WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Взаємини Володимира Барвінського з Іваном Франком - Реферат

Взаємини Володимира Барвінського з Іваном Франком - Реферат

Мав він жваву та веселу вдачу, яка поєднувалася з твердим характером і витривалістю, притаманною усім Барвінським. Жвавість В.Барвінського притягала до нього людей і у приватних, і в публічних справах. До такого образного портрета Володимира Барвінського долучались особливі здібності, якими не був на нього схожий ніхто з його братів – безперечна перевага серед громадських діячів у вмінні вести бесіду. Є.Олесницький згадував, що "великий жар, який він вкладав у своє живе слово, сила аргументу та цвітуча мова" [11; с.158] компенсували фізичні недоліки – його низький зріст та деформацію хребта.

Причину згаданого нами неприхильного ставлення І.Франка до В.Барвінського частково роз'яснює також і видавнича діяльність народовця в "Ділі".

З початком 80-х р., відкинувши іншу пресу на периферію, газета "Діло" стала зразком для усіх подальших періодичних видань. Ім'я В. Барвінського повсюдно пов'язували із успіхами нової газети. Особливо авторитет В.Барвінського зріс із проведенням 30 листопада 1880 р. віча з нагоди річниці вступу на престол цісаря Йосифа II. Володимир Барвінський став героєм дня. "Віче це було його ділом, і в тім була його велика епохальна заслуга, що він перший поніс у нас політичну акцію в масу народа", – згадував Є.Олесницький [11; с.163]. Справді, проведенням першого всенародного віча започаткувався цілий вічевий рух, що згодом пронісся по усій Галичині, розбудив національну свідомість та активізував громадські організації до різних справ, а народ до боротьби за свої права. І хоча дії В.Барвінського, позиції, зайняті в резолюціях згаданого віча, неодноразово критикували, все ж потрібно визнати величезну заслугу В.Барвінського – саме він став творцем нової, переломної доби в народному житті галичан. Після віча 1880 р. В.Барвінський здобув ще більшу повагу громадськості. Про цей факт читаємо в мемуарах Є.Олесницького: "Від того віча була особа Володимира Барвінського окружена серед народовців авреолею, а серед усієї суспільности без винятків великим поважанням" [11; с.164]. Саме таким піднесеним та авторитетним було у суспільстві становище В.Барвінського.

Для І.Франка вісімдесяті роки стали роками важкої боротьби – боротьби за існування, за шматок хліба. Молодий письменник перебував у тривалій неласці: арешт 1880 р., поневіряння по польських газетах в надії заробити на прожиття, звинувачення в поширенні та пропаганді соціалістичних ідей в Галичині. Взимку 1883 р. І.Франко приїхав до Львова у пошуках засобів прожиття і був змушений найнятися до "Діла" на роботу хронікера. В.Барвінський, як знаємо з різноманітних публікацій, не дуже довіряв І.Франкові, а тому й не допускав у "Ділі" його широких проблемних статей. Незадовго В.Барвінський помер; йому навіть не виповнилось 33 років. О.Огоновський писав, що "хоча же тогді був Франко соціалістом, то все ж засумував ся з-за смерті передового народовця і в стихотворнім некрологу клявся, що "діло, розпочате Барвінським, не вмре з ним, що примір його і слава його громкії додадуть нам і сили і надії"" [10; с.930]. На смерть В.Барвінського відгукнувся і Корнило Устиянович.

Крім некролога І.Франка "На смерть В.Барвінського", друкованого в "Ділі" (1883), відомі ще його поезія "Спом'янім" (в перші роковини смерті В.Барвінського) та вірш "В пам'ять Володимира Барвінського" письменника, перекладача, критика та журналіста Володимира Масляка ("Зоря", 1883, ч. 3). В однойменній із Франковою статті "З останніх десятиліть ХІХ віку" (1906) Ол.Барвінський зазначав, що сам І.Франко у своєму вірші "На смерть Володимира Барвінського" засвідчив, "що й від таких проводирів як Володимир Барвінський, могла молодь дещо ідеального і хосенного одержати" [2; с.22]. Каменяр висловив свої почуття в поетичній формі, і "наведений твір д-ра Франка треба вважати виразом як не поглядів і переконань сучасної суспільности, то бодай особистих почувань автора" [2; с.24].

О.Огоновський у своїй "Історії літератури руської" дає кілька цікавих штрихів для розуміння стосунків В.Барвінського з І.Франком. Як він пише, Франко цінував заслуги Барвінського у відродженні просвітно-суспільного і народного життя в Галичині, назвав його "дороговказом нашим на розстайной пути", який своїм "огненним словом кликав нас до труду для поступу, для волі і щастя люду" [10;с.847].

У перші роковини смерті В.Барвінського товариство "Просвіта" на власні кошти видало "Споминки про життє і діяльність Володимира Барвінського" (1884). Крім опису життєвого шляху та діяльності, у цій книзі друкувалися відгуки польської преси про В.Барвінського, яка вважала його найсимпатичнішим противником, котрий "міг би бути окрасою і славою кожного політичного табору" [13; с.111].

Що ж визначило неодновимірні взаємини між Іваном Франком та Володимиром Барвінським?

Незважаючи на певні ускладнення, які виникали між В.Барвінським та І.Франком, ці складні взаємини, на нашу думку, мали глибші причини – насамперед приналежність до різних партій та літературних течій, а може навіть і неоднакове соціальне походження. Саме "народовців" та їхніх прихильників І.Франко часто називав у своїх критичних статтях винуватцями аморфності української літератури, картав за примітивність обраних тем. Можливо, І.Франко не міг змиритися також з тим, що В.Барвінський своєю діяльністю зайняв провідне місце в русі за самостійність українців-галичан та національну ідею і ніколи не захоплювався соціалізмом. В.Барвінський намагався підвести русина-галичанина до розуміння своєї національної гідності, до утвердження його самосвідомості серед політичних негараздів кінця ХІХ ст. На жаль, смерть у віці 33-х років несподівано перервала всі його добрі та корисні починання.

Та все ж І.Франко-науковець не був байдужий до цієї, безперечно, видатної особистості в культурному розвитку Галичини. У кореспонденції І.Франка знаходимо прохання, звернене до М.Драгоманова, описати за відомими йому фактами "історію зносин українців з галичанами за час 1873-1880 року, де би, звісно, сказано було й про роль в тій історії... Барвінського" [14;т. 49; c.136]. Це ж саме прохання стосується і "Австро-руських споминів" М.Драгоманова, в яких І.Франко просив "постаратись списати рельєфно і оцінити такі особи, як ... Барвінського" [14; т.49; с.199].

І.Франка та В.Барвінського однаково боліли проблеми й негаразди українського літературного та культурного життя, хоча до вирішення цих проблем кожен ішов своїм шляхом. В особах цих двох людей маємо громадян, які віддавали свій талант заради служіння народові, кожен в міру свого розуміння національних завдань українців. Мабуть, довший життєвий шлях примножив би заслуги В.Барвінського перед Галичиною і як громадського діяча – лідера народовців, і як вправного публіциста, правника, діяча "Просвіти", а особливо як літератора-белетриста та критика.

Література

1. Барвінський В. Відповідь п. М.П.Драгоманову //Правда. – 1879.

2. Барвінський О. З останніх десятиліть XIX віку. – Львів, 1906.

3. Барвінський О. Спомини з мого життя. – Львів, 1913. – Ч. 2.

4. Возняк М. З життя і творчості Івана Франка. – К., 1955.

5. Денисюк І. Розвиток української малої прози XIX – поч. XX ст. – К., 1981.

6. Історія української літератури: У 2 т. – К., 1987. – Т.1.

7. Калениченко Н. Українська проза початку XX ст. – К., 1964.

8. Куца О. Михайло Драгоманов і розвиток української літератури у другій половині XIX століття. – Т., 1995.

9. Мочульський М. З останніх десятиліть життя Івана Франка (1896–1916) //Записки НТШ. – Т.29.

10. Огоновський О. Історія літератури руської. – Львів, 1887. – Т.3. Ч.II.

11. Олесницький Є. Сторінки з мого життя. – Львів, 1935. – Ч.I.

12. Сидоренко Г. Літературно-критична діяльність Івана Франка. – К., 1956.

13. Споминки про житє і діяльність Володимира Барвінського. – Львів, 1884.

14. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. – К., 1976–1986.

* Із діяльністю В.Барвінського у виданнях "Правда" і "Діло" пов'язані деякі цікаві моменти його взаємин з М.Драгомановим.

* Див.: Куца О. Михайло Драгоманов і розвиток української літератури у другій половині ХІХ століття. – Т., 1995.

Loading...

 
 

Цікаве