WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Франкові “Чуда” Св. Миколая - Реферат

Франкові “Чуда” Св. Миколая - Реферат

Реферат на тему:

Франкові "Чуда" Св. Миколая

Чудес святого Миколая в Івана Франка, як відомо, три: одне прозове – "Чудо з половчином", уперше оприлюднене у збірці "Староруські оповідання" (1900), і два поетичні – "Чудо з ковром" і "Чудо з утопленим хлопцем", перша публікація у збірці "Давнє і нове" (1910). Усі три "чуда" належать до тієї доволі значної у творчому доробку письменника групи текстів, що мали "метою популяризацію багатого скарбу поезії та життєвої мудрості, що міститься в нашім старім письменстві" [16;т.3; с.185–186].

Обіч цієї своєрідної учительної мети, звернення І.Франка до святомиколаївської парості давньоїукраїнської літератури могло бути інспіроване також і його науковими зацікавленнями. Якийсь час, навесні 1902 р., І.Франко носився з гадкою написати просторе компаративістичне дослідження про св.Миколая в легенді і обряді. Через низку причин (великий обсяг легендової літератури про св.Миколая, брак у Львові найпотрібніших для цієї теми книжок, початок роботи над іншої огромною науковою темою, що віддавна "муляла" його – над студією про св.Климента Римського) дослідник відклав розвідку про св.Миколая на пізніше. Як пам'ятка чи, можливо, і як докір, про незреалізований помисел ("пізніше", на жаль, не наступило) в І.Франка залишилася велика добірка текстів про чудотворця Мирлікійського ("крім наших людових оповідань та вірувань, деякі нові рукописні тексти церковнослов'янські та старі легенди західноєвропейські") [16; т.50; с.209].

Корпус творів про преподобного Миколая (житіє й нерозривно пов'язані з текстом житія "чуда" святого) був знаний в Україні ще на самому початку її християнізації. Уже наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. із грецької було перекладено так зване "иное житіе" св.Миколая (у літературі його ще називають апокрифічним [2;с.3], [14; с.22], на відміну від житія св.Миколая Симеона Метафраста, відомого в списках, починаючи з ХV ст.), "а швидко жива побожність у руській суспільності плодить і свіжі, свої питомі легенди" [16; т.34; с.307] про святого угодника, котрий "з початком ХІІІ ст. робиться як би національним руським святим і поволі усуває більш давній культ Климента Римського" [16; т.41; с.106]. До речі, вельми промовистим свідченням культу святого Миколая в давній Україні є початок " " з його широкою географічною панорамою , включенням у цей пансакральний простір київським агіографом своєї землі:

"[...].     " [1; арк.167]

Автором питомих українських легенд про св.Миколая, у тому числі текстів, які переповів-перевіршував І.Франко ("     ",""та "  "), багато дослідників уважало ченця Києво-Печерського монастиря, згодом єпископа Переяславського (з титулом митрополита) преподобного Єфрема. "Письменник, що скрив своє ім'я з почуття смирення, є не хто інший, як св.Єфрем, чернець Києво-Печерського монастиря, один із перших постриженців преподобного Антонія", – писав відомий російський дослідник духовної літератури арх.Леонід (Кавелін) [14; с.ІІІ–ІV]. Натомість наш Михайло Грушевський твердив, що іменувати преп.Єфрема творцем місцевого легендарію про св.Миколая немає достатніх підстав: "Ся цікава фігура взагалі мало відома, і авторство його лишається гіпотетичним" [4; с.91].

Одначе незалежно від того, хто саме з давніх українських книжників, ""("") [7; с.60], оспівав  (проблема атрибуції авторства оригінальних легенд про св.Миколая в медієвістиці не розв'язана й досі), безперечно одне. Був се, кажучи словами Василя Щурата, "майстер слова", "талановитий писатель"[18; с.7–8]. Успадкувавши традицію візантійської леґенди в осмисленні преблаженного Миколая як " ", а також успішно засвоївши риторичні засоби агіографічної літератури, цей незнаний нам ближче "перший на Руси почитатель св.Миколая" "вложив у писання своє тепло любови для св.Чудотворця, яке носив у своїм серци, бо з його писання те тепло переноситься в душу читача" [18; с.7–8].

Loading...

 
 

Цікаве