WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Каїн: художня інтерпретація образу в поемах І.Франка - Реферат

Каїн: художня інтерпретація образу в поемах І.Франка - Реферат

Як бачимо, Франкова художня інтерпретація "вічного" образу Каїна сповнена глибоко філософським духом поваги до Творця, і як не дивно, у вік позитивізму та посилення матеріалізму, на противагу Байроновій містерії, є гімном всеперемагаючого торжества Христового вчення. Саме глибоке усвідомлення морально-етичних засад Христового проповідництва спрямувало українського письменника на шлях гуманного ставлення навіть до братовбивці.

Для ілюстрації сказаного звернемося до Нового Заповіту. У Євангелії від Матея читаємо слова Христа з Нагірної проповіді: "Ви чули, що було сказано: "Око за око, зуб за зуб". А я кажу вам: не противитися злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу [Мт. 5: 38–39]. Ви чули, що було сказано: "Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого". А я кажу вам: любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих та посилає дощ на праведних і неправедних" [Мт. 6: 43–45].

Прикладів із Христового вчення гуманного ставлення до будь-якої людини, навіть заплямованої найтяжчими гріхами (окрім хули на Святого Духа) чимало. Наведені два епізоди – це лиш спроба проілюструвати намагання Христа закликати людство глибше збагнути суть Бога-Отця, одвічні гуманні закони якого треба шукати в серці людини, а не на сторінках Мойсеєвого П'ятикнижжя (згадаймо "Слово про Закон і Благодать" Іларіона Київського). Згідно зі Старим Заповітом убивця не мав права на прощення, тому логічним є закінчення поеми І. Франка, коли навіть убивця вбивці – старий сліпий Лемех, нащадок Каїна – проклинає його й велить поховати, як собаку: "Зносіть каміння і, немов собаку, / Прикиньте ним його, піском засипте / І обсадіть тернами! Най повік / Прокляте буде місце, де поліг він!" [3; т.1; с.294]. Тут, у поселенні Каїнових нащадків, діяли закони саме старозаповітні, інтерпретовані земними пророками, патріархами через їхнє "серце", тобто зі світоглядних історико-моральних обставин того часу. Логіка інтерпретації І.Франка вимагала дотримуватися їх. Та там, у пустелі, куди письменник повів свого Каїна на прощу, діяли одвічні гуманні закони Творця, які для себе І.Франко усвідомлював уже через призму Христового вчення.

На користь цієї думки говорить ще один приклад із Нового Заповіту, а саме епізод із розп'яття Христа. На Голгофі поруч з Ним були розіп'яті два розбійники. Апостоли Матей і Марко стверджують, що вони ображали Христа [Мт.: 27, 44; Мр.: 15, 32], а от Лука цій ситуації надає кардинального доповнення. Один з розбійників зневажав Христа, але інший присоромив того: "Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого". І додав: "Ісусе, згадай мене, як прийдеш у своє Царство". На що Ісус відповів: "Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зо мною в раї" [Лк.: 23, 39–43].

Цей епізод з Євангелія від Луки І.Франко не міг оминути у своїй художній інтерпретації образу Каїна. Розбійники, що заслужили кари розп'яття, очевидно, були звинувачені у найтяжчих злочинах, а саме – у вбивствах (про це свідчить міра їх покарання). Одного з убивць Христос, даною йому владою від Бога, прощає. І прощає саме того, хто розкаюється у своїх злочинах. Отже, такий страшний гріх, як убивство, у світлі Христового вчення та його вчинків може теж бути прощеним Богом. І навіть більше, злочинець сьогодні ж буде разом із Христом у раю. Цей епізод Євангелія від Луки один із найскладніших в інтерпретації вчинків та вчення Ісуса. Для багатьох він видавався й видається алогічним, але мотивацію такого прощення якраз можемо почерпнути у Франковій поемі "Смерть Каїна". Український письменник у детально продуманому творі (задум визрівав упродовж десяти років) намагався пояснити чи навіть захистити право Бога на помилування вбивці. Такий висновок може видатися в узвичаєному трактуванні Франкових поглядів як матеріалістичних навіть абсурдним, але мова фактів метафізичного світосприйняття письменника саме у поемі "Смерть Каїна" говорить на користь такого твердження.

І все ж є значна та досить небезпечна хиба у Франковій інтерпретації образу Каїна. Письменник взяв на себе непосильну ношу, бо намагався оцінити з метафізичних позицій вчинок (вбивство людини людиною, більш того – братовбивство), про який він, на щастя, не мав ніякого достовірного уявлення.

Та хоч І.Франко не ставив перед собою завдання у поемі "Смерть Каїна" розв'язати складну метафізичну проблему прощення чи непрощення Богом гріха вбивства глобально, розуміючи всю складність та недоступність цього для всебічного людського усвідомлення, а все ж Каїна він простив. Простив іменем Бога саме Франко, а чи Бог простив – того ми так і не взнаємо. А головне – чи прагнув Каїн-вбивця такого покаяння, яке зінтерпретував йому І.Франко? Це теж питання без відповіді.

Отож, для своєї геніальної візії шляху людства (головної, на нашу думку, у творі) письменник взяв вдалу основу для інтерпретації: образ першого вбивці, нащадки якого вже надто поспішно пішли його шляхом. Але щодо іншої важливої проблеми, яку намагався проінтерпретувати І.Франко в поемі, а саме "взаємостосунків" Бога та вбивці, та ще й конкретного першовбивці на землі – тут, видається, можна поставити великий "знак запитання". У цьому сенсі вважаємо Шевченкову поему ''Варнак" більш продуманою й виваженою.

Складається враження, що Іван Франко у своїй поемі мав намір, передусім, запротестувати проти Байронових натяків на звинувачення Бога у всіх подальших гріхах людства. І.Франко "обережніший" у зображенні метафізичних сцен. І це яскраво демонструє друга редакція його легенди, де взагалі вилучено опис картин раю. Очевидно, письменник з часом глибше й послідовніше усвідомлював: опис метафізичних сцен у будь-якому випадку – це праця фантазії митця, котра створює міф, який може бути надзвичайно далекий від істини. Франкова інтерпретація образу Каїна видається оригінальною ще й спробою потрактувати старозавітній образ з новозавітних позицій, ілюструючи вічність і непохитність останніх. З цих позицій його легенда видається виваженішою, глибшою та мудрішою, аніж Байронова.

* * *

Приблизно через п'ятдесят років після написання легенди "Смерть Каїна" ще один український поет, В.Сосюра, звернувся до інтерпретації образу, що належить до низки "вічних". Він назвав свою поему, як і Байрон містерію, – "Каїн". Що ж спонукало В.Сосюру "воскресити" вже "прощений" та "похоронений" в українській літературі її патріархом образ? Питання, звичайно, різнобічне й складне. Спробуємо простежити деякі аспекти відповіді на нього.

Свою поему В.Сосюра написав у надзвичайно складний та напружений для нього 1948 рік. Спроба "реабілітувати" своє "петлюрівське" минуле, ставши червоноармійцем та пишучи під загрозою смерті дифірамби про "щасливе" життя в "Країні Рад", була не надто успішною. Насамперед, для самого поета: його душу починають рвати "комунар і націоналіст" ("Два Володьки"). В.Сосюрі й не потрібно було зізнаватися у своїх душевних муках: вони "випромінювались" з його "радянських" творів, що без особливих зусиль помічали його ідеологічні опоненти. Та на противагу іншим українським письменникам, котрі потрапили в аналогічні умови виживання в радянській системі, Сосюрині "два Володьки" починають жити в ньому кожен своїм творчим життям, не надто перешкоджаючи один одному. У результаті маємо подвійну літературну творчість поета: "слабий і покірний" Володька "поетично" озвучує волю більшовицької партії, створюючи т.зв. "диктатурну" літературу, а вольовий і непокірний – обстоює власне людське право на любов до народу, своєї землі, створюючи "шухлядну", за духом національну літературу. Обидва аспекти Сосюриної творчості мають неабияку цінність для усвідомлення складної й скривавленої епохи – вони її документи.

Поема "Каїн" належить до "шухлядної" літератури поета. Вперше вона опублікована наприкінці 1990 р. (журнал "Київ", № 12), але до того часу так і не стала об'єктом широкого зацікавлення читачів та критиків. Спричинилася до того, очевидно, і деяка невиразність позиції В.Сосюри при художній інтерпретації такого складного й суперечливого образу, як Каїн, а також складність інтерпретації метафізичних візій, на яких побудований твір, тому дозволимо собі дещо детальніший огляд перипетій поеми.

Loading...

 
 

Цікаве