WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу - Реферат

Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу - Реферат

Реферат на тему:

Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу

Свідомісне життя нації складається з архетипних інформаційних горизонтів (система етнічна або національна свідомість). Кожен горизонт має свої знаки-архетипи. Архетипи – це знакова соціальна і психосвідомісна унормованість. За горизонтами сприйняття архетипи бувають міфологічними, етнічними, естетичними, психологічними, мовними і т. д. Ми виділяємо різні архетипні рівні, які склалися у ХХ ст., не сфокусовуючи в понятті архетип лише рівень чуттєвого сприйняття інформації без усвідомлення суті знаку (це перший рівень архетипної свідомості), бо з розвитком людства архетипна свідомість зазнала серйозної деформації, що призвело до диференціації архетипних свідомісних горизонтів, а також до введення базових архетипів у інтелектуальну свідомісну сферу.

У кожного народу є свої архетипні пояси мислення. Скажімо, на рівні етнопобуту (етнографічний горизонт) і на естетичному рівні (це вже і сугестивне вираження навколишньої інформації) в українців серед квітів ближнього етноінтер'єру (двір, город) найчастіше зустрічалися такі квіти: мальва, рута, нагідка, ромашка, любисток. Відповідний етноінтер'єр дерев: верба, тополя, береза, клен, явір, дуб. Це спостерігаємо і серед фруктових дерев, городніх культур. У конкретному випадку йдеться про архетипи етнічно-побутового рівня, що ілюструють сталість ознак-уподобань, які на загальносвідомісному рівні не фіксують чуттєвих ознак усвідомлення кожного поняття. Ця архетипна інформація чітко ілюструється на всіх рівнях свідомісної інтерпретації факту: умовно реальному (міфофольклор), реальному (публіцистика, наука), відображеному (художня творчість). Це свідчить про те, що архетипна інформація на всіх рівнях свідомісної обробки не змінює своє інформаційне ядро (першооснову). Інша справа – на якому рівні інформаційного "емоціювання" до нас доходить ця інформація. Інформаційне "емоціювання" якраз і є первинною здатністю архетипу впливати на свідомість без елементів аналітизму на рівні чіткої безсумнівності (безосмисленності) сприйняття. За К.Г.Юнгом, архетипи є сформованим підсумком величезного типового досвіду безкількісного ряду предків. Це, так би мовити, психологічний залишок численних переживань одного й того ж типу, що представляють єдиний образ психологічного життя (спільне етнічно-свідомісне інформаційне поле сприйняття). Оскільки, за К.Г.Юнгом, архетипи не входять до свідомості, то вони завжди поєднуються з якимись представниками досвіду у свідомісній обробці на рівні індивідуальної інтерпретації (особистість) і суспільної свідомості (суспільство). Щодо останнього рівня, то маємо на увазі вироблення типовоархетипного рівня для всієї нації (менталітетний архетипний зріз інформації). Генеза архетипного інформаційного рівня починається, за К.Г.Юнгом, від образів свідомості, що існують у досвіді сновидінь, містичних видінь, коли свідомісна обробка мінімальна [9, c. 283]. Специфічно юнгівські архетипи можна називати узагальненою знаковою моделлю, спільною для всього людства. Пізніший етап – утворення нових горизонтів свідомості інформаційно етнізованих (виокремлених свідомістю певного етносу). Етнічно виокремлене міфологізоване мислення (міфологія певного народу) вже має більше індивідуалізованих рис, специфічних для цого регіону і його мешканців. Отже, поєднання з "представниками досвіду" нового історичного часу виокремило юнгівську архетипну зону в зону національних (етнічних) архетипів певного народу, де процент свідомісної обробки інформації вже був безперечно вищий, бо часовий інформаційно-змістовий рівень тут менш віддалений [1, c. 31]. Паралельно зі суспільною структуризацією йде процес утворення індивідуальних архетипних інформсистем особистості. Передусім це стосувалося ретранслятора, інтерпретатора міфофольклорного тексту. Оскільки маємо такий феномен, як колективно-авторська творчість(колективно-авторська свідомість), то виникає поняття (суперфеномен) народ-творча особистість. Маємо на увазі колективний досвід формування архетипних текстів як кодових систем нації, що виражають філософію його буття.

Ми розуміємо, що у феномені колективно-авторська свідомість є внутрішні системи – індивідуальні свідомості творчого типу (створювачі) та ретрансляційного типу (ретранслятори). Звичайно є і свідомості, які поєднують ці два типи вираження фольклорної інформації. Чуттєвий поріг інформації для особистості створювач як суперсистемного інформатора і транслятора був набагато меншим, (елементи осмислення, аналітизму у сприйнятті інформації спочатку активніші саме на рівні індивідуального сприйняття і відтворення, а потім вже йде процес смислового типізування або емоційного розщеплення поняття на рівні етнічної групи чи етносу загалом). Основний блок прадавньої інформації залишався архетипним у розумінні юнгівського беззастережного (неосмисленого) сприйняття факту, хоч суспільний розвиток виокремив цілу групу інформації (архетипів), що втратила сугестивний підтекст і сприймалася на рівні осмислення явища чи знаку. Пізніше виник і третій горизонт інформації, яку називали архетипною лише за сталістю ознак, якостей (типова інформація).

Архетипна (міфологічна) свідомість дала початок ще двом видам інтерпретації факту – реальному (публіцистичне та наукове мислення) і відображеному (художня творчість). У цьому триярусному інформаційно-свідомісному контексті (інформаційно-художня свідомість) почали вирізьблятись інформаційні свідомісні системи-особистості вищого рівня – модулі. Але ці суперсистеми чітко "керувались" архетипною зоною пам'яті (виявлення певного типу системності на менталітетному рівні). Щодо рівня інтерпретації факту в умовно реальному горизонті (міфологічне мислення), то тут модульність виявляється як колективноавторський феномен, а на горизонті реальному і відображеному (пізніші форми відбиття інформації і складніша система вираження) модульність фіксується на рівні модуль-людина (модуль-особистість). Модуль-особистість сама стає фактом історії, розгорнутою системною інформацією, що представляє свідомість нації на певному рівні її функціонування. Вирізьбившись з багаторівневого свідомісного рівня інтерпретації дійсності (інтерпретації факту) як ерзац-свідомість, як "погляд над поглядами", модуль-особистість й надалі програмує інтелектуальну свідомісну піраміду етносу. Інформаційний інтелектуалізм модуль-особистості залежить не лише від її світогляду, а й від "сюжету життя" на рівні реалізації власних концепцій, від генетично закладених кодів інформації етносу. Ось чому кожну модульну постать треба розглядати у контексті психо-соціальних домінант українського етносу: героїчне, мінорне, сміхове, які визначали і визначатимуть весь хід історично-духовних подій (буття) етносу.

Домінанти – це сталі (архетипні) ознаки свідомості етносу, що виражають його психосоціальну (геопсихоенегретичну) спрямованість дії ("сюжету долі"). Розглядаючи модульний аспект мислення, як запрограмовану кодову систему свідомої та підсвідомої інформації, ми сприймаємо тип модуль-особистості (на кожному горизонті свідомісного вираження) з одного боку як успадкованого інформатора (ретранслятора) національної свідомості (носій та інтерпретатор фольклору теж входить до цього ряду), з іншого боку – як особистість, якій багато дано, бо вона має таку базу підсвідомої інформації. Це "багато дано", можливо, через певні етапи свідомісної обробки на рівні інформаційного вираження реального сюжету буття виливається у здатність формувати дії етносу на рівні нової суспільної супермоделі, суперпрогнозера (прогнозованості) і як дійового інтерпретатора (це більше у суспільному контексті стосується громадських ватажків, або духовних лідерів, що не лише розбуджують (інформаційно допінгують) думку етносу, а й реалізують її).

Модульні особистісні типи української нації найзриміше ілюструють архетипну інформацію на рівні вираження бінарних ознак української національної свідомості, її дуалістичності, що, за останніми теоріями, мають відношення до Великого степового кордону [6, c. 78]. Цей кордон (феномен кордону) має велике філософсько-культурологічне смислове навантаження. По лінії Великого кордону між степом і лісом, між слов'янським православним та тюркським, половецьким язичницьким світом у свідомості України проходила межа між світом і тінню, між сферою Бога і Сатани, між істиною і неправдою [7, c. 64-69]. Тобто, як зазначає Г.М.Виноградов, "закономірності" формування людської духовності в цілому і української, зокрема, дивним чином збіглися з історико-географічними, у чому ми вбачаємо одну з найголовніших унікальностей історії України" [3, c. 176]. Ця унікальність історії певним чином мусила формувати і модульний менталітет (менталітет особистостей, що представляють націю як інформаційно-свідомісний ерзац-синтез). Ця унікальність базується на згаданому Великому кордоні (горизонтальний психоінформаційний зріз) і на вертикальному зрізі (послідовне лідерство сузір'їв, що закріплене у знаках зодіаку в період весняного рівнодення над територією України (сузір'я Бика (Тільця) та Барана (Овена)). Під впливом астральних культів цих тварин формувався культ чоловічого начала, а жіноче (пасивне) начало пов'язане з землею, матеріальним світом. Бінарність модуль-мислення можна розуміти як поєднання матеріального (інформаційне підґрунтя Великого степового кордону) і духовного – вертикальне (лідерство сузір'їв, закріплених у знаках зодіаку). У контексті однієї свідомості або цілого етносу мова може йти про боротьбу або протидію цих начал, з одного боку, чи гармонійне поєднання, з іншого.

Loading...

 
 

Цікаве