WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема дослідження метаморфози на рівні семантичного коду - Реферат

Проблема дослідження метаморфози на рівні семантичного коду - Реферат

Ви, дзвони, задзвоніть,

Ви, ляльки, заспівайте,

Ти, земле, розступися –

Най я ввійду в тебе!

Знайшовши там, у потойбічному світі, свою двійницю на подружжя Іванкові, Оленка виходить з нею з-під землі зі словами: "...- і випусти на білий світ"... М.Чумарна слушно вказує на спорідненість Оленки й Іванка з набагато давнішими Лялею й Лелем а також з індоарійськими Сітою й Рамою" [12, с. 103].

Цікавим видається спостереження Ю.Шилова щодо архетипу потойбічного світу, вираженого у згадуваній казці: "Відносно ж зауваження М.Чумарної щодо обов'язкового здобуття героєм дружини через змієборство слід послатись на статтю Ф.Б.Я.Кейпера "Космогонія й зачаття: до постановки питання", де розглядаються архетипічні – пов'язані з "пренатальними спогадами" про зачаття й формування ембріону – засади подібних міфологем; отже відповідні матеріали слов'янської (й не тільки) етнографії дійсно дуже давні й глибинні" [12, с. 104] Такий підхід до архетипу міжсвіття знову повертає нас до прадавнього світорозуміння через будову людського тіла. Антропоморфізм, незважаючи на те, що його дещо спрощено досі трактували, справді лежить в основі міфології, але, як нам видається, проблема дослідження його впливу на міфологеми вимагає значно уважнішого ставлення. "На справжньому архетипному рівні, – як доводить Н.Фрай, – де поезія – витвір людської цивілізації, природа є вмістилищем людини. На анагогічному рівні (духовному поясненні слів) людина – це посудина для природи, а міста і городи – це вже не малі впадини на поверхні землі, а форми людського всесвіту" [10, с. 120].

Метаморфоза – явище духовної дійсності, пізнання сутності якого лежить у площині виявів формотворчої духовної енергії. Складність дослідження – у чарівності явища, що виражається у таємничості, прихованості окремих характерних ознак. Як частина міфічного світогляду, метаморфоза несе у собі певний досвід, спрямований від минулого до майбутнього. "Мета мітології,-- за визначенням К.Леві-Строса,-- забезпечення майбутнього, котре повинно залишитися вірним теперішньому та минулому..." "Прірва, що існує, як ми уявляємо, між мітологією та історією, повинна бути подолана через вивчення історії, яка зовсім не є відокремленням, а продовженням мітології" [7, с. 353]. Архетипи міфологічного досвіду закодовані на переміну зовнішньої форми художнього образу і форми середовища його перебування, а також форми внутрішньо-психологічної наповненості образу. Переміна форми відбувається під впливом невидимої формотворчої енергії, дія якої проявляється за певних умов та обставин. Одна з яких – перехід через міжсвіття. Явище метаморфози утверджує здатність матерії під дією формотворчої сили утворювати один із можливих для неї виглядів. Через суб'єктно-об'єктні відносини проявляється тип впливу формотворчої енергії: у випадку передачі цієї енергії від суб'єкта інвертаційної енергії об'єктові, що підлягає інвертації, через матеріальні засоби (удари паличкою, натирання маззю, вживання навару із розмаїтих трав тощо)  таку метаморфозу вважаємо контактною; при передачі формотворчої енергії поза матеріальними засобами  безконтактною. У чарівній метаморфозі здійснюється архетип, художній образний вираз формотворчої енергії якого знаходимо в поезії "Гострим полиском хвилі спалахують..." Лесі Українки: "Кожний гук – відгук сили одвічної, // що руйнує й будує світа".

Усю проблематику, співвідносну даній темі, пронизує теза: метаморфоза – явище складне й багатогранне. Приймаємо цю складність та багатогранність дуже конкретно, бо уважний підхід до вивчення цієї проблеми наштовхує на факт існування полісемантичності явища. Завдання – у тім, щоби правильно визначити вектор дії чарівних сил, який за своєю природою має складові. Спробуємо визначити семантичні грані метаморфози, які відіграють найважливішу роль у кожній конкретній ситуації.

Архетип метаморфози, архетип міжсвіття, архетип переходу через лімінальну зону, – тісно пов'язані з глибинними структурами, в основі яких – принцип впливу біологічного хронотопного коду, його аберація, його реверс, його послаблення тощо. Традиційно, саме ці глибинні структури вимагають семантичної інтерпретації. Однак, – за свідченням Н.Хомського, – "існує значно більше даних, що поверхнево-структурна інформація сприяє окресленню значення. Тому буде обгрунтованим постулювання наступного: лише поверхневі структури підлягають семантичній інтерпретації..." [11, с. 133].

У практичній роботі над проблемою номінації та інтерпретації семантичного коду метаморфози важливими є настанови Р.Барта щодо методу текстуального аналізу: "...Кожен фрагмент твору підходить з повагою до наукового статусу семіології, або інакше кажучи, з повагою до його власного дискурсу", "...розповідь відразу ж співвідноситься з якоюсь категорією, принаймні, коли вона сама надається до того – під категорію "Тексту", тобто простору, процесу набування значення у творі, одне слово, процесу "означування"...". "Текст треба розглядати не як завершений, закритий продукт, а як процес продукування, "підключений" до інших текстів, інших кодів (це і є інтертекстуальність), і за допомогою цього артикулюється в суспільстві та історії не способами визначення, а цитування". Метод текстуального аналізу Р.Барта – у якнайповільнішому відчитуванні окремо взятого розповідного тексту з метою "визначити місцезнаходження та зробити класифікацію" (...) "тільки тих форм та кодів, відповідно до яких виникають значення". Використання методу "простежування за шляхами утворення значень" при дослідженні метаморфози на рівні семантичного коду може бути успішним за умови врахування специфіки метаморфози як тексту у тексті. Р.Барт застеріг, що текстуальний аналіз "застосовують тільки до письмових розповідей" [2, с. 385]. Текст народної казки, пісні чи легенди (на сучасному рівні) відносимо до усно-письмового тексту Адже аналізуємо саме записані тексти. Проблему дослідження семантичного коду метаморфози можна вирішити і не розбиваючи увесь текст на окремі лексії, що містять до трьох-чотирьох значень (за Бартом). Можна обмежитись аналізом поверхневих структур, що містять інформацію про конкретну метаморфозу у певному тексті.

Основу дослідження метаморфози на рівні семантичного коду складають проблеми: залежність формування семантичного коду від суб'єктно – об'єктних відносин; від внутрішнього навантаження образу; від ідейно-естетичних завдань самої акції перетворення; від місця та часу події; здатність метаморфози індукувати множинні семантичні коди; наявність складових семантичного коду як вияв інформативної насиченості художнього засобу; семантично наповнені елементи метаморфози та причини трансформації смислу; актуалізація семи та компоненти посилення й послаблення коду; відсутність чи наявність маркувальних елементів семантичного коду; матеріалізація формотворчої енергії – позитивної чи негативної – в акті переміни образу; валентність семантичного коду – здатність зв'язків з іншими складовими; семантична опозиція коду метаморфози; відповідність характеристик набутого образу головним ознакам сутності образу-константи;семантичний дуплет: два рівновеликі вектори семантичного коду; форми вияву коду: маніфестація семи; демонстрація семи; актуалізація семи; потенціалізація семи.

Loading...

 
 

Цікаве