WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Художня семантика віршових присвят І.Франка - Реферат

Художня семантика віршових присвят І.Франка - Реферат

До філософських віршів-присвят слід зарахувати й поезію І.Франка "Честь творцеві тварі! (Уривок)" (1908). У ній розгортається матеріалістичне розуміння виникнення світу. Сюжет розбудовується як опис цього складного процесу.

Вірші-присвяти І.Франка на любовну тему групуються за змістом: перша група – це твори, у яких поєднується оспівування любові з ідеями боротьби за волю свого народу; друга – твори, що зображують високі пориви людської душі, породжені почуттям любові. Зокрема, вірш "N.N." (1883) написаний як звертання-прощання із милою. У ньому використаний сюжет про різні життєві дороги закоханих.

"К.П." (1883) – вірш-звертання до дівчини, але разом із тим відповідь їй та наставляння. Метафора патріотизму як неперехідної цінності людського життя виражається в сюжеті-роздумі про дівочу красу. Гарну дівчину кожен полюбить. Та автор стверджує, що мало мати красу, треба ще бути патріоткою:

Сли для очей і для пісні твоєї

Кине він все – боротьбу за ідеї,

Працю для тих, що їх тиснуть окови, –

Вір мені, серце, не варт він любови [5; т.1; с.95].

В іншому вірші-присвяті "Моїй дружині" (1887) І.Франко висловлює вдячність своєму "сонечкові" за щире слово й підтримку в його боротьбі. І.Франко використовує сюжет про друзів, які відвернулися від ліричного героя.

Сюжет про роздуми в безсонну ніч поет розробляє у вірші "В альбом пані О.М." (1902); у формі докорів ліричного героя милій побудований сюжет твору І.Франка "Неназваній Марії" (1908). Любов і боротьба у цих віршах сплелися в єдиному душевному пориві, що осяває шлях щастя у житті кожної людини.

У другій групі віршів-присвят сюжети про особисті переживання, думки, вчинки ліричного героя пройняті високим почуттям любові ("На день 11 юлія 1875" (1875); "Михайлині Р." (1882); "Моїй не моїй"(1896); "Ф.Р." (1904). У віршах-присвятах І.Франка возвеличується не тільки почуття любові, але й суспільні та етичні ідеали самого автора.

Різновиди жанру присвята-викриття та сатирична присвята-викриття мають загострену контрадикційну сутність. По один бік протистояння знаходиться автор, по другий – адресат. Неприйнятна для автора позиція адресата пов'язується з сюжетом її аргументованого заперечення. До таких творів І.Франка належать "О.О." (1881), "N.N." (1883), "Новому проломові" в альбом" (1884), "Пісня бурсака" (1884), "Шумка о.Павликова" (1884), "Славословіє храброму рицарю Юліанові Черкавському..." (1885).

Вірші-присвяти І.Франка, що несуть у собі пафос викриття, пов'язані з проблемами тодішнього галицького життя. Насамперед вони гостро реагують на політичні утиски щодо українського народу з боку керівних кіл Австро-Угорщини. І.Франко піднімається у своїх присвятах до осуду, а також осміяння провідників такої політики – різної масті реакціонерів і лжепатріотів. Загалом він мав величезний вплив на національне відродження не лише в Західній Україні. Я.Грицак визначає дійову силу його поглядів і в зв'язку з цим пише: "Франко позбавив традиційну політику галицьких українців її "рутенської" рутини, провінційної заскорузлості та культурницької обмеженості, догматизму і доктринерства, вивів її на широке коло загальноукраїнських і загальноєвропейських проблем" [1; с.163]. Присвяти-викриття І.Франка є вираженням його позитивної програми боротьби за усвідомлення українським народом свого місця серед інших народів Європи.

Художня семантика віршових присвят І.Франка визначається складовими їх жанрової специфіки. Насамперед це первісна метафора, яка є узагальненим вираженням життєвої потреби звернутися до певної особи або предмета з якоюсь метою. Вона відображає складні стосунки між автором, який може виступати в ролі ліричного героя, та адресатом. Первісна метафора передає почуттєве сприйняття автором адресата, і в зв'язку з цим маємо славослів'я на його честь, захоплення ним, заклик до нього, повчання його. Або навпаки, – критику, негативне ставлення, висміювання. Первісна метафора є висхідною точкою поетичного висловлювання, що відображає певну смислову й емоційну заданість, але яке є вільним у способі свого просторово-часового існування, тому не позбавлене варіантності.

Сюжети ліричних творів як семантичні одиниці жанру присвяти І.Франка виражають їх зміст. Самі вірші-присвяти І.Франка мають цілком визначену побудову. У них міститься, насамперед, звертання до особи, часто поєднане із закликом, повчанням, доріканням чи осміянням. Така почуттєва комбінаторність спрямована на виховання у читачів якихось ідейних, етичних чи естетичних принципів. Сюжети присвят І.Франка в переважній більшості випадків пов'язані із конкретними особами (адресатами) і суспільними та моральними проблемами, що потребують розв'язання. Інколи поет вдається до сюжетів, запозичених з античної словесності, при цьому виражаючи з їхньою допомогою актуальний зміст. Як сталі форми передачі конкретної думки, вони зазнають трансформації, пов'язаної зі світоглядним спрямуванням і поетичними здібностями І.Франка.

Модифікації жанру присвяти як засоби семантичної різнорідності виступають наслідком різноманітного змістового значення віршів І.Франка. У переважній більшості вони належать до громадянської лірики або підносять моральні проблеми. Модифікації жанру присвяти виникають саме тому, що автор виходить за межі стосунків між ним і адресатом. Це надає творові суспільного значення. Те, про що говорить автор, стосується не лише його й адресата, але й всього українського народу. Вірші І.Франка відтворюють комплекс авторських відчуттів, і формуються вони залежно від того, яким є адресат у його сприйнятті, які піднімаються у зв'язку з цим питання, який вибирається основний спосіб поетичного висловлювання. Тому виникають такі жанрові модифікації: присвяти-заклики, присвяти-звернення, вірші-присвяти видатним письменникам, присвяти-звернення до читача, присвяти-звернення до Музи, присвяти героям літературних творів, присвяти-повчання, присвяти – філософські роздуми про сенс життя, любовні присвяти, присвяти-викриття, сатиричні присвяти-викриття. Таким чином, присвяти становлять певну семантичну групу лірики І.Франка.

Вірші-присвяти І.Франка містять у собі повчання і не обмежуються стосунками "автор – адресат", а спрямовані до читача, тому провідною в них є функція виховання. Суть її зводиться до утвердження в свідомості кожного почуття обов'язку перед своїм народом; така деонтологічність випливає з традицій української літератури і переконань І.Франка. У його віршах-присвятах багато уваги звернено на моральність, суть якої зводиться до утвердження в оцінці стану народу й окремої особистості гуманних приписів, загальнолюдських у своїй основі і національних за змістом.

Література

  1. Грицак Я. "... Дух, що тіло рве до бою...". Спроба політичного портрета І.Франка. – Львів: Каменяр, 1990.

  2. Добин Е. Жизненный материал и художественный сюжет. – Ленинград: Советский писатель, 1958.

  3. Марко В. Діалектика жанротворення. Теоретичні аспекти // Роди і жанри літератури. Збірник наукових праць за матеріалами міжвузівської конференції, присвяченої пам'яті професора Г.А.В'язовського. – Одеса: Astroprint, 1997.

  4. Сарнов В. Что такое сюжет? // Вопросы литературы. – 1958. – № 1.

  5. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т.– К., 1976–1986.

  6. Яременко В. До всіх народів і до всіх віків... // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 2 кн.– К.: Рось, 1994.– Кн.1.

Loading...

 
 

Цікаве