WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості побутування і прикметні структурно-семантичні риси середньополіських замовлянь хвороб - Реферат

Особливості побутування і прикметні структурно-семантичні риси середньополіських замовлянь хвороб - Реферат

Тексти замовлянь від вроків у більшості випадків однотипні за структурою: типовий зачин – апеляція до святих помічників; далі – вказівка на конкретне першоджерело вроків; і нарешті, – своєрідний екзорцизм – імперативне3 вигнання хвороби з людського тіла, з її наступним висланням зі світу людей взагалі. Проте ці основні елементи дають досить багато варіантів, з яких дізнаємося, як люди в тій чи іншій місцевості уявляли як саму хворобу, так і міфологічний антисвіт замовлянь.

У всіх без винятку текстах хвороба персоніфікувалася. Проте її характер, залежно від способу наслання, може значно відрізнятися. Власне, майстерність людини, яка вимовляє вроки, безпосередньо залежить від тої кількості варіантів, яку вона може назвати. А спектр, як можемо переконатися на матеріалі з одного тільки регіону, справді широкий: "чи ти водяний, чи ти ветраний, чи ти насланий, чи ти бегучий, чи ти летучий, чи ти стрєв на дорозі, чи на порозі, чи ти з вихру, чи ти з очей, чи ти з урокув, чи ти з смеху, чи з страху"; "чи ти чоловєче, чи ти парубоче, чи ти жоноче, чи ти девоче, чи ти наслане, чи ти наспане, чи дане в печі, чи ти в єді, чи ти в сну, чи ти в плачу"; "чи ви с ходи, чи ви з води, чи ви з вєтру"; "чи до печі, чи до речі, чи до диму, чи до тину, чи до вужа, чи до жаби, чи до дуба-неленя, чи до вєшалника, топляника, до мертвецкого".

Довкілля, яке змальовується в описах нищення або вислання хвороби, виглядає на перший погляд двоїсто. З одного боку, йдеться ніби про світ людей, а з другого – про "антисвіт" замовлянь. Численні докази свідчать про те, що насправді йдеться тільки про антисвіт. Зокрема, про це свідчить вираз: "Одкуль вон взявса, шоб туда вон і подєвса". А отже, пристріт, вроки і т. д. приходять до людей з антисвіту, і можуть бути знешкоджені лише відсиланням назад. Практично всі локативи, які згадуються у замовляннях, або тісно пов'язані із потойбіччям, або, якщо йдеться про фітоніми [див.: 2], мають апотропеїчні властивості. В одному із текстів говориться: "...на лозє почеписа, на травє покотиса, на водє потописа, на шипшині поколиса", – лоза, трава і вода, швидше за все, співвідносяться із болотом – традиційним місцем побутування нечисті, а шипшина, як і будь-яка колюча (наприклад, терен, глід, будяк), жалка (кропива), гірка (осика, полин) чи надміру запашна (лише з приємним запахом, як-от м'ята, валер'яна) рослина має властивість відганяти цю нечисть.

Про такі ж місця йдеться і в інших текстах: "Йді в тємниє лєски, в жовтиє пски, вітром розвєйса, песком розсєйса: де сонце не сходіт, де мєсяц не заходіт. Там кубки позастиланиє, там лузкі понайманиє, там вам кричєннє-верещєннє..."; "Вроки-вроки, з хати – вєтром, з двора – димом, по дорозі покотєц, на камені розбєц, на морі розлєц"; "В синьом морі утопіс"; "Я тебе одсилала в темний лєс. Там три дорогі... Я тебе одсилала на бістріє реки, де певнів голос не доходит, де певню не лєтати, води не спивати, роски не з'єдати"; "Я тебе посилала пуд беле камєннє, пуд осове корєннє. Там тобє столі позастиланіє, кубк поналіваниє. Там тобе питєннє, там тобе єдєннє..."

У всіх наведених локативах активізовано ознаки мертвості, безплідності (жовті піски, біле каміння), запущеності (темні ліси), первісної стихійності (синє море, бистрі ріки), первісної ж таки позачасовості (сонце не сходить, місяць не заходить; півнів голос не доходить). Певні місця осередкування нечисті, своєрідні ніші існують і в реальному світі. Зокрема, такими місцями є згадані вище "розхідні" дороги, "осове" (осикове) коріння тощо.

II. Крім замовлянь вроків, на Поліссі широко розповсюджені і замовляння ляку (страху). Про те, наскільки важкими можуть бути наслідки цієї хвороби, свідчить така бувальщина: "Колісь моя покойна мати вмерли. Ну, а я на роботі була. Я прийшла з роботи. Там їх хтось накрив, а я те одіяло скинула і глянула, – а вони очамі дивляца. Мені здаєца, шо я не злякалас, а я, відно ж то, злякалас.

І потом я – болить мені под грудьми і болить. Вже до того доболілос, шо вже і ходить не можу. Вже і роботу покинула. Взяла отпуск і не знаю, шо робіть. Іду в больницю. І ничого мені не признають у больниці. Коли сняца мінє мати. Сидят мати, так як я сидю на лавці, а там ше лава була, де ото мертвії клались, а я на ослоні седжу. Мати простягают руки і берут мене отут [за сорочку на грудях] і тягнут до себ. А я кажу: "Мамо, шо ві робіте?", – знаю, шо це ж мати вмершії. "Шо ві робіте?", – вже тако геть [мене] до себе пудтягли. Пуд столом. А я кажу: "Шо ві робіте? Я, – кажу, – дойду до плачу, а я, – кажу, – зара буду вас клясти". Они мене й пустили. Пустили. Ну, я іще й не догадаласа. Через що. Коле ж вони вторічно снятца. Прийшли, стали коло дверей та кажут: "Хіба ти не знаєш, шо ти злякана?" А вони просто давали пнять, шо [це] через їх – [і тому] вони тягнуть мене. Шо я злякалас їх. А потом приходят да кажут: "Хіба ти не знаєш, шо ти злякана?", – таке, як з злом [зі злістю]. То я пошла до людей, покачали ляк, да й прошло... Попуд столом тако руку перетягли, взяли мене отако за груди і тягнут до себ"4.

Найпростіший спосіб позбутись переляку: "Хтось такий жахнув, то треба ставати і між ногами назад глянути три раза в небо"5. Зауважимо, що практично так само подекуди "скидали" вроки. Про часткове ототожнення ляку з вроками говорить і тісний зв'язок між текстами замовлянь ляку і вроків. Очевидно, що цей зв'язок варто розглядати як генетичний: спостерігаємо ту ж деноміновану персоніфікацію, хвороба засилається в ті самі місця, що й вроки. Досить часто інформанти переносять цілі блоки із текстів замовлянь вроків у замовляння ляку, що є зайвим свідченням спорідненості хворіб. Ще одним свідченням є те, що в багатьох випадках респонденти згадують про ляк насланий, подуманий, погаданий, з очей, з уроків, з вітру, з вихру тощо.

Різнить ці два типи замовлянь насамперед те, що причини виникнення ляку набагато різноманітніші, ніж у вроків. Переляк в народі вважається не таким страшним, як, наприклад, дання, пристріт чи вроки. Він, так би мовити, "побутовіший". На відміну від вроків, які мають суто людську природу, причиною переляку можуть бути тварини, речі, природні стихії і т. п. Загалом у записаних в Олевському р-ні замовляннях згадуються ляки "з людей": від людей взагалі, конкретніше – від якої-будь лихої людини, від чоловіка, парубка, жінки, дівчини, дружини, батька, матері, брата, сестри, діда, баби; від померлої людини взагалі, конкретно: повішеника, потопельника; за соціально-національною стратифікацією – від пана; цигана, німця, турка, жида (за культовими спорудами людей різних націй, згадується про ляки із шкіл, церков та костьолів). Перелякатися можна і тварини: собаки, кота, гусей, вужа, гадюки, жаби. Як люди, так і тварини здатні перелякати поглядом. В цьому аспекті згадується про очі дівочі, парубочі, чоловічі, жіночі, панські, циганські, волячі, котячі та собачі. Ляк може походити зі сміху або зі страху (страх як емоція, а ляк – як хвороба). Різняться ляки як способами, так і місцем чи часом наслання або проявами: можуть зустріти в дорозі, на порозі, вранці, удень, увечері, вночі; походити від місяця, від сонця, з вітру, з буйного вітру, з вихору, води, вогню, жару; наслання, сну, подумок, уроків, підвію, пристріту, питва, їжі, трави; проявлятися як "тей, шо кричить, тей, шо віщить, тей, шо доганяє, тей, шо переймає" тощо.

Щоб якнайповніше охопити всі різновиди ляку, респонденти-знахарі для певності часто ще промовляють наприкінці фразу: "Якого не знаю – такого не вспоминаю". Очевидно, що така конкретна деталізація першопричин ляку свідчить насамперед про давність традиції виникнення замовлянь від нього. Це положення видається цілком справедливим, адже природно, що людина ще з давніх-давен почувалася незахищеною перед могутніми силами природи, а отже, боялася її.

Усі записані в Олевському районі замовляння від ляку умовно можна поділити на два основні різновиди. Виникнення першого, вочевидь, спричинене ототожненням ляку з вроками або іншими хворобами, тому що структурно дуже нагадує якраз такі замовляння. Таке наближення спостерігаємо у текстах №№ 11-14 та 18. Подекуди очевидними є контамінованість або й штучна заміна назви якоїсь хвороби на ляк, як це спостерігаємо у фіналі № 18, взятому, швидше за все, із замовляння від дання, чи у № 14, в якому замовляння ляку поєднується із замовлянням пристріту, вроків і навіть болю в кістках. Другий тип структурно відмінний від попереднього. На нашу думку, тексти другого типу (повністю або фрагментами – у №№ 11, 14-18) і є тими первісними магічними формулами, які використовувалися для вимовляння ляку. На відміну від замовлянь першого типу, у них не обов'язкова вказівка на причину виникнення хвороби, бо перелякатися можна чого завгодно. Їх побудова складається з двох основних елементів: спочатку поступово витворюється образ, який потім так само поступово нищиться. Тобто хвороба не виганяється, – вона знищується остаточно.

Loading...

 
 

Цікаве