WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема дослідження метаморфози на рівні семантичного коду - Реферат

Проблема дослідження метаморфози на рівні семантичного коду - Реферат

Тема текстуального аналізу метаморфози з метою інтерпретації семантичного коду – дуже широка. Тому розглянемо лиш деякі приклади актуалізації семантичного коду в текстах фольклорного та літературного походження. Легенда "Життя і смерть Довбуша" є зразком аберативної метаморфози, об'єктом якої є Олекса Довбуш, і яка стала нагородою за відважний вчинок: славний опришок убив самого чорта, що явився в образі чорного кота, а коли вцілила його смертельна куля, "чорний чоловік з того учинився". Бог післав "перебраного янгола", який повідомив Олексу, що йому належиться нагорода: "Кажи, що хочеш, а Бог тобі дасть". І Довбуш попросив для себе особливих якостей: "Но, то я хочу лише, аби не було сильного над мене, та й аби ми си нічого не ймило, ні шаблі, ні кулі". У цих словах маніфестується аберативний код, актуалізація якого є можливою у контексті розвитку нарації. У тексті про сам акт метаморфози та про його наслідки не згадується, лиш слова янгола "Буде тобі так, як ти хочеш" – засвідчують реалізацію аберативного коду метаморфози,-- герой перемінився, бо отримав властивість, яку відносимо до набутих. Однак, зворотній напрям дії таємних сил, як і засоби, що запускають їхню дію, у тексті описані детально. Довбуш не попросив у Бога для себе безсмертя. Коли янгол вже відходив, запитав його: "Ще би я хотів знати, від чого я згину?". Герой знає, що повинен існувати опозиційний код до задіяного аберативного коду. І цей опозиційний код може звести нанівець чарівну властивість, даровану Богом. Янгол настоював на збереженні езотеричності метаморфози. "Але Довбуш був цікавий, єк став просити ,то й янгол сказав: "Не згинеш ти від нічого, аж єк хтос наб'є рушницу срібнов кулев, ще й 12 зерен ярої пшениці до того, а над тим всім ще треба 12 служб відправити". Таким чином об'єкт метаморфози став посвяченим у її таємницю. Дію аберативного семантичного коду метаморфози у тексті продемонстровано одним реченням: "Пішов Довбуш, воював довго, нічого го си не чіпало".

Використання аберативного коду метаморфози у літературному тексті відкриває широкі можливості художнього дослідження суспільних проблем у нетрадиційному ракурсі. В оповіданні О.Маковея "Як Шевченко шукав роботи": "Бюст Шевченка, що стояв у квартирі посла Л. під пальмою в куті кімнати, раптово перемінився на живого поета: "постамент, на котрім стояв бюст, був одягнений в довгий кожух, а за хвилину уже цілий Шевченко вийшов з кута, зняв кучму і промовив: Добрий вечір, пане после!". По завершенні епізоду стається зворотня переміна: "По хвилині посол глянув, але на фотелю не було вже нікого, тільки у кутку на постаменті стояв поетів бюст, як і перше". У тексті здатність метаморфувати виявляють будь-які зображення поета: "натомість у віллі професора Г. щось несамовите сталося з великим портретом Шевченка. Поет вийшов з рам і тихенько вступив у бібліотеку голосного ученого". За допомогою аберативних метаморфоз О.Маковей отримав змогу звести докупи персонажів, які належать до різних рівнів біологічного хронотопного коду, а тому їхні життєві стежки практично не можуть перехрещуватися. Лиш чарівний міфічний код дозволив змалювати зустрічі й розмови живого Кобзаря з деякми видатними тодішніми галицькими науковими, політичними та культурними діячами. Саме через діалог оголюється псевдопатріотична сутність претендентів на славу "батьків народу". Еволюція семантичного коду у даному літературному тексті полягає у тім, що аберативність від здорового глузду автор пропонує сприймати як "правило гри" в рецепції дуже гострої реальної проблеми людського буття. Аберативний код на час дії у даному тексті набуває у свідомості реципієнта ваги тимчасової аксіологічної константи: незвичайна поведінка реальних речей сприймається як норма (для даного тексту). В результаті – аберативний код в оповіданні виконує функції індикативного коду: з його допомогою з'являється інформація, що була раніше закритою для широкого загалу. Валентність семантичного коду метаморфози у даному тексті демонструється через амбівалентність образів персонажів: на очах широкої громадськості вони творили собі імідж українських патріотів, для яких постать Шевченка – національна святиня, а насправді пихата псевдовченість та егоїстичні шкурницькі інтереси виявилися понад найсакральнішими національними аксіологічними рівнями.

Василь Стус з метою розкриття внутрішньо-психологічного образу свого героя інтерпретував дублетний семантичний код метаморфози, який у народній казці творить образ роздвоєного персонажа (рак Вір): "Геніальний поет // Роздвоївся (на себе і страх!) // Півпоета роздвоїлося // (на чвертьпоета і страх!) // Чвертьпоета роздвоїлося // (на осьмуху і страх). // Осьмуха поета роздвоїлася // (на понюху і страх)." (Стус В. Дорога болю.– К ., 1990.– с. 76).

Богдан-Ігор Антонич у вірші "Вишні" використав етіологічний код метаморфози з вектором зворотнього спрямування чарівних сил: антропоморфне розкривається через зооморфне та ботаноморфне: "Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко" (с. 221). Причина появи потягу до поетичної творчості в Б.-І.Антонича розкривається через валентність трансфігуративного та етіологічного кодів: "Антонич був хрущем"  маніфестація трансфігуративного коду, актуалізованого в минулому часі (до часу нарації відбулась метаморфоза "хрущ  Антонич"); етіологія поетичного таланту Антонича (як це художньо відтворено у вірші) пов'язана з інформацією про те, що хрущ (Антонич) жив колись на тих вишнях, "що їх оспівував Шевченко".

Метаморфоза належить до класичних художніх засобів. У її сутності закодована широка інформація людинознавчого, світоглядного, мистецького характеру. У текстах фольклору та літератури роль чарівної переміни образу важко переоцінити. Один із семантичних її кодів – міметичний – склав основу мімезису – давньогрецького трактування художньої творчості. Таким чином, метаморфоза не лише належить до прадавніх міфологем, що лягли у фундамент мистецтва сюжетотворення, але й праоснова естетичного відтворення дійсності. Тому-то сучасним науковим дослідженням, де порушується проблема чарівної переміни образу, часто бракує відповідного інструментарію, здатного забезпечити чіткий аналіз текстів, структуротворчою основою яких є метаморфоза. Питання виявлення, номінації та систематизації семантичного коду метаморфози назріло давно. Успішне розв'язання цієї проблеми відкриє нові можливості текстового аналізу. Знання природи вияву семантичного коду дасть змогу відслідковувати його еволюцію від фольклорного до літературного тексту, де явище чарівне, езотеричне, латентне адаптується до відображення жорстких реалій людського буття.

Література

  1. Барт Р. Від твору до тексту // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів, 1996.

  2. Барт Р. Текстуальний аналіз "Вальдемара" Е. По. // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів, 1996.

  3. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк, 1997.

  4. Давидюк В. Українська міфологічна легенда. Львів, 1992.

  5. Жирмунский В. Народный героический эпос. М.-Л., 1962.

  6. Клейн Л. Анатомия "Илиады". СПБ., 1998.

  7. Леві-Строс К. Міт та значення // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів, 1996.

  8. Лосев А. Античная мифология в ее историческом развитии. М., 1957.

  9. Сахарный Н. Гомеровский эпос. М., 1976.

  10. Фрай Н. Архетипний аналіз: теорія мітів // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів, 1966.

  11. Хомський Н. Роздуми про мову. Львів, 2000.

  12. Шилов Ю. Праісторія Русі-України (VІІ тис. до н. е. – І тис. до н. е.). Київ – Хмельницький, 1998.

Loading...

 
 

Цікаве