WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості сугестії - Реферат

Особливості сугестії - Реферат

Пробіг зайчик.

Дивиться –

Світанок!

Сидить, грається.

Ромашкам очі розтулює

А на сході небо пахне

Півні чорний плащ ночі

Вогняними нитками сточують

Сонце –

Пробіг зайчик [10, с. 35].

Секрет чи не найбільшого символіста у європейській літературі початку ХХ ст. якраз і полягає у віднайденні простих (не якихось мерехтливих), але водночас надзвичайно сугестивних образів-деталей, які у гармонійній спайці дають неперевершену ліричну картину народження нового дня. Коротко про ці образи: "зайчик" – несе асоціації білого та світло-сірого кольору (кольористична паралель до світанку), пухнастості та ніжності (передає лагідність і ніжність ранку). "Дивиться – Світанок" – природа (звірі, птахи) першою відгукується на пробудження дня. "Сидить, грається" – передає безтурботність ранку. "Ромашкам очі розтулює" – через уособлення майстерно зображується ранкове оживання флори. "А на сході небо пахне" – деталь на означення запаху, що викликає асоціації прохолодної свіжості ранку. "Півні чорний плащ ночі / Вогняними нитками сточують" – скомплікований, високопоетичний та новаторський образ. Динамічна візуальна картина натякає на появу світанку (поступовий відхід ночі та прихід дня). Поет навмисне ламає узвичаєну асоціацію, в якій півень саме через спів оповіщає про ранок. Півень тут також символізує прихід нового дня, але вже через своєрідну метафору, через візуальне, тілесне нищення ночі (її "чорного плаща"). Далі йде образ сонця; ним, можна сказати, завершується вірш. Сонце подається без прикрас, вони зайві. Адже цей образ органічно пов'язаний із попередніми образами поезії: він їх оживив, а вони його провіщали. Завершується цей геніальний твір, як і починався: "Пробіг зайчик" – обрамлюючий образ. Тільки наприкінці вірша він навіює динаміку: з'явилося сонце – пробіг зайчик – розпочався день.

Хрестоматійна поезія П.Тичини "О, панно Інно" – ще один цікавий приклад сугестивності. Не будемо аналізувати поетичність образів цього твору, а вкажемо лише на оригінальний авторський прийом гри образів. У цій грі автор досягає високої емоційно-виражальної ноти. Ліричний герой зізнається панні Інні у тому, що любив її сестру (перша строфа). У другій строфі в свідомості ліричного героя з'являється образ очей, очей його коханої. І тут він зі здивуванням помічає, що ці очі не сестри Інни, а самої Інни. Заплутавшись, ліричний герой проголошує: "Сестра чи Ви? – Любив". Психолог Л.Виготський так визначив закон естетичної реакції: "...Вона (естетична реакція – Т.П.) заключає в собі афект, який розвивається у двох протилежних напрямках, який у завершальній точці, ніби у короткому замиканні, знаходить своє знищення" [2, с. 279]. Підказка й розв'язка йде у такому річищі: ліричний герой любив одну сестру, потім виявляється, що любив іншу. Яка різниця: ту чи іншу... Він знімає цю проблему. Головне те, що любив – ось що він хоче сказати, ось що є для нього важливим. Ліричний герой хотів, власне, виявити свої почуття. А кого саме любив, це для нього вже не так суттєво. Фраза "Сестра чи Ви? – Любив" своїм протиставленням, а потім поєднанням навіює думку, що ліричний герой врешті-решт любив обох сестер. Дослідник життя та творчості П.Тичини С.Тельнюк стверджує, що прототипами Інни та її сестри були Нюся та Поля Коновал. Дослідник запевнює, що Тичина любив обох сестер – Нюсю та Полю, що поет "взагалі любив кохати сестричок: сестри Коновал, сестри Котови, сестри Пилинські..." [9, с. 92]. Це, зрештою, і зрозуміло, адже сестри такі схожі...

Як же утворюються натяки й навіювання поетичного образу? Іван Франко у трактаті "Із секретів поетичної творчості" відкриває для нас ці таємниці: сугестія утворюється за психічними законами зчеплення, асоціації образів та ідей. Вона насамперед виявляється через незвичайний асоціативний ряд. Загалом поезія, за І.Франком, є там, де образи мають оригінальні, небуденні асоціативні зчеплення: "...Поет навмисно завдає труднощі нашій уяві, щоби розбурхати її, викликати в душі те саме занепокоєння, напруження, ту саму непевність та тривогу, яка змальована в його віршах" [11, с. 61]. Відповідно й виникають такі образи, як, наприклад, "ніч стрепенулась". Одним із наймогутніших способів поетичного змалювання І.Франко вважає контраст. Його, як вважає автор трактату, поет уникає лише в ідилічних, нескомплікованих ситуаціях, де підсвідомо добирає асоціацій, які заспокоюють, заколисують уяву читача ("Садок вишневий коло хати"). А у творах, в основу яких лягають змішані почуття, драматичні ситуації, сильні людські афекти та пристрасті, автор широко послуговується незвичайними, або протилежними асоціативними зчепленнями, рядами (банкет під час пожежі у "Гайдамаках" Т.Шевченка). Образи асоціюються за смаковими, запаховими, дотиковими критеріями (у порядку зростання). Особливо слід підкреслити значення кольорів в утворенні асоціативних зв'язків. Різні за природою образи можуть об'єднуватися і утворювати поетичні картини з посиленою сугестивністю.

На думку І.Франка, поетична сугестія утворюється так: 1. автор зворушує свої чуття, напружує уяву і репродуктивно переживає те, що хоче вилити у своєму творі. Це переживання мусить бути якнайповнішим і якнайінтенсивнішим, аби 2. вилилося у найбільш відповідні реальному переживанню слова. Форма має бути такою, яка б не затемнювала яскравості безпосереднього переживання. Маємо ланку Автор – Образ. Наступний її складник – Читач. У читача сугестивність поетичної форми викликає: а) "коли вже не якесь вище, символічне значення" (це свідчить про те, що Франко вершину сугестивності вбачав якраз у здатності переродження образу у символ), то 2) "бодай будила в душі читача певні суголосні тони як часті якоїсь ширшої мелодії", робила б "прочитане не тільки моментально пережитим, але рівночасно частиною, відгуком чогось давно пережитого і похороненого в пам'яті". Сугестія у внутрішню істоту читача вводить нове зерно життєвого досвіду, створює нове переживання і поєднує його "з тим запасом виображень та досвідів, які є активні або які дрімають в душі читачевій" [11, с. 27 – 28] (тобто з огляду на смислове значення та емоційність поетичної форми йде її приєднання до вже існуючих поетичних форм, образів, які утворюють між собою багатоканальні асоціативні зв'язки). База цих асоціативних образних комплексів, за твердженням І.Франка, знаходиться у підсвідомій сфері людської психіки. Тому І.Франко й надавав великого значення підсвідомій сфері під час поетичного творення. Він стверджував, що літературний критик у перевазі несвідомого має критерій до оцінки: де є правдивий поетичний талант, "натхнення", а де – холодне, розумове, свідоме складання. Однак зміст і композиція твору повинні певною мірою коригуватися розумом.

То що ж таке поетична сугестія? Це – ін'єкція поетичності в образ. Вона робить образ символічним, розширює його виражальні спроможності через утворення різноманітних асоціативних зчеплень. За допомогою сугестії читач має змогу пережити естетичну емоцію. Вона несе в собі емоційний заряд. Сугестія нашіптує, навіює читачеві широкі можливості трактування художнього образу; дає різні ракурси бачення одного й того ж явища. Сугестивний образ або навіює більше, ніж одне значення, або нашіптує зовсім інше, аніж те, що пропонується.

Сугестія ґрунтується на контрастному зіставленні образів-деталей, на утворенні оригінальних асоціативних зчеплень, на принципі "психологічного паралелізму" (А.Веселовський). Велике значення для сугестивності поетичного твору має розташування образів, характер встановлених міжобразних зв'язків. Окремою проблемою є дослідження того, як утворюється отой великий асоціативний багаж, образний комплекс, з якого власне "проростає" сугестивність.

І якщо вдатися до традиційного порівняння поезії з вином, то сугестія у ній буде алкоголем, що настоюється на образах твору.

Література

  1. Веселовский А. Историческая поэтика. М., 1989.

  2. Выготский Л. Психология искусства. М., 1965.

  3. Грузенберг С. Гений и творчество. Ленинград, 1924.

  4. Домбровський В. Українська поетика // Домбровський В. Українська стилістика й ритміка. Українська поетика. Мюнхен, 1993.

  5. Краткая литературная энциклопедия. М., 1972. Т.7.

  6. Литературный энциклопедический словарь. М., 1987.

  7. Літературознавчий словник-довідник. К., 1977.

  8. Потебня А. Эстетика и поэтика. М., 1976.

  9. Тельнюк С. Неодцвітаюча весна моя. К., 1991.

  10. Тичина П. Сонячні кларнети. К., 1990.

  11. Франко І. Із секретів поетичної творчості. Львів, 1961.

  12. Шекспір В. Твори: В 6-ти т. К., 1986. Т.5.

  13. Slownik terminow literackich. Wroclaw – Warszawa – Krakуw – Gdansk, 1976.

Loading...

 
 

Цікаве