WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Імпресіонізм як предмет і стиль літературно-критичного мовлення І.Франка - Реферат

Імпресіонізм як предмет і стиль літературно-критичного мовлення І.Франка - Реферат

У 1900-х рр., поряд із ґрунтовними аналітичними розборами, обтяженими системою посилань, коментарями та іншими аксесуарами академічного металітературного дискурсу, у літературній критиці І.Франка дедалі частіше зустрічаємо легкий есеїстичний стиль, використання суґестивних засобів, виклад особистісних спостережень (як-от у статті про малярство Івана Труша), витончену тональність і прозорі смисли, ескізність, мініатюрність, уривчастість, композиційну фраґментарність (огляд "Наша поезія в 1901 році"). Зрідка спостерігаємо настроєву розгойданість стилістики, ритмізацію фрази, яка інколи переходить у верлібр ("Присвята").

Не цурався пізній Франко і суто імпресіоністичної риторики. Так, після белетризованого вступу до портрета Володимира Самійленка, критик переходить до медитації над індивідуальним стилем письменника, попередньо зауваживши: "...Отсей його духовий тип, який робиться в моїй душі все ясніший і виразніший по прочитанні кождої поезії В.Самійленка, я бажав би списати і передати тут так, як я відчуваю його. Я не хочу критикувати його; Самійленко належить до тих літературних появ, які поперед усього цікаво і важно пізнати в їх характерних прикметах, і вже се пізнання дасть нам найкращий критерій їх вартості" [12; т.37; с.200]. Подібні асцієнтичні заяви треба розглядати як своєрідні loci communes – поширені в добу імпресіонізму й символізму риторичні прийоми зацікавлення читача, навіювання йому шанобливого ставлення до мистецького явища. Пригадаймо: ще якихось десять років тому Іван Франко іронізував над такими ж топосами несамовитого захвату в есеях Германа Бара, вважаючи їх "виразом капризу, вибухом ліричного чуття, а не жадним тверезим, розумно умотивованим осудом" [12; т.31; с.49].

Помітними були якісні зміни "портретного" мислення в літературній критиці на рубежі ХХ ст. Зменшується, зокрема, питома вага елементу суто інформативного (біографічні дати, факти, перелік творів, тематичний їхній опис чи переказ фабули). Швидкий ритм літературного життя, його мінливість, мозаїчний характер спричинили відмову від детального аналізу біографічних та суспільно-історичних обставин, у яких розвивалася творчість письменника. Натомість під пером імпресіоністів у портретному жанрі поширилася тенденція до психологізованого "вчуття" – інтуїтивного відчитування з текстів суцільного особистісного світу митця, що й фіксувалося в есеїстичних формах "внутрішньої біографії", "духової фізіономії", "психографії".

У низці портретних статей, які вийшли з-під пера І.Франка в 1900-х рр. ("Ювілей І.Левицького (Нечуя)", "Володимир Cамійленко"), відтворюване "я" портретованого письменника проступає поступово – крізь призму авторського "я" портретиста. Функцію інтимізації виконують елементи інтерв'ю, репортажу, мемуарів, виклад зворушливої чи анекдотичної пригоди. Особливого значення набуває тут інтер'єр. Часто навіть буденна деталь стає знаком присутності славетної особи й допомагає глибше збагнути духовий її ландшафт. Наприклад, для автора статті "Ювілей І.Левицького (Нечуя)" (1905) таким маґічним ключем до загадкової постаті видатного прозаїка став альбом з кольоровими малюнками квітів, над яким схилився, мов зачарований, письменник-колекціонер.

І.Франко одним з перших доповнив культурно-історичний контекст естетико-психологічними моментами, сміливо увів у портретну структуру власні враження від особистих зустрічей з портретованим письменником [детальніше див.: 9; с.171–205]. Притім критик не подає готового висновку, а робить читача співучасником критичного пошуку: перетворивши самого себе на героя власного нарису, портретист поступово, крок за кроком, демонструє перед нами свої знахідки і розчарування, втрати і відкриття на шляху духового освоєння небуденних постатей Нечуя чи Самійленка. Тим шляхом ішли й М.Коцюбинський, С.Єфремов, Наталя Кобринська, Д.Лукіянович, О.Маковей, М.Євшан, які творили "психологічний портрет" письменника-сучасника не лише на тлі епохи, а й крізь призму особистих вражень. Цей жанровий різновид зосереджував увагу на проникненні у внутрішній світ митця, з'ясування його характеру, особливостей світовідчуття.

Що ж дав імпресіонізм літературній критиці?Імпресіоністично забарвлені заяви і фразеологія аж ніяк не означають суцільного методологічного імпресіонізму Франкової критики. Переконаний супротивник крайнього суб'єктивізму, Іван Франко плідно використовував елементи імпресіоністичної риторики як засіб створення відповідного настрою, налагодження емоційного контакту з читачем, зацікавлення його рецензованою книжкою.

Імпресіонізм відновив утрачене академічним літературознавством відчуття безпосередності мистецьких вражень, відкрив у літературних творах те, що кожен може бачити, але не завжди помічає, витворив витончений виклад, звільнений від громіздкої псевдонаукової термінології і тим самим демократизував критику, змусив її заприятелювати з читачем, якого навчав любити мистецтво й насолоджуватися ним. Це добре простежується на поступовій зміні ставлення І.Франка до нових явищ у нашій і світовій літературі – від настороженості чи й навіть ворожості до щирого зацікавлення і захоплення.

До уваги треба взяти й численні невідповідності між декларованим і реальним значенням інтерпретаційної, теоретичної чи популяризаторської діяльності критиків. Наприклад, Франко начебто не приймав символізм та імпресіонізм, хоча своїми працями "Слово про критику" та "Із секретів поетичної творчості" зробив потужний внесок у теорію і практику українського модерну.

Франкові оцінки імпресіоністичної поетики справили вплив на неоромантиків Г.Хоткевича, М.Вороного, молодомузівців і хатян. Хатяни, які особливо пильнували за виражальною і вражальною функцією літературного твору, поклали імпресіоністичний стиль у фундамент своєї моделі новітньої літератури. До речі, відоме програмне формулювання М.Шаповала "імпресіонізм – як манера творчости і як спосіб світовідчування" [9; с.116] є ремінісценцією Франкової характеристики "нової манери, нового способу бачення світу крізь призму чуття й серця не власного авторського, а мальованих автором героїв" [12; т.35; с.109] зі статті "Старе й нове в сучасній українській літературі".

І творчі експерименти Франка, і критичні його маніфестації мали широкий літературний резонанс, вплинули на естетичну свідомість і творчу практику як класичного реалізму, так і неонатуралістичних та імпресіоністських тенденцій, що зароджувалися в останніх десятиліттях ХІХ віку.

Література

  1. Агеєва В.П. Українська імпресіоністична проза. – К., 1994.

  2. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ - поч. ХХ ст. – К., 1981.

  3. Дорошенко І. Іван Франко – літературний критик. Львів, 1966.

  4. Коцюбинський М. Fata morgana // М.Коцюбинський. Тв.: В 7 т. – К., 1974.

  5. Кузнецов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ – початку XX ст. (проблеми естетики і поетики). – К., 1995.

  6. Легкий М. Форми художнього викладу в малій прозі Івана Франка. – Львів, 1999.

  7. Пригодій С.М. Літературний імпресіонізм в Україні та США (типологія та національні особливості). – К., 1998.

  8. Рубчак Б. Пробний лет // Розсипані перли: Поети "Молодої Музи". – К., 1991.

  9. Сріблянський М. На сучасні теми. З літературного життя на Україні за р. 1910 // Українська Хата. – 1911. – №2.

  10. Стефаник В. Лист до редакції "Літературно-наукового вісника", 11.03.1898 //В.Стефаник. Повне зібр. тв.: У 3 т. – К., 1953. – Т.2.

  11. Українка Леся. Заметки о новейшей польской литературе //Леся Українка. Зібр. тв.: У 12 т. К., 1977.

  12. Франко І. Зібрання творів: У 50т. – К., 1976–1986.

  13. Франко І. Стефан Малларме //ЛНВ. – 1898. – Т.4. – Кн.10.

  14. Черненко Олександра. Михайло Коцюбинський – імпресіоніст: образ людини в творчості письменника // Сучасність. – 1973. – № 6.

  15. Щурат В. Світла й тіни // Зоря. – 1896. – № 5.

  16. Ямчук П. Імпресіонізм в українській прозі 1890–1830-х років: Автореф. дисерт. на здобуття наук. ступеня к.ф.н. – Одеса, 1998.

  17. Wellek R. A History of Modern Criticism. V. 4. – New Haven and London, 1966.

  18. Wellek R. Four Critics: Croce, Valery, Lukacs, and Ingarden. – Seattle and London, 1981.

* Докладніше про наративні засоби створення імпресіоністичних ефектів див.: [2; 6].

* "Нехай особа автора, його світогляд, його спосіб відчування внішнього і внутрішнього світу і його стиль виявляється в його творі якнайповніше, нехай твір має в собі якнайбільше його живої крові і його нервів. Тільки тоді се буде твір живий і сучасний, справжній документ найтайніших зворушень і почувань сучасного чоловіка, а затим і причинок до пізнання того чоловіка у його найвищих, найсубтильніших змаганнях та бажаннях, а затим причинок до пізнання часу і суспільності, серед яких він повстав. Повна емансипація автора з рамок схоластики, повний розрив з усяким шаблоном, якнайповніший вираз авторської індивідуальності в його творах – се характерний, пануючий оклик наших часів" [12; т.30; с.217].

Loading...

 
 

Цікаве