WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Інтер’єр у прозі І.Франка - Реферат

Інтер’єр у прозі І.Франка - Реферат

Як зазначає М.Бахтін, " в романах Стендаля і Бальзака з'являється суттєво нова локальність здійснення подій роману – "вітальня-салон"... Звичайно, не в них вперше вона з'являється, але тільки у них вона набирає свого значення як місце перетину просторових і часових рядів роману". На думку науковця, тут відбувається "поєднання історичного і суспільно-публічного з приватним і навіть суто особистим, [...] поєднання приватно-життєвої інтриги з політичною і фінансовою, історичного ряду з побутовим і біографічним" [1; с.394].

В українській літературі саме у Франка знаходимо подібний за призначенням тип інтер'єру "вітальні-салону".

Окремі описи у Франка наводять на думку про неабиякий дизайнерський талант письменника:

"Світлиця була обширна і ярко освічена. Великі дзеркала, порозвішувані по стінах, ще побільшували яркість освітлення. Воскована підлога, хороші меблі – все те купалося в тій заливі штучного світла, і чулося тут немов у себе дома. Важкі фотелі стояли твердо і гордо на своїх грубих коротеньких лабах; софи під дзеркалами немов зітхали глибоко час від часу, запрошуючи до супочивку в своїх м'яких обняттях. Перед ними маленькі столики та плетені крісла попримощувались знехотя, мов веселі построєні діти, слухаючи ніжного балакання товстих добродушних бабусь" [7; т.15; с.164] ("На вершку").

І вкотре описи деяких салонів автор використовує як елемент психологічної характеристики їхніх мешканців:

"Батько наняв для них у одного латинського каноніка дві комнатки, осібну для кождого, – і ті комнатки швидко прийняли фізіономії, зовсім не подібні до себе, а характеризуючі вповні різницю духовних фізіономій обох братів. Едмундова комнатка, чистенька і елегантна, мов салоник, з великим дзеркалом на стіні і з гарними меблями, випозиченими у хазяїна за невеличкою місячною доплатою; в головах над ліжком висіла мисливська трубка, гарно роблений ріжок до пороху, а понад тим розіп'ята на дощечці і засушена красоворонка, застрілена самим молодим властивцем. Праворуч над ліжком на стіні висіла стрільба – маленький, а коштовний револьвер і райтпайч. На стінах пишались фотографії батька й матері і самого Едмунда, – фотографії цілого класу своїх товаришів він не хотів туди вішати і навіть купити не хотів. Зато Тоньова комнатка убрана була зовсім простенько, хоч і вигідно. Крім ліжка, шафи з книжками і другої з одінням, не було в ній нічого, лиш великий дубовий стіл на середині з поставленими довкола нього восьми чи десяти простими кріслами. Тоньо з своєї комнати зробив читальню для своїх товаришів, куди в вільні години сходилася купка учеників, чи то користати з Тоньової бібліотечки, чи так-таки вчитися спільно" [7; т.18; с.327–328] ("Не спитавши броду").

Вочевидь важко було Франкові "зсередини" описати інтер'єр корчми. Мабуть, не дуже добре обізнаний був письменник з її типовим внутрішнім облаштуванням, якщо малює його переважно одним-двома штрихами:

"У Шаміловій коршмі блимає дві нафтівки, освічуючи блідим промінням цілу громаду людей. [...]

Круг головного стола засіла друга громада людей. [...]

А там за шинквасом сидить довженний рудобородий Шміло" [7; т.14; с.339] ("Навернений грішник").

Так само блідий, невиразний опис шинку знаходимо в іншому творі Франка – "Муляр":

"В шинку не було нікого; брудна, вогка світлиця була слабо освічена одною лампою, що сумовито гойдалася на стелі, а за шинквасом дрімала стара товста жидівка" [7; т.15; с.62].

Зате дуже добре міг описати Франко "зсередини" арештантську камеру, оскільки з деталями її інтер'єру мав нещасливу нагоду познайомитися під час чотирьох арештів:

І розвели нас у апартаменти

Державні. Злишні тут всі компліменти !

Салон, їдальня, спальня й с... – все вкупі [7; т.1; с.152].

("Тюремні сонети")

Описи арештантських камер знаходимо в цілому ряді прозових творів Франка, таких як "Панталаха", "Івась Новітній", "Лель і Полель". Найчастіше такі інтер'єри є "детальним тлом, на якому виписано постаті" [4; с.94] героїв. Але найбільш натуралістичним, а відтак найдетальнішим, є опис інтер'єру "казні" в новелі "На дні":

"Се була цюпка не більша шести кроків вздовж, а чотирьох вшир, з одним маленьким закратованим вікном. Теє вікно було прорубане високо вгорі, трохи не під самою стелею і виходило на ганок, та так, що через нього видно було тільки сірі від старості гонти та лати піддашка, звисаючого над ганком. Сонце не заглядало сюди ніколи. Стіни тої цюпки були брудні та нечисті понад усякий опис, а долом покриті трохи не краплистою вогкістю. Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота та від харкотиння. Двері зсередини не були такі жовті та невинні, як знадвору, – противно, вони були чорні від вогкості і перековані нахрест двома залізними грубими штабами, а навіть мала квадратова дірка, вирізана в них для продуху, була заткана дерев'яною дошкою і забита скоблем. Насеред казні стояло вузьке залізне ліжко з сінником, вогким і брудним, як усе, напханим давно невідмінюваною, перегнилою соломою. В куті під стіною стояло друге таке саме ліжко. Ні простирадла, ні верети ніякої, ні звичайної арештантської подушки солом'яної не було. [...] А в куті близ дверей стояла звичайна арештантська посуда "катерина", приткана про славу якоюсь щербатою, непристаючою накривкою, і від неї розходився вбиваючий сморід, наповняв казню і пронімав собою все, окружав усі предмети в тій пекольній катівні, немов обдавав їх якоюсь атмосферою огидства та прокляття. А близ тої посуди стояла друга – великий, угорі широкий, нічим не прикритий скопець з водою – до пиття!" [7; т.15; с.113].

Мало чим відрізняється від арештантської камери тюремний шпиталь:

"Шпитальнії келії трохи більші від звичайних арештантських, кожда з двома вікнами. [...]

Тюремний шпиталь – се лише тінь, карикатура звичайного шпиталю. Се та ж тюрма, з дверима, замиканими день і ніч, з закратованими тісними вікнами, з голими стінами і неминучою "катериною" в куті" [7; т.21; с.150] ("В тюремнім шпиталі").

Окремим типом в прозових творах Франка є описи інтер'єрів різних адміністративних приміщень, як-от :

  1. канцелярії:

"У канцелярії було тихо; вся вона мала вигляд великого сімейного гробу, а чорні дерев'яні бюрка, поставлені в два ряди попри головні стіни з невеличкими відступами, нагадували два ряди старих, струпішілих домовин" [7; т.21; с.333] ("Герой поневолі");

  1. суду:

"З сіней направо й наліво йшли сходи на перший поверх, де находилися канцелярії і зала розправ; і сходи, і стіни, і коридор на першім поверсі, і зала – все було брудне, запорошене, заболочене, занедбане. Дерев'яна підлога на коридорі була попротирана ногами так, що в многих місцях крізь дошки видно було голу цеглу; поруччя на сходах було слизьке від бруду; повітря всюди було сперте, затхле і нездорове, хоч у одинокім вікні, що з коридора визирало на якийсь поганий заулок, були вибиті дві чи три шиби" [7; т.20; с.306] ("Перехресні стежки");

3) каси:

"Була то не обширна, попросту уладжена і майже зовсім не пристроєна світлиця. Насередині стояв сильний дубовий стіл, попри стіни лавки, коло стола пара крісел, а в куті залізна, вертгеймівська каса" [7; т.14; с.420] ("Boa constrictor").

Таким чином, найчастіше вживаними у прозових творах І.Франка типами інтер'єрів є житло селянина або заробітчанина, помешкання міщанина, дім-фортеця, фешенебельний салон, корчма, арештантська камера, адміністративне приміщення.

Щодо функціонального призначення Франкових інтер'єрних описів, то образ хати-пустки, хати-гробу письменник використовує, щоб підсилити дискомфортне враження від споглядання злиденного життя та побуту селян. Деякі інтер'єрні описи допомагають Франкові створити певну настроєвість, викликати цілу гаму почуттів у реципієнта. Фактографічно точні описи житла демократичних низів, натуралістичне зображення "суспільного дна" виконує важливу інформаційну функцію, оскільки розповідає про реалії життя й побуту в найнижчих верствах населення. До того ж письменник намагається привернути увагу читачів до злободенних соціальних проблем. У творах на дитячу тематику деталі інтер'єру допомагають Франкові розкрити багатий внутрішній світ дитини. Інтер'єр у Франка дуже часто є одним із засобів екстравертного психологічного аналізу, а також може виконувати соціально ідентифікуючу функцію, оскільки однаковою мірою дає характеристику як психологічного складу персонажа, так і його соціального становища. Майже щоразу інтер'єрні описи у Франка є тлом, на якому виписано постаті героїв.

Описуючи інтер'єри різних помешкань, Іван Франко виявляє спостережливість і майстерність не тільки як літератор, а й як художник, архітектор, добре обізнаний з особливостями різного типу сільських будівель, етнограф, а іноді навіть як дизайнер з витонченим естетичним смаком.

Література

  1. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. – М.,1975.

  2. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. – М., 1979.

  3. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ–поч. ХХ ст. – К., 1981.

  4. Денисюк І. "Суспільно-психологічна студія" або "живопись дна" //Українське літературознавство. – 1968. – Вип.5.

  5. Тимченко В.Д. Інтер'єр // Українська літературна енциклопедія. – К., 1991. – Т.2.

  6. Уоллек Р., Уоррен О. Литература и психология //Теория литературы. – М., 1978.

  7. Франко І. Зібр. тв.: У 50т. – К., 1976–1986.

*

Loading...

 
 

Цікаве