

  2. Glowinski M. Slownik terminow literackich. Warszawa, 1976.

  3. Sierotwinski S. Slownik terminow litеrackich. Warszawa, 1986.

  4. Бандура О. Мова художнього твору. Київ, 1964.

  5. Береговська Е. К теории фигур: семантико-функциональная характеристика хиазма // Известия АН СССР, серия литературы и языка. 1984. Т. 43. № 3.

  6. Гром'як Р. До питання про етичні виміри інтерпретації // Слово і час. 2000. № 1.

  7. Еллан Василь (Блакитний). Поезії. Київ, 1967.

  8. Енквіст Н. Стилі як стратегія в моделюванні тексту // Известия АН СССР, серия литературы и языка. 1988. Т. 47. № 4.

  9. Єфремов С. Історія українського письменства. Київ, 1917.

  10. Жулинський М. Метеор на обрії української поезії // Грицько Чупринка. Поезії. Київ, 1991.

  11. Каранська М. Синтаксис сучасної української літературної мови. Київ, 1992.

  12. Качуровський І. Фігури і тропи. Мюнхен – Київ, 1995.

  13. Корольков В. К теории фигур // Научные труды Московского пединститута иностранных языков им.М.Тореза. Вып. 83. Вопросы романо-германской филологии. М., 1974;

  14. Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих термінів. Київ, 1965.

  15. Маланюк Є. Невичерпальність. Київ, 1997.

  16. Мосенкіс Ю. Першомова: проблеми реконструкції // Соlleium. Київ, 1993. № 1. С. 45.

  17. Мукаржовський Я. Мова літературна і мова поетична // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів, 1996.

  18. Потебня О. Поезія. Проза. Згущення думки // Теоретическая поэтика.М., 1990.

  19. Русанівський В., Єрмоленко С. Життя слова. Київ, 1978.

  20. Чичерін О. О языке и стиле романа "Война и мир". Харків, 1953.

  21. Чичерін О. Ритм образу. Стилістичні проблеми. М., 1980.

Loading...

 
 

Цікаве