WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українські "лікувальні" замовляння: проблема культурологічного контексту - Реферат

Українські "лікувальні" замовляння: проблема культурологічного контексту - Реферат

У традиційних культурах світ сприймається етноцентрично, тому всьому "чужому" приписуються нелюдські риси. Натомість світ "своїх" є звичним, реальним, зі своїм давно усталеним ритмом буття, а поза його кордоном розташований незнаний, позбавлений кшталту, таємничий, небезпечний світ демонів, загалом "чужих" сил, гніздо хворіб, країна смерті. Межі "свого" світу переважно не виходили поза кількадесят кілометрів. Разом із віддаленням від дому одночасно росла загроза, як і магічна міць та знання. Саме звідти, за народними уявленнями, приходили хвороби, тому люди туди й відсилали їх у замовляннях ("Золотниче, золотниче, добрий чоловіче! Ти тут не уживай, червону кров не спивай! Іди на Чорне море, там, де ніхто не ходить, де кури не запівають, де люди не зачувають, де дзвони не задзвонюють, де голос не заносять... " [6, с. 129]).

Із центром світу у замовляннях ототожнюються переважно далекі країни, але цю роль могли також виконувати Єрусалим, Київ, місцеві святі місця, чудодійні джерела, власне село, церква, монастир. Центром світу міг бути також кожен дім. Попри такі, здавалося б, суперечності, це розмаїття відповідає міфічній логіці, адже відчуття простору в традиційній культурі не збігається з відчуттям простору сучасної людини. Різноманітність картин центру світу та повторювання цієї ж картини світу в щоразу меншому масштабі є однією з характерних рис традиційних суспільств. Причиною цього є те, що людина намагається жити в центрі, у просторі, що відкритий "угору", у місці, де можливий зв'язок з усім космосом, з "тим" світом. Тому й дім знаходиться в центрі світу й у мікрокосмічному масштабі відтворює всесвіт. Місця, яким приписуються риси центру, відіграють велику роль у ритуалах, що пов'язані з замовляннями. Лише у центральній точці простору можливий контакт із "чужим" світом і власне звідти береться магічна міць. Внутрішній простір кожної хати також має центральні та периферійні місця. Промовляння магічних формул найчастіше відбувається саме у центральній частині хати, біля покуття, столу, печі. Перевага цих точок простору у лікувальному ритуалі пов'язана з тим, що акт створення світу відбувся також у центрі.

У традиційних культурах простір не однорідний, а різноманітний. Перебуваючи в окресленому просторі, людина діє у своєрідному стані, до якого зобов'язують визначені закони. Перехід з одного до іншого стану вимагає відповідних обрядів та магічних захисних дій. У вертикальній поверхні зв'язок із "тим" світом можливий через перебування у центрі, зате у горизонтальній поверхні цей контакт можливий лише у точках, що визначені, як межі двох світів, внутрішнього і зовнішнього. Магічні дії проводилися також на границі села, роздоріжжі, під тинами, біля порогів, на берегах рік, бо там існувала найбільша можливість зустрічі з демонічними істотами, яких нерідко викликали шептухи. Саме ці місця, як і всі центри, давали можливість контакту з "тим" світом, і тому використовувалися під час лікувальної дії.

Рекомендації, заборони та народні рецепти засвідчують, що своє окреслене значення мали й напрямки. Захід, північ, низ, лівий бік асоціювалися зі світом мертвих, хворобами, нещастям, ніччю, зимою, місяцем, міфічним Сатаною, гадами, а схід, південь, верх, правий бік, перед – зі щастям, здоров'ям, весною, сонцем, вогнем. Богом. Нечистота з-під лівого нігтя, яку вкидали до горілки, спричиняє людині, яка це вип'є, біль голови чи навіть сліпоту; нечистота з-під нігтя правої руки, навпаки, – цю хворобу лікує [9]. У хаті, де є мала дитина, перед порогом часто ставили мітлу держаком униз, щоб прогнати усі погані думки та наміри людей, що приходять у гості [9]. При лікуванні багатьох хворіб застосовуються замовляння, в яких рахується навпаки: "Був собі чоловік жовна, мав він дев'ять жінок: з дев'ятої – восьму, з восьмої – сьому, з сьомої – шосту, з шостої – п'яту..." [6, с. 118]. Ця ритуальна інверсія є зверненням до лікувальної сили світу мертвих. Країна мертвих асоціювалася з відбиттям у дзеркалі світу живих, тому й усе, що протилежне до земного порядку, було пов'язане з демонами, хворобами та смертю.

Порядкові простору відповідає порядок часу. Як і простір, час не є постійним і однорідним, тому й при зміні його фаз потрібні були обряди переходу. У них між фазою включення і виключення була посередня фаза. Для замовлянь вона була дуже важливою з огляду на небезпеку, пов'язану з активністю демонів. Тут існувала загроза більше захворіти, але водночас саме тут можна було здобути сильніші лікувальні засоби. У народних віруваннях існування таких фаз пов'язувалося як з циклом людського життя, так і з сонячним, місячним, тижневими циклами. Перехідні періоди мала також доба та календар свят. Кожне зі свят мало своєрідний ряд вірувань та обрядів. Попри певні різниці, існувало кільканадцять свят, що були перехідними до інших. Серед них – святого Миколая, Різдво, Новий Рік, Йордан, святих Петра і Павла, Великдень, Зелені Свята. Вони були одночасно кінцем старого та початком певного нового періоду, тобто часом хаосу, з якого творився новий порядок, та в якому не наступив іще поділ неба і землі. Під час такого свята спостерігаємо нівелювання кордонів між небом, землею та пеклом, між "цим" і "тим" світом. Період свят сприяв поверненню на землю душ померлих, демонів, гадів, хворіб. Тому знахарі саме у цей період виконували ряд профілактичних, захисних дій. З огляду на те, що лікувальний обряд насичувався міццю "того" світу, саме ліквідація кордонів сприяла магічним діям. Промовляння замовлянь у цей час мало забезпечити здоров'я та благополуччя упродовж цілого року.

Велике значення для замовлянь має також місячний цикл та різні фази місяця. З місяцем пов'язана ідея безсмертя, жіноча стать, вода, країна мертвих [10] та демони. Серед фаз місяця особливе місце займав т.зв. "новий місяць". Супроводили його молитви, пісні, хороводи, а також замовляння на щастя, здоров'я та довговічність. Наймення, що використовувалися для назв фаз місяця, були пов'язані з життєвим циклом людини. Новий, молодий місяць "росте" – тоді його називали "молодиком"; під час повні він є "повним місяцем"; коли його убуває – "старіється". Коли молодий місяць росте, все росте разом з ним: сильнішою стає магічна сила лікувальної дії, міць замовлянь та лікувального зілля, одночасно збільшуються болі, хвороба стає інтенсивнішою, пробуджуються демони, відьми, померлі. В Україні у випадку болю зубів, очей, шлунка хворий ставав перед хатою і, поклонившись молодому місяцеві, промовляв: "Місяць молоденький, місяць золотенький. Ти на небі буваєш, ти мертвих видаєш, в мертвих зуби не болять, зроби так, щоб і в мене не боліло" [11].

Багато замовляльних дій пов'язано з конкретними днями тижня. У тижневому циклі можна помітити декілька способів класифікації: жіночі – чоловічі, парні – непарні, пісні – непісні. Різні значення конкретних днів тижня зумовлені співіснуванням народного та церковного тижня. Народний тиждень розпочинався з понеділка, а церковний – з неділі. Система заборон та рекомендацій, пов'язаних із конкретними днями тижня, дуже складна та різноманітна у різних регіонах. Практично кожен день, залежно від інтерпретації, міг бути корисний або некорисний для лікувальної дії. Значення, яке надавалося конкретним дням тижня з огляду на їхню початковість чи парність, змінило християнство, яке вплинуло на асоціації певних днів із постатями святих, Христом чи Божою Матір'ю.

Як річний, місячний і тижневий цикли, так і доба мала свої "перехідні періоди". Світанок, полудень, смерк та північ – це час, в який найчастіше з'являлися демони, тоді знахарі розпочинали свої магічні дії, що мали в цьому часі найкращі наслідки. Характерним є те, що у випадку звертання до сил світу мертвих, виготовлення ліків та сам процес лікування відбувався після заходу сонця, зате коли надії на одужання покладалися на небо, ці самі дії робилися на світанку або перед заходом сонця.

Іншим важливим аспектом, що зумовлював спосіб лікування, в тому числі й проголошування заговорів, була віра в міф про створення людини. Згідно з ним, спершу не було хворіб. Їх, як і смерть, перші люди не знали, їхні тіла зовсім не пошкоджувалися. Провину за це несе Сатана, який "обдарував" людину хворобами. Гуцули вірять, що перша людина стала людиною лише з тієї миті, коли Господь сховав у її нутро нечистоти Сатани [2]. Як і космогонічний міф, так і ці оповідання пробують звільнити Бога від відповідальності за терпіння, хвороби і смерть, а також за зло, що поселилося в душі людини.

У багатьох лікувальних практиках людина намагалася повернутися до стану первісної сили та чистоти. З цією метою знахарі виконували певні лікувальні дії, у яких зверталися до процесу створення світу та людини. Але характерним є те, що вони не були спробою лікування людини, а створення її знову, тобто привернення до неї первісних сил немовляти. Створити "нову людину" можна було або через повернення до моменту народження, або через смерть. Смерть, знищення, повернення до стану первісного хаосу не були остаточними, це лише етапи відродження, це стан, що передував життю. Лише після ритуалу знищення людини, а з нею і хворіб, що в неї поселилися, можна було перейти до етапу лікування. На південному Підляшші щоб позбутися чиряка, до хворого місця прикладався палець небіжчика. Тільки після цього можна було перейти до читання заговорів, які відроджували "нову людину" [12]. На Гуцульщині багато заговорів читається після того, як цілком роздягнуть хворого, що є символом стану, в якому людина народилася. Можна було також надавати людині нове ім'я, щоб приховати її перед демоном хвороби [13].

Loading...

 
 

Цікаве