WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Амбівалентність образу мерця в українських народних чарівних казках - Реферат

Амбівалентність образу мерця в українських народних чарівних казках - Реферат

Дівчина відважується на шлюб через смерть як сумісний перехід в "інше" життя, який В.Єрьоміна називає обрядом співумирання, вважаючи, що "чарівна казка реалізує народні уявлення про можливість шлюбу через смерть у казкових сюжетах: чоловік (наречений)-мрець приходить до дівчини (нареченої) і забирає її у могилу, про пошук судженого (-ної) в іншому світі" [9, с. 175].

На вимогу мерця Ганна повинна зайти першою до його "хати", а у казці "Про мертвих" небіжчик наказує дівчині: "Лізь же, каже, у цю дірочку, у могилу, коли, каже, плакала! Теперъ лізь, коли ти так за мною плакала!" [18, с. 412] – тут, на нашу думку, маємо вплив заборони у похоронних звичаях довго плакати за померлими [22, с. 31], яка остерігає живих від непроханого візиту мерців у їхнє життя. У тій же казці мерці питають бідолашну дівчину: "А будеш плакать?" [18, с. 413]. Не отримавши відповіді, вони розривають її.

Героїню сковує страх, оскільки "вихід у новий простір пов'язаний з почуттям страху чи невпевненості як якоїсь негативної емоції. Новий простір невідомий людині, яка звикла до старого простору і користується ним на якомусь глибокому рівні несвідомо чи підсвідомо" [10, с. 250]. Цей страх, звичайно, можна подолати, але за умови, якщо поруч з героєм діятимуть чудесний помічник або чудесний предмет, який він отримує у процесі переходу.

Залізаючи у могилу, мрець тримає дівчину за полу, щоб вона не втекла. Тільки він спустився вниз, Ганна швидко знімає з себе свитку і втікає. Мрець біжить слідом. Перелякана дівчина заходить у крайню хату, де лежить мертвий дяк, вона знову опиняється у просторі "мертвого" без контакту з позитивними потойбічними істотами, які б надали їй чарівну допомогу. Отже, знову порушено обряд переходу. У казці присутній мотив небезпеки спілкування живих з мертвими, свідомість героїні контролює страх перед мерцями, що "характерний для "примітивних" ритуально-міфологічних систем" [12, с. 138].

У сюжеті аналізованої казки з'являються образи півня і печі – символічних оберегів від негативних дій представників потойбіччя – мерців, що намагаються "умертвити" дівчину, тобто принести її собі у жертву, бо "з точки зору мертвого вона не повинна залишатися у світі живих, а перебувати з ним у світі мертвих, оскільки є його власністю" [12, с. 140]. Ганна, схопивши півня, залізає на піч – її дії правильні, тому що дотик до печі перетворює чужу людину у свою [25, с. 215] (Ганна – "чужа" у хаті мертвого дяка). Таке часткове прилучення до "чужого" ускладнює зусилля обидвох мерців заволодіти дівчиною. У відповідальний момент запіяв півень, що знаменувало кінець владі нечистої сили.

Після тимчасового перебування серед мертвих Ганна прожила недовго – від пережитого страху вона занедужала і незабаром померла. Причина смерті, гадаємо, не лише у тому, адже дівчина ще за життя погодилася на шлюб з мерцем, не пройшовши обряду ініціації, і сама вона, без втручання чарівних сил, потрапляє у потойбічний світ, що й призвело до трагічних наслідків.

Аналогічну ситуацію – контакт із потойбічними істотами без попереднього обряду посвячення, відшукуємо, наприклад, у казках про царську доньку, закохану у чорнокнижника [17, с. 91] чи панночку, яка ніколи не молилася Богу, а тільки дивилася у дзеркальце, де якось побачила чудовисько і померла [14, с. 366], ставши після смерті перевертнем. У цьому випадку дзеркальце певною мірою є межею між земним та потойбічним світом, а тому "вважається небезпечним предметом і локусом, поводження з яким вимагає особливої обережності та спеціального ритуального оформлення" [26, с. 112]. Власне, через легковажність дівчини після її смерті нечиста сила отримує владу над нею і робить своїм спільником у процесі "умертвіння" тих чоловіків, що несуть варту біля її труни в церкві.

Не вдаючись до подальшого аналізу казок, зазначимо, що заклята дівчина-мрець стає вільною від злих чарів завдяки мовчанню героя-визволителя, який жодного разу не відкликався на її прохання і ховався у тих місцях у приміщенні церкви, куди вказував чудесний помічник [27, с. 35].

Отже, позитивний бік образу мерця в контексті українських народних чарівних казок сформувався на основі залагодження стосунків між "своїми" і "чужими" у процесі ритуального переходу, внаслідок якого герої змінюють своє соціальне і моральне становище, а їхні чудесні помічники (персоніфіковані тіні) отримують спокій у потойбіччі. У той час негативні дії мерців спровоковані суттєвим порушенням правил обряду ініціації казковими героями, які таким чином позбавляють себе чудесної допомоги у вирішенні конфліктів з потойбічними істотами.

Література

  1. Петров В. Казки // Енциклопедія українознавства. Загальна частина: У 3 т. Київ, 1994. Т. 1. С. 269-270.

  2. Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. Ленинград, 1986.

  3. Грушевський М. Історія української літератури: У 6-ти томах. Київ, 1993. Т. 1.

  4. Петров В. Передхристиянські релігійно-світоглядні елементи. Генеза народних звичаїв і обрядів. Народний погляд на смерть // Енциклопедія українознавства. Загальна частина: У 3 т. Київ, 1994. Т. 1. С. 244-248.

  5. Петров В. Весілля як родовий акт і весільні пісні // Енциклопедія українознавства. Загальна частина: У 3 т. Київ, 1994. Т. 1. С. 261-263.

  6. Малинов А. Образ смерти в русской сказке // Вече. Альманах русской филологии и культуры. Вып. 3. СПб, 1995. С. 163-178.

  7. Маєрчик М. Бінарна семантична опозиція "тут" і "там" в конструюванні візії потойбічного світу // Краянка. Ч. 1. 1995. С. 54-58.

  8. Байбурин А. Ритуал: своё и чужое // Фольклор и этнография. Проблемы реконструкции фактов традиционной культуры. Ленинграл, 1990.

  9. Еремина В. Ритуал и фольклор. Ленинград, 1991.

  10. Топоров В. Пространство и текст // Текст: Семантика и структура. Москва, 1983. С. 227-285.

  11. Кісь Р. Коваріації уявлень про смерть як індикатор типу культури (спроба крос-культурного бачення) // Студії з інтегральної культурології. THANATOS. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1996. С. 9-20.

  12. Евзлин М. Космогония и ритуал. Москва, 1993.

  13. Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост.: Л.Бараг, И.Березовский, К.Кабашников, Н.Новиков. Ленинград, 1979.

  14. Казки та оповідання з Поділля в записах 1850-1860 рр. / Упор. М. Левченко. Київ, 1928.

  15. Гаврилюк Е. Еротичні імплікації рослинної символіки в українській календарній обрядовості // Студії з інтегральної культурології. Ритуал. 2. Львів, 1999. С. 63-70.

  16. Мария-Луиза фон Франц. Психология сказки. Толкование волшебных сказок. Психологический смысл мотива искупления в волшебной сказке. СПб., 1998.

  17. Галицькі народні казки (В Берлині пов. Бродського із уст народа списав О.Роздольський) // Етнографічний збірник. Львів: НТШ, 1899. Т. 7.

  18. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, снаряженной императорским русским географическим обществом. – СПб., 1878 Т. 2: Малорусские сказки.

  19. Иванова А. К вопросу о происхождение вымысла в волшебных сказках // Советская этнография. 1979. № 3. С. 114-122.

  20. Рудченко И. Народные южнорусские сказки. Вып. 1-2. Киев, 1869-1870. Вып. 1.

  21. Галицькі народні казки (В Берлині пов. Бродського із уст народа списав О.Роздольський) // Етнографічний збірник. Львів: НТШ, 1895. Т. 1.

  22. Свенціцький І. Похоронні голосіння // Етнографічний збірник. Львів: НТШ, 1912. Т. 31-32.

  23. Українські замовляння / Упор. М.Москаленко. Київ, 1993.

  24. Страхов А. О пространственном аспекте славянской концепции небытия // Этнолингвистика текста: Семиотика малых форм фольклора. Москва, 1988. Ч. 1. С. 92-94.

  25. Байбурин А. Ритуал в традиционной культуре (структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. СПб, 1993.

  26. Толстая С. Зеркало в традиционных славянских верованиях и обрядах // Славянский и балканский фольклор. Верования, текст, ритуал. Москва, 1994. С. 111-130.

  27. Коваль-Фучило І. Екзистенціал мовчання в етнології та культурі // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 27. Львів, 1999. С. 32-40.

Loading...

 
 

Цікаве