WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Віденська культурно-історична школа на українському ґрунті - Реферат

Віденська культурно-історична школа на українському ґрунті - Реферат

У "Пражерелі українського релігійного світогляду" К.Сосенко дає тлумачення назв свят за допомогою староіранської мови, що не завжди є переконливим. Так, "коляда – це жертва божеству сонця, – пояснює автор, – святочний дарунок: kvar – (kvo-, xor) die Sonne, auch als Gott, heit + rataj – f "Gabe gewahrung" ("сонце на поготівлю")... Щедрий вечір (з іранської xљaeta, fem. Xљavri, Adj) – світлий, величний; царський (божий) [11, с. 10-11]. Однак чи доцільне таке пояснення Щедрого вечора, коли в українському слові "щедрий" закладена і велич, і божественне, і світло (багатий, щедрий, царський стіл на Щедрий вечір).

У своїх працях фольклорист торкається тлумачення весільної драми, культів астральних світил у ній, календарної обрядовості зимового циклу та язичницької релігії як вияву українського релігійного світогляду.

К.Сосенко намагається реконструювати пантеон язичницьких богів дохристиянської України. Це дуже смілива, як на нашу думку, спроба фольклориста, бо українська міфологія оперує здебільшого гіпотетичними припущеннями, за винятком окремих богів, як Перун, Велес, Сварог та інші, про які збереглися письмові свідчення. Зокрема, К.Сосенко по-своєму трактує етимологію імені бога Семаргла: "Семаргл – з арабської al – semi, audiens Deus + ardžal die Menschen – це бог, що вислуховує людські прохання; бог, що вислуховує племена" [11, с. 23]

Ми не знаємо напевно джерел, з яких черпав К.Сосенко матеріали для інтерпретації назв язичницьких богів, але нам відомо, що сам автор зачисляє їх (імена богів) до гіпотетичних. Однак, потрібно віддати належне К.Сосенку, який зважився ступити на "слизький" ґрунт міфології і намагався пролити світло на історію цієї ділянки української культури, що лежала перелогом ще від часу студій О.Потебні.

Найефективнішими і найцікавішими підтвердженнями існування староіранських впливів на українську культуру є матеріальна культура, зокрема вишивка. В останній частині розвідки "Пражерело українського релігійного світогляду" К.Сосенко подає узори, які зібрав в селі Конюхи Бережанського повіту (тепер це село Козівського району Тернопільської області). Вони дали можливість обґрунтувати гіпотезу фольклориста про сліди ассирійсько-вавилонської та індійської символіки в українській культурі та про староіранські впливи взагалі.

Як стверджує К.Сосенко, восьмикутна зоря у вишивках була символом вавилоно-ассирійської богині Ischtar, богині родючості, а композиція "райського дерева" (як дерево, як рослина у горщику, як квітка) нагадує ассирійсько-вавилонські пам'ятники, на яких зображалися боги та їхні символи. Ці тези потребують глибшого вивчення, трактування й можуть бути вдячним матеріалом для нового великого та ґрунтовного дослідження.

Найбільше доказів давності українського культурного круга представлено у праці К.Сосенка "Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого вечора". У цій студії дослідник намагався подати характеристику передхристиянських свят і традицій, які з ними пов'язані, для того, щоб "відтворити з тих традицій образ давньої української віри та культури" [7, с. 3]

Чому саме релігійній сфері людського буття фольклорист надав такої ваги? По-перше, К.Сосенко був парохом у селі Конюхи, а по-друге – адептом Віденської католицької школи етнографії, де релігійний світогляд, особливо його монотеїстична форма, став домінуючим у дослідженнях культури первісних народів. Представники культурно-історичної школи надавали великої ваги релігії, від якої залежні всі інші складники культури (суспільство, господарство, етика, мистецтво). Тому адепти школи намагалися відшукати елементи релігії у первісних народів планети (експедиції у Африку, Азію та інші континенти).

К.Сосенко, спираючись на специфіку української культури, не шукав на території України первісної общини (її слідів нема), а на підставі зібраних фольклорних матеріалів методами порівняння, аналогії, аналізу міфологічних елементів доводив існування староукраїнської релігії. "Зазначу те, – писав К.Сосенко, – що найбагатші змістом чисто українські взірці староукраїнського релігійного культу, згідно з всенародною українською ідеологією, дають гуцульські святочні обряди, а ще більше гуцульські колядки" [7, с. 14].

Отже, саме календарно-обрядові пісні, які супроводжують свята, є доказом існування староукраїнської релігії та є її складовою частиною. Звернувши увагу на язичницькі колядки, К.Сосенко стверджує існування староукраїнських вірувань та висуває гіпотезу про існування староукраїнського святкового календаря.

Опираючись на дослідження В.Шухевича, І.Франка, В.Гнатюка, М.Грушевського та Ф.Колесси, фольклорист зазначає, що в Україні джерелом для створення церковного календаря був староукраїнський, що "був більш-менш таким самим, як християнський... хоча провідні ідеї одного і другого є інші – і предмет культу в одному і другого є інший" [7, с. 29]. Отже, можна говорити про те, що християнський календар накладався на староукраїнський "з більш подібними й спеціальними взаємовідношеннями і взаємними уступками старинного й нового культу" [7, с. 29].

Якщо є календар, то і є релігія. Календар – це певна схема, яка базується на чергуванні буднів і свят, частотність яких більш-менш однакова. Свята завжди складалися з певних дій, ритуалів, які супроводжувалися сакральними словами, піснями, танцями. Ритуал за Дж.Харрісоном та Е.Куком лежить в основі релігії, мистецтва.

Якщо ритуал є джерелом релігії та супроводжувався обрядовими піснями, то, згідно з думкою О.Котляревського, в доісторичний період народна поезія була невід'ємною складовою частиною релігії. К.Сосенко стверджує, що "колядки і щедрівки є висловом релігійних ідей, які в довговіковій культурно-історичній еволюції народу назбиралися й уложилися в культурній верстві" [7, с. 218]. Тому він займається студіюванням саме календарно-обрядової творчості, класифікує колядки, доводячи їх релігійний характер, основою котрого є "ідея почину світа і його Творця" [7, с. 28].

Фольклорист ділить колядки на два типи за мотивами: 1) про творення світу; 2) про первовічне людське життя.

Найдавнішими і найцікавішими для дослідження К.Сосенко вважає колядки про творення світу (особливо космогонічні). На думку вченого, ці пісні "в цій темі не зв'язані ані християнськими, ані біблійними поглядами і, очевидно, складені народом дуже давно (...), вони дають матеріал великої вартости для культурно-історичних етнологічних дослідів над українським народом (...), отся часть колядок, з якими лучиться ідеологічно багато щедрівок, утверджує у нас наново погляд, що провідною думкою українського старосвітського свята Коляди була ідея різдва, себто зародження світа і поклін Творцеві" [7, с. 218]. Тому головною прикметою, на думку К.Сосенка, колядкових переказів є їх релігійний принцип монотеїзму, тобто віра в те, що у створенні світу бере участь добре єство, яке одночасно є найвищим духовним єством (Творець і Господь світу – Бог).

Отже, користуючись методами Віденської культурно-історичної школи, зокрема теорією культурних кругів, К.Сосенко довів, що Україну потрібно зачисляти до найдавнішого первісного круга саме через вияв у зимовій календарно-обрядовій пісні принципу монотеїзму – свідчення первісності, за В.Шмідтом. На основі вчення про етапи трансформації ідеї Бога Шмідта український учений створив класифікацію колядок і щедрівок.

Прагнення К.Сосенка у всіх своїх працях довести автохтонність українців на своїй землі зумовлювалося передусім політичною ситуацією початку ХХ ст. Коли в Україні після невдалих національно-політичних змагань (1917-1919 рр.) запанували песимізм, паніка, зневіра та байдужість, саме студії К.Сосенка показали усьому світові, що українці мають свою історію, тисячолітню культуру та мають право жити на одвічно своїх землях.

Література

  1. Коккьяра Дж. История фольклористики в Европе. Москва, 1960.

  2. Левин М. Культурно-историческая школа в этнографии // Большая советская энциклопедия. Москва, 1973. Т. 13. С. 598-599.

  3. Макаров Г. Культурно-историческая школа // Философская энциклопедия.– Москва, 1964. Т. 3. С. 123.

  4. Макаров Г. Культурных кругов теория // Философская энциклопедия. Москва, 1964. Т. 3.

  5. Онацький Є. К.Сосенко і "Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого вечора" // ЛНВ. Львів, 1929. Т. 99. С. 734-738.

  6. Сосенко К. Автобіографія // ЦДІА України у Львові. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2160.

  7. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого вечора. Київ, 1994.

  8. Сосенко К. Листи // ЦДІА України у Львові. Ф. 361. Оп. 1. Спр. 128.

  9. Сосенко К. Листи // ЦДІА України у Львові. Ф. 384. Оп. 1. Спр. 51.

  10. Сосенко К. Нові методи етнологічних студій // ЛНВ. Львів, 1924. Т. 83. С. 345-356.

  11. Сосенко К. Пражерело українського релігійного світогляду. Львів, 1923.

  12. Сосенко К. Про містику гаїлок. Львів, 1922.

  13. Токарев С. Венская школа этнографии // Вестник истории мировой культуры. Москва, 1958. № 3. С. 25-32.

  14. Тюнкин К. Культурно-историческая школа // Краткая литературная энциклопедия. Москва, 1966. Т. 3. С.891-892.

Loading...

 
 

Цікаве