WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Філософська концепція Франкової поеми “Мойсей” - Реферат

Філософська концепція Франкової поеми “Мойсей” - Реферат

Реферат на тему:

Філософська концепція Франкової поеми "Мойсей"

Серед багатьох спеціальних наукових розвідок і принагідних аналізів знаменитої поеми І.Франка "Мойсей" варто виділити ґрунтовну підсумкову студію Ю.Шереха (Шевельова) "Другий "заповіт" української літератури". Стисло переглянувши попередні інтерпретації видатного твору, Ю.Шерех висловив слушне твердження: "Висновок простий: твір Франка наскрізь оригінальний. Ключів до нього слід шукати у Франкові і в самій поемі, а не поза ними" [2, с.546.]. Ю.Шерех переконливо спростував неодноразові необґрунтовані посилання радянських дослідників на події революції 1905 р., які буцімто спонукали І.Франка написати поему "Мойсей". Український вчений, який після Другої світової війни жив і працював у США, мав необмежену можливість по-своєму осмислювати й оцінювати великий поетичний твір Франка. Він зробив вагомі спостереження над політичним, глибоко патріотичним змістом твору, а також над його стилем і естетичним колоритом. Досвідченнй філолог Ю.Шерех прагнув збагнути філософську природу Франкового твору, з'ясувати філософські ідеї та лаконічні сентенції-філософеми, проголошені поетом-мислителем. До появи у друку студії Ю.Шереха дослідники творів І.Франка знаходили його філософські погляди лише в науково-публіцистичних статтях, в полемічних виступах, у приватних листах, але не в художніх творах. А тепер, скориставшись настановою Ю.Шереха, ми маємо з'ясувати філософську концепцію поеми "Мойсей" на основі аналізу не різних далеких або й близьких джерел, а шляхом наукового тлумачення художньої тканини твору.

Мусимо відразу рішуче сказати, що філософську базу поеми "Мойсей" становлять ідеалістичні судження поета-мислителя про духовне життя народу і про фактори суспільного прогресу. Відомі радянські франкознавці (Ю.Кобилецький, А.Каспрук, Л.Скоць) свого часу декларативно називали видатний твір І.Франка філософською поемою, але про ідеалістичні постулати твору не сміли й згадувати. А тим часом головна філософська теза (філософема) поеми "Мойсей", яка чітко висловлена у вступному монолозі "Народе мій..." , має цілком ідеалістичну суть: "Вірю в силу духа..." Філософські міркування про істотну роль духовних начал у народному житті І.Франко далі розвинув і утвердив в основних розділах поеми. Образним втіленням, головним носієм духовних сил Ізраїлю зримо виступає постать пророка Мойсея. На початку твору, у першому і другому розділах, пророк перебуває у пустелі, мов серед зневірених, безпорадних кочівників-ізраїльтян. Він самотній, позабутий всіма, юрба не розуміє його, проте це сильна духом, велична особистість. Образ Мойсея має виразні риси легендарного, романтичного героя, мудрого і мужнього проводиря. У сумних обставинах щоденного побуту ізраїльтян він "на крилах думок" лине в майбуття. Пророк не забуває про своє високе покликання – вивести свій народ із єгипетської неволі, здобути йому обіцяну Богом священну землю, забезпечити йому достойне життя:

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї [1; т.5; с.216].

У передостанньому (XIX-у) розділі поеми під час нічної грози, змучений сумнівами і боротьбою з самим собою, Мойсей почув заповітну мову Єгови. Пророк серцем відчув і розумом збагнув силу священної мови – то були справедливі докори і поради Господні. Дорікаючи Мойсеєві за маловірство і вагання, Всевишній навчав пророка, дбаючи про матеріальні скарби землі, не втрачати вищих цінностей людського існування – духовних скарбів. Слугами і помічниками собі творець світу вибирає не хлібодавців, а "духу кормильців''. Єгова заповідає:

Хто вас хлібом накормить, той враз

З хлібом піде до гною;

Та хто духа накормить у вас,

Той зіллється зо мною [1; т.5; с.261].

Завершуючи поему, Іван Франко ще раз наголосив на ролі духовних сил в історичному розвитку суспільства. По смерті пророка Мойсея на чолі ізраїльтян став його послідовник, молодий, енергійний "князь конюхів" Єгошуа. За його покликом нові покоління ізраїльтян рушили за ним, щоб завершити свою велику історичну місію – здобути обіцяну Богом священну землю. Вони підуть у похід – "Простувать в ході духові шлях І вмирати на шляху".

Варто при цьому нагадати, що філософсько-поетичні судження Івана Франка про категорію духу в поемі " Мойсей" появилися не перший раз у його творчості. Вперше цю корінну ідейно-естетичну настанову своєї поезії Іван Франко виголосив із могутнім пафосом у рядках урочистого гімну "Вічний революцйонер". У цій натхненній політичній пісні поет сказав знаменні слова про могутню перетворюючу силу революційних ідей, того духу, що "тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю...". Це той незламний дух, який не вмирає, бо він – " вічний революцйонер". Революційний дух має могутню силу, тому що він "Міліони зве з собою, – Міліони радо йдуть. Бо се голос духа чуть". Голос революційного духу чути і по селах, – "по курних хатах мужицьких", і в містах, – "по верстатах ремісницьких". Всюди він заповідає: "Не ридать, а здобувать. Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі". Гімн "Вічний революцйонер" – безпосередній філософсько-політичний попередник великого філософського і політичного віршованого твору – поеми "Мойсей". Зрозуміло, що значна за обсягом поема має ширший філософський і політичний діапазон, аніж лірична пісня – гімн " Вічний революцйонер" .

Філософську систему поеми "Мойсей" не можна втиснути в рамки постулатів ідеалістичної філософії. Філософську основу цього багатопланового твору разом із ідеалістичними сентенціями становлять безперечні матеріалістичні аксіоми. Із матеріалістичних позицій у поемі показані реалістичні побутові картини, описи бідувань і нестатків ізраїльтян під час сорока літ блукання в пустелі. Буденні, стихійні матеріалістичні судження знеможених кочівників-скотарів призводять до бунтівних вчинків: вони відмовляються йти за пророком у похід в обіцяний край. На пророцькі обіцянки і заклики кочівники-скотарі резонно відповідають: "Наші кози голодні!", "Наші коні не куті". Для них слова про обіцяний край – се казка, – "М'ясо стад їх, і масло і сир – Се найвищая ласка". Така простодушна суть вульгарного матеріалізму. Матеріалістичні постулати художньо втілені й у вставних сюжетних епізодах: у казці про обрання терену на короля серед дерев та в легенді про сліпого велетня Оріона (розділи V–VІ та ХVІ).

Поєднання принципів ідеалізму та матеріалізму в поемі "Мойсей" не слід спрощено й механічно пов'язувати з дуалістичним напрямом у класичних філософських вченнях Декарта або Канта. Так само не треба штучно підтягати ідеалізм і матеріалізм Івана Франка до основ марксистсько-ленінської діалектичної логіки. Співіснування і взаємодія категорій ідеалізму і матеріалізму в поемі "Мойсей" та інших творах Івана Франка – це образне відтворення закономірностей навколишнього світу, діалектики буття. Іван Франко не вигадував, не домислював апріорі (поза досвідом) ідеальних, духовних і тілесних, матеріальних компонентів дійсності. Його художні, образні поняття і уявлення про духовну й матеріальну сферу людського існування виникали у процесі життєвого досвіду та творчої практики.

Водночас, аналізуючи філософські ідеї та міркування, висловлені в поемі "Мойсей" (як і в будь-якому іншому художньому творі) слід зважати на те, кому належать ті філософські судження. Не можна всі висловлювання філософського сенсу приписувати авторові твору.

У поемі "Мойсей" вагомі філософські міркування висловлює не лише сам Іван Франко і не тільки головний герой твору – пророк і мислитель Мойсей. Матеріалістичне розуміння життя, поряд із позитивними персонажами Мойсеєм і Єгошуа, виявляють і їхні супротивники – бунтівники Авірон і Датан та демон Азазель. Але це різні концепції матеріалізму, різне тлумачення і застосування матеріалістичних принципів у життєвій практиці. Матеріалізм Авірона, Датана та Азазеля вульгарний (спрощений і спотворений).

Авірон і Датан не сприймають високих прагнень і намагань Мойсея, його бачення обітованої землі (майбутнього Ізраїлю). Їхній світогляд надто вузький, безперспективний: вони вимагають лише негайного задоволення щоденних потреб і примітивного добробуту. З позицій такого світогляду Авірон закликає юрбу не зважати на обітниці й далекосяжні плани Мойсея, не йти за ним.

Loading...

 
 

Цікаве