WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу - Реферат

Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу - Реферат

Співвідношення постаті Н.Махна з психо-свідомісними домінантами свідомості етносу дає можливість глибше окреслити його як особистість на всіх рівнях осмислення факту (інформації). Сам принцип домінантності у визначенні модульності свідомостей етносу створює передумови для нових концепцій історично-духовного осмислення особистості на етнічному, національному і світовому рівні інтерпретації факту.

Для всіх видів свідомості архетипна інформація є базовою на загальноінформаційному рівні і на рівні суґестивно-ментального вираження. На рівні реального мислення (публіцистичне, наукове мислення) втрата архетипної бази виявляється одразу. Найгірше, що ця втрата відбивається не лише на загальному модульному рівні нації, а відповідно послаблюється модульна свідомісна інтенсивність особистостей-модулів (інформаційних модулів). Все починається з умовно реального свідомісного пласту (міфологічна інформаційна свідомість), бо йдеться про втрату пам'яттєво-емоційного пласту свідомості (енергетично-суґестивного). А це – і підсвідома реакція на природу, рухи, шуми, на зміну пір року, ландшафту, на геоінформаційний простір. Тобто відбувається інформаційно-суґестивне "ламання" постійного архетипу середовища на психічному, історичному рівнях буття людини, і виникає дисгармонія особистості з середовищем.

Сучасні дослідження умовно реального рівня свідомості етносу (міфомислення) свідчать, що образний генофонд ще почасти фіксує елементи міфологічного мислення. Зокрема, в образній конструкції фольклору простежуються залишки концепції світового дерева, що уособлювало цілісний, універсальний погляд на світ давніх слов'ян. Елементи цієї міфоконцепції фіксуються в українському фольклорі вже не як цілі залишки системи або її ланцюги, а лише як структурне тло для більш ускладненого соціально-художнього відображення світу, де, як правило, використовуються головні пари протиставлення (перші інформаційні паралелі), які визначають буттєві, просторові, часові, соціальні та інші характеристики. Скажімо, народна пісня використовує образ світового дерева як елемент національної художньої свідомості. Фольклор чітко фіксує залишки уяви про триєдину вертикальну структуру світу (первинна інформаційна філософія). Серед міфосимволів найширше представлені головні пари протиставлення: щастя – нещастя, життя – смерть, суша – море, вогонь – вода. Але на рівні конкретного народного твору, за винятком обрядового пласту, та й то лише у пам'ятках, прочитання цілісної концепції світового дерева неможливе не тільки за віддаленістю часового, історичного плану, а й за самою специфікою народного поетичного мислення, що, переплавляючи міфологічну, історичну, образну інформацію, створює нові, оригінальні моделі не лише на рівні образу, а й на рівні осмислення світу в цілому. Нові, оригінальні інформаційно-художні моделі мислення народ створює системно тільки за сприятливих умов існування, коли інформаційно-художня свідомість функціонує у повному історико-культурному контексті, необхідному для розвитку нації (модулів).

Перехідний етап від умовно реального мислення до реального (публіцистичного) або до мислення відображеного факту (художня творчість) – це фольклорне мислення, яке за своєю синкретичною природою поєднує у собі всі три рівні (умовно реальний, реальний та відображений (художній) з перевагою останнього рівня). Аналіз сучасного рівня фольклорної свідомості свідчить про занепад свідомісного інформаційного контексту: мова, етнічна культура, рівень образного мислення, рівень господарювання, культура ландшафту. Дослідження фольклорної пам'яті на Дніпропетровщині [2, c. 144] показали, що інформаційна пам'ять носіїв фольклору першої групи (60-80 років) найкраща. На свідомість кожного носія припадає 20-30 текстів. Друга група (40-59 років) вже ілюструє низький результат – 5-10 текстів на носія інформації. Отже, відбувається процес інформаційної "розгерметизації" етнічної свідомості, зникає первинна пам'ять етносу, тобто модульний резерв інтенсивно послаблюється. Йдеться про глибинні, кодові процеси пам'яті, про суґестивний рівень вироблення нових свідомісних кодів-модулів мікро- і макрорівня, коли праінформація, з одного боку, "поєднуючись з представниками нового досвіду", виробляє новий рівень етнічного мислення (новоутворення, відкриття). Сполучення інформації відбувається і на підсвідомому рівні (юнгівські архетипи плюс новий інформаційний досвід), і на рівні новоетнічному (архетипи свідомісного досвіду конкретної нації плюс новий інформаційний досвід). Перше сполучення матиме більш суґестивний план, бо це інформаційно "закрита плазма" мислення – база для другого рівня свідомісної інформації. Другий рівень сполуки виявляє інформаційно точні свідомісні модулі (результати).

Динаміка часу, специфіка інформаційно-художнього мислення певної доби (століття) вносить свої корективи в системну архітектоніку модуля-особистості. Важко уявити сучасного вченого або митця, що мислить на рівні архетипів XVI століття. Це інформаційний анахронізм. Міфологічні, фольклорні, наукові, історичні архетипи стають базою (інформаційною сферою) для побудови нових світоглядних моделей. Мовиться про історичний (еволюційний) рух свідомості, що "працює" у режимі створення "замінників" міфологічного рівня мислення, або архетипів старого покоління (інформація, що стала типовою), які б органічно ввібрали у себе весь досвід осмислення навколишнього світу. Серед таких замінників є наука, література, мистецтво, публіцистика. Це зафіксована новітня свідомісна система інформаційних координат етносу (уява про світ, суспільні, духовні, фізичні процеси, що його супроводжують). Тобто не можна говорити про зникнення архетипного горизонту свідомості. Він виражається у нових мислимих формах свідомості з урахуванням найновіших надбань культурного розвитку людства. Коли етнос не готовий до процесу успадковування, ретрансляції та переформування постійних знаків пам'яті, то він лишається на праетнографічному інформаційному рівні свідомості. Такий же процес характерний і для модуль-системи особистість, яка представляє етнос на рівні реального відбиття факту (публіцистичне мислення).

Інформаційний етнографізм – специфічна риса колишніх "заблокованих" етносів. Інформаційний етнографізм – це часто рівень посиленої міфологізації свідомості як суспільного інформаційно-свідомісного продукту. Але є й інший бік міфологізму, якщо він у сучасному свідомісному контексті не виступає домінантою, а є елементом інформаційного стилю вираження. Міфологічне мислення – відбиток свідомості, що виражає певний час, який не розподіляє світ (образ) на суб'єктивне і об'єктивне. Світ у цьому мисленні єдиний і цільний. Мова йде не про "накладання" міфосвідомості на сучасне мислення, а про інше. Так, для міфосвідомості міфологізація явища означає не причинне пояснення його, а навпаки, сприйняття цього явища як реального даного і свято шанованого. Спроба ж раціонального пояснення міфологізованого явища свідчить про його деміфологізацію. Те, що в багатьох міфах здається наївним і примітивним поясненням, зовсім не є таким насправді, бо міф – не початкова форма науки чи філософії, а особливий вид світовідчуття, специфічна образна і почуттєва, синкретична уява про явища природи і суспільного життя, найдавніша форма суспільної свідомості. Ось чому міфофольклорна свідомість мусить оберігатися державною програмою захисту етнічної ідентифікації.

Література

  1. Буряк В. Архетипологія К.Г.Юнга і системність фольклорного мислення // Национальная психология и духовные ценности народа. Донецк, 1994.

  2. Буряк В. Сучасна народна пісенність Придніпров'я. Генезис образних форм поетичної свідомості. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук. Донецьк, 1992.

  3. Виноградов Г. Пропедевтичні зауваження до вивчення прафеномену (архетипу) українського культурно-історичного феномену // Питання історії України. Історично-культурні аспекти. Збірник наукових праць. Донецьк, 1992.

  4. Герасименко Н. Батько Махно. Мемуары белогвардейца. Москва; Ленинград, 1928.

  5. Герасименко Н. Махно. История и современник. В 3-х т. Берлин, 1922. Т. ІІІ.

  6. Дашкевич Я. Проблеми вивчення степового кордону Поділля (кінець XV-XVI ст.) // Тези доповідей Другої Вінницької обласної історично-краєзнавчої конференції. Вінниця, 1984.

  7. Клейн Н. Донец-Стикс (Пограничная река между светом и тенью в "Слово о полку Игореве") // Культурное наследие Древней Руси: Истоки. Становление. Традиции. Москва, 1976.

  8. Троцкий Л. Как вооружалась революция. Москва, 1924.

  9. Юнг К.Г. Об отношении аналитической психологии к поэтическому творчеству // Архетип и символ. Москва, 1991.

Loading...

 
 

Цікаве