WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поезія етноетикету в житті та побуті українців - Реферат

Поезія етноетикету в житті та побуті українців - Реферат

Ой на горі гарбузи, на долині – дині,Котра дівка язиката – не буде ґаздині [33, с. 324].

Пісні з Бойківщини ніби вторить тою ж сентенцією космацька з Гуцульщини:

Скрипка би не грала, якби не той смичок,Чоловік би жінку не бив, якби не язичок.Чоловік би жінку не бив ніколи даремно,Якби вона говорила до нього приємно... [34]

В освітленні непростих взаємин між подружжям народна пісенність послуговується то ніжним жартом, то їдкою іронією. Космацька громада добре знає жартівливу пісню, яку залюбки співає Параска Багрійчук. Короткий її зміст: чоловік у липні пішов у поле косити, падав дрібненький дощик, чоловік косив, а коли добряче змок – вирішив іти додому з надією, що його дружина приготувала вечерю теплу і в хаті також тепло. Прийшов додому – в хаті холодно та й вечері немає. Жінка перед чоловіком виправдовується, чому не зварила вечерю:

"...Видиш, чоловіче, через дощі я не годна по воду побічи.А ти, вижу, шо й так мокрий, вже більше не змокнеш.На коновку, йди по воду, відтак пересохнеш".Він ні слова, взяв коновку та й прискорив ходу,Жінка ватру розпалила – чекає на воду.Приніс воду студененьку – лишень що з зарінку,Мало думав – вісипав всю воду на жінку."Тепер вижу, шо й ти мокра, вже більше не змокнеш,На коновку, йди по воду – відтак пересохнеш!" [35]

Висновком пісні є слова: "Отак тото, люди добрі, треба вчити жінку". Поза всяким сумнівом, що, прослухавши таку пісню, кожний задоволено посміхнеться. А вже згодом задумається: який могутній заряд на вирівнювання хиб у подружніх взаєминах закладено в ній! Який великий виховний потенціал має вона! Могутність цього змістового виховного заряду і силу мистецького його вислову усвідомлює не тільки фольклорист-дослідник, а насамперед народ-творець. Як справедливо стверджує в одній з пісень музикант-віртуоз із Жаб'я на Гуцульщині Роман Петрович Кумлик:

Співаночку ізложити не велика штука,Але її послухати – то з неї наука [36].

Усна народна словесність споконвіку віддзеркалювала морально-етичні традиційні норми взаємин між людьми. Якщо в жартівливих піснях ці взаємини зображені в іронічно-комічному тоні, то в українських баладах, піснях-хроніках про них мовиться поважним, часто повчальним тоном, як, наприклад, у пісні "Ой червоне сонце сходить", записаній у селі Космач на Гуцульщині:

Ой червоне сонце сходить,Червоне заходить.Ой не файно, як жонатийДо дівчини ходить [37].

Як бачимо, поетичний вияв етноетикету присутній у різних жанрах народної словесності. Він виражається то в народних молитвах-замовляннях, то в обрядово-звичаєвих формулах, вітаннях і побажаннях, то у різних вітаннях-величаннях, то в примовках-застереженнях, то в прислів'ях-приказках, а то й у прямих наставленнях, як, скажімо, у баладах та співанках-хроніках, де вже детально вказується місце події та імена її учасників. При цьому вислів етичних наставлень має яскраво поетичну форму ритмо-мелодійного речитативу, пісні, розмовного вірша, афористичного виразу (прислів'я, приказки) тощо. Він органічно вплітається у тканину фольклорного твору, підсилюючи глибину його змісту і його художню красу. Ці якості найчастіше впадають в очі іноземним авторам досліджень, більше привертають їхню увагу, ніж українських, для яких все це звичайне, буденне. Не випадково Абель Люкшич у німецькомовному австрійському часописі з другої половини ХІХ ст. відзначав, що українська мова має гармонійність та м'якість, з усіх братніх північних мов є найпридатнішою до музики й співу, а народна поезія найбагатша і найкрасивіша в Європі. Вона відзначається великими мистецькими якостями і поетичним натхненням, влучністю вислову та має в собі щось піднімаюче, величаве, щось чутливо-чуле, сумовите та живописне [38, с. 294]. Гармонію мовного вислову й душевного складу людини відзначала й Леся Українка. Своєю поезією вона стверджувала той постулат: хто яку душу має, то така і в нього мова. Істинність цього яскраво ілюструє багата поезія українського позаобрядового етноетикету, про який ми фрагментарно тут повели мову. Поезія обрядового українського етноетикету ще яскравіша і поетичніша і потребує окремого аналізу.

Література

  1. Мономах Володимир. Поучення / Упорядник О.Мороз. Львів: Фенікс, 2001.

  2. Кобальчинська Р. Золоті ключі. Київ: Україна, 1993.

  3. Молитва до св. Княгині Ольги // Народна творчість і етнографія. 2000. Ч. І.

  4. Записав у 1970 р. в селі Космач на Гуцульщині Дмитро Пожоджук від Пожоджук Пелагії Юріївни (1916-1996).

  5. Записав Дмитро Пожоджук в селі Тишівниця на Бойківщині в 1979 р. від Лазорко Марії, 1905 р.н.

  6. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А.Пономарьов, Л.Артюх та ін. – Київ: Либідь, 1993.

  7. Записав Дмитро Пожоджук у 1986 р. у селі Воробіївка Курської області від Любченка Кирила Лаврентійовича, 1909 р.н.

  8. Записав Дмитро Пожоджук у селі Космач Косівського району Івано-Франківської області від Боб'як Анни Юріївни (1914-2001).

  9. Записав Дмитро Пожоджук в 1979 році в місті Каневі Черкаської області від Чехівської Раїси Іллівни, 1912 р.н.

  10. Записав Дмитро Пожоджук в 1984 році в селі Козацька Слобода Курської області від Марченко Анни Іванівни, 1903 р.н.

  11. Владимирська Г. Маленькому естету – уроки з етикету. К.: Факт, 2001.

  12. Прищепа К., Лук'яненко В. Тематичний словник школяра. – Київ: Форум, 2001.

  13. Муравський шлях – 97: Матеріали комплексної фольклорно-етнографічної експедиції / Упорядн. М.Красиков та ін. Харків, 1998.

  14. Шухевич В. Гуцульщина. Львів, 1899.

  15. Данилюк А. Скарби народної архітектури Гуцульщини. Львів: Логос, 2000.

  16. Записав Дмитро Пожоджук у 1980 р. у місті Кіцмань на Буковині від Марковської Параски Онуфріївни, 1913 р.н.

  17. Пожоджук Д. Етикет галицьких українців // За вільну Україну. 2001. 20-21 квіт.

  18. Записав Дмитро Пожоджук у 2001 р. у селі Космач на Гуцульщині від Багрійчук Параски Дмитрівни, 1934 р.н.

  19. Записав Дмитро Пожоджук у 1984 р. у селі Космач на Гуцульщині від Багрійчук Явдохи Петрівни, 1897 р.н.

  20. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. Львів, 2001.

  21. Записав Дмитро Пожоджук у 1995 р. у селі Космач на Гуцульщині від Пожоджук Пелагії Юріївни (1916-1996).

  22. Стельмахович М. Народнопедагогічні погляди на дитину // Народна творчість і етнографія. 1989. Ч. 5.

  23. Записав Дмитро Пожоджук у 1978 р. у селі Космач на Гуцульщині від Рибчука Івана Івановича, 1890 р.н.

  24. Ґрасіан Б. Кишеньковий оракул, або наука розсудливості. Київ, 1994.

  25. Пожоджук Д. Специфіка фольклору гуцульського етноетикету // Гуцулія. Чикаго, 2000. Ч. 127-130.

  26. Гошко Ю. Покарання за окремі порушення громадського співжиття // Народознавчі зошити. 1997. Ч. 2.

  27. Записав Дмитро Пожоджук у 1999 р. у місті Києві від Руденко Парасковії Дмитрівни (1935-2001).

  28. Записав Дмитро Пожоджук у 1985 р. у селі Стопчатів Косівського району Івано-Франківської області від Кіращук Анни Юріївни (1934-1997).

  29. Записав Дмитро Пожоджук у 1992 р. у місті Ґрінджмус (Шотландія) від Пожоджука Ігнатія Миколайовича (1914-1997), уродженця с. Космач.

  30. Записав Дмитро Пожоджук у 1994 р. у селі Космач на Гуцульщині від Пожоджук Пелагії Юріївни (1916-1996).

  31. Киселюк Р. Папороть Чугайстра. Яремче: Просвіта, 1996.

  32. Записав Дмитро Пожоджук у 2001 р. у селі Космач на Гуцульщині від Пожоджука Онуфрія Миколайовича, 1907 р.н.

  33. Пісні з Львівщини / Упор. Ю.Корчинський. Київ, 1988.

  34. Записав Дмитро Пожоджук у 2001 р. у селі Космач на Гуцульщині від Вериги Анни Семенівни, 1936 р.н.

  35. Записав Дмитро Пожоджук у 1990 р. у селі Космач на Гуцульщині від Багрійчук Параски Дмитрівни, 1934 р.н.

  36. Записав Дмитро Пожоджук у 1984 р. у Жаб'ї на Гуцульщині від заслуженого працівника культури України Романа Петровича Кумлика.

  37. Записав Дмитро Пожоджук у 1980 р. у селі Космач на Гуцульщині від Параски Іванівни Петрованчук, 1923 р.н.

  38. I.D. Die Russen in Galizien. Іhre Geschichte, ihr ffentliches und gesellschaftliches Leben // Slavische Bltter. Wien, 1865. Hft. 6.

Loading...

 
 

Цікаве