WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблеми поетичної асоціативності - Реферат

Проблеми поетичної асоціативності - Реферат

Яскравим представником планетарного мислення, автором широких, просторово віддалених асоціацій в українській поезії є Павло Тичина. Вихідна його теза – підпорядкування всесвіту ритмічному рухові, музиці. Музика (ритм) виступають у ролі творчого начала макро- та мікро-світів. Відтак одним з принципів поетового тропотворення є встановлення мостів чи то унісону, чи то поліфонії між музикою і всесвітом, між ритмом і широким колом явищ довколишньої дійсності. П.Тичина закликає: "Люде, любіть землю! / Поети, у космос ведіть!" Відтак знаходимо у нього відповідні поетичні фігури. Порівняння: "біжать світи музичною рікою", "і плачуть, і співають промені у далині, / немов віолончелі"; епітети, які набувають ознак символів: "золотий гомін", "сонячні кларнети"; прості метафори: "акордились планети", "мільйони сонцевих систем / вібрують, рвуть і гоготять!"; складні персоніфіковані метафоричні конструкції: "ходить сонце в шлеях. / Натягне віз / і всі планети в екстаз!", "Над Сивоусим (метафора Чумацького шляху.– Т.П.) небесними ланами Бог проходить, / Бог засіває. / Падають / Зерна / Кришталевої музики". Як бачимо, даний принцип образотворення викликає свіже, сильне й яскраве естетичне враження. Його секрет якраз і полягає у вмілій асоціації віддалених предметів та явищ дійсності, у новаторській контамінації сфер музичної (безтілесної, невидимої, але відчутної) та космічної, планетарної (тілесної, видимої).

Насамкінець розглянемо поезію Павла Тичини, яка є показовою у даному плані. Входить вона до збірки "Замість сонетів та октав" під назвою "Ритм":

Коли йде дві струнких дівчині – ще й мак чер-

воний в косах –

десь далеко! молоді планети!

Пливуть. Струнчать. Атоми утоми – на світ, у світ

із тьми! Танцюють, куряву збивають... Сонця

стають у коло. А від них майви

по всесвіту всьому.

Дві дівчині [18, с. 117].

Бачимо характерне для П.Тичини не повільне, плавне розгортання образної структури, як, наприклад, у Тараса Шевченка, а злегка рване й навальне нанизування образних елементів, яке вже само по собі створює враження ритмічності й мобільності. Остання техніка у поетичній практиці Станіслава Вишенського доведена до межі. У першому уривку розгортається асоціативна паралель: дві дівчині планети. Підставою для асоціювання є атрибут руху, ходи ("коли йде"); стрункості > сила, молодість, гармонія; краси ("мак червоний в косах"). Вони підводяться до одного спільного знаменника – молодості, з атрибутом якої виступають планети. Автор наголошує на відстані між об'єктами, що зіставляються ("десь далеко!"), якою постулюється гострозорий асоціативний погляд.

Привертає увагу авторське використання форми двоїни "дві дівчині". Двоїна тут може зумовлюватися двома чинниками. Перший – як вияв подвоєння сили або звучання зображуваного. Це, як у математиці, піднесення якогось числа до квадрату. Дві красиві дівчини більш вражають, ніж одна. Множинна паралель дівчат із планетами сильніша, ніж одинична. Другий – як проекція реальної життєвої ситуації. Вільгельм фон Гумбольдт у статті "Про двоїну" писав: "Те, що так повсюдно виникає перед сприйняттям, жвава свідомість природно й виразно переносить у мову за допомогою навмисно для цього призначеної форми" [6, с. 398]. Дівчата люблять ходити, гуляти попарно; часто кожна намагається мати товаришку, з якою можна було б поділитися якоюсь своєю таємницею. Тому й постала форма двоїни.

Перший уривок цього верлібру автор завершує другою ланкою паралелі ("молодими планетами"). Наступна частина – це розгортання асоціацій щодо планетарного ритму. "Пливуть. Струнчать" – передача руху й сили. "Атоми утоми (напевно, що тут П.Тичина свідомо обіграв близьку фонетичну подібність цих слів – Т.П.) – на світ, у світ із тьми" > асоціативний ряд вибудовується так: планети позбавляються "важких" атомів утоми, відкидають їх у світ, а тому залишаються енергійними, бадьорими. Те, що "світ із тьми" – за контрастом породжує асоціацію про світлоносну природу планет. "Танцюють, куряву збивають" – підтвердження енергійності й бадьорості та вказівка на танцювальні, ритмізовані рухи. "Сонця стають у коло" > водити хороводи колом (солярна символіка) > асоціює угрупування, танці. "А від них майви по всесвіту всьому" – майви – прапори – метафора сонячного проміння. Відкодовується як поширення сонячного проміння по всьому всесвіту й "зараження" ритмом інертного світу тьми. Далі, небезпричинно, увага автора знову повертається до дівчат, бо все сказане у другому уривку викликає асоціацію саме із ними. Від дівчат до планет, а від планет до дівчат – такі повороти визначають авторську увагу. Відповідно перепрочитується вся друга строфа. Дівчата викликають асоціації руху, танців, нескінченної енергії, краси, молодості. Усе це передається у довколишній світ, викликає захоплення і передусім – в автора.

Розгляд поетичних текстів спонукає до ряду узагальнень про роль асоціативності в образотворенні та інтерпретації вже готових образів. За допомогою асоціативності автор з'єднує в образі свої почуття, уявлення, наміри. Саме асоціативність формує стратегію тексту. З одного боку, стратегія є виявом позатекстових реалій – культурних, релігійних, соціальних, політичних – в авторському суб'єктивному відображенні. У даному випадку перед дослідником стоїть завдання якнайповніше з'ясувати весь контекст авторської ситуації й простежити його зв'язок (переломлення) у поетичному тексті. Звідси, залучивши при потребі додаткові поетичні структури, можна з'ясувати специфіку авторської асоціативної технології, а також збагнути суто авторське емоційне та семантичне наповнення образу, його, так би мовити, справжній підтекст.

З іншого боку, стратегія тексту постає у проекції інтерпретації. Читач повинен розгорнути всю багату семантику тексту й конкретизувати її відповідно до свого історичного моменту, культурної ситуації тощо. Тут образна асоціативність вступає у синхронний зв'язок з асоціативною базою реципієнта. А це породжує нові естетичні імпульси та смислові відтінки.

Література

  1. Бэн А. Психология // Ассоциативная психология. Эббингауз Г., Бэн А М., 1998.

  2. Веселовский А. Три главы из исторической поэтики // Веселовский А. Историческая поэтика. М., 1989.

  3. Вінграновський М. З обійнятих тобою днів. К., 1993.

  4. Гнедич П. История искусств: В 3-х т. СПб., 1887. Т. 2.

  5. Голобородько В. Зелен день. К., 1988.

  6. Гумбольдт В. фон. О двойственном числе // Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. М., 1985.

  7. Гумбольдт В. фон. Об изучении языков, или план систематической энциклопедии всех языков // Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. М., 1985.

  8. Етимологічний словник української мови: У 7-ми т. К.: Наукова думка, 1985. Т. 2.

  9. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. К., 1994.

  10. Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. К., 1965.

  11. Платон. Кратил // Платон. Собрание сочинений: В 4-х т. М., 1990. Т. 1.

  12. Потебня А. Мысль и язык // Потебня А. Эстетика и поэтика. М., 1976.

  13. Потебня А. Объяснения малорусских и сродных народных песен: В 2-х т. Варшава, 1883. Т. 1.

  14. Потебня А. Рецензія на сборник Я. Ф. Головацкого // Потебня А. Эстетика и поэтика. М., 1976.

  15. Словарь української мови: У 4-х т. / Упоряд. Б. Грінченко. К., 1996. Т. 2.

  16. Современное зарубежное литературоведение. Энциклопедический справочник. М., 1999.

  17. Тельнюк С. Неодцвітаюча весно моя... К., 1991.

  18. Тичина П. Сонячні кларнети. К., 1990.

  19. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаківського. К., 1974.

  20. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. М., 1976. Т. 2.

  21. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Зібрання творів: У 50-ти т. К., 1981. Т. 31.

  22. Франко І. Темне царство // Франко І. Зібр. тв.: У 50-ти т. К., 1980. Т. 26.

  23. Шевченківський словник: У 2-х т. К., 1976. Т. 1.

  24. Шевченко Т. Кобзар. К., 1987.

  25. Эббингауз Г. Очерк психологии // Ассоциативная психология. Эббингауз Г., Бэн А. М., 1998.

  26. Эккерман И. Разговоры с Гете в последние годы его жизни. Ереван, 1988.

Loading...

 
 

Цікаве