WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Святий Юрій: християнська традиція чи українська давність - Реферат

Святий Юрій: християнська традиція чи українська давність - Реферат

Змій+ (зооморфізм)

Людинозмій (антропоморфізм)

*Міфологема *Змієборець / Змій+

"герой / противник" Бог-герой / Бог-противник

Св. Юрій / Змій (християнство)

Таким чином ідея протиборства та образна схема (прототип св. Юрія / змій) християнської легенди про перемогу над змієм були скальковані з давньорелігійної системи. Цікавим є момент боротьби, у якому чітко проявляється опозиційність героя і змія. До першопричин цієї боротьби ми частково звертались. Принесення себе у жертву самому собі задля знищення зла. Ця міфологічна ідея реалізувалася у певних ритуалах. Д.Фрезер зазначає, що, за свідченням англійського історика, у Бенгалії престолоспадкоємство не залежить від родоводу спадкоємця, бо царем визнають будь-кого, хто вбив свого попередника. Вбивство виправдовувалося: воно було необхідністю для оновлення сил володаря, які продовжували жити у тілі намісника. У деяких країнах монархічне правління обмежувалось строком, що збігався з певним астрономічним циклом. Д.Фрезер зауважив, що у північноафриканських племенах поява перших ознак знесилення жерця провокувала його вбивство чи самовбивство. Першою ознакою непридатності до влади була сексуальна неспроможність жерця. Із володарем, якого вважали втіленням бога, поводились згідно з міфологічними уявленнями про самого бога. Достаток людей перебував у безпосередньому зв'язку з життям бога. Якщо бог неспроможний дати життя, то чи зможе людина народжувати, а земля родити? Страх перед хаосом, дисгармонією спонукав до змін, які відновили б гармонію, життєвий баланс. Тому заміна одного володаря іншим навіть шляхом убивства не сприймалася трагічно. Зрештою, факт вбивства не усвідомлювався як безповоротне знищення, загибель. Це був шлях переходу позитивної енергії з однієї форми в іншу – оновлену. Лише у такий спосіб можна було вберегти від занепаду божественну, життєдайну силу. Такий спосіб мислення, очевидно, був підказаний самою природою. Циклічний перехід однієї пори року в іншу, безконечна повторюваність природних явищ (схід / захід сонця), боротьба та єдність життя і смерті і т. п. заставили людину зробити висновок про існування протилежностей, їх боротьбу і одночасно тісний взаємозв'язок. На перший погляд, божественне життєдайне начало не узгоджується з ідеєю смерті. Та первісна людина усвідомлювала смерть як початок життя, бо земля – потойбічний світ – була праматір'ю, що давала життя не лише рослинам, але усьому живому.

Міфологема протиборства віддзеркалила новий етап філософського світосприйняття. Людина відкрила поняття боротьби і єдності протилежностей, циклічності, "кругообігу" Життя. Ідея протиборства втілилась у формі культу вмираючого і воскреслого божества. Таким чином мотив вбивства св. Юрієм змія у давньорелігійному контексті треба розуміти як перехід хтонічного божества через смерть з однієї форми буття в іншу і його воскресіння в очищеній та оновленій іпостасі. До речі, в одному з найдавніших "апокрифічних" житіїв св. Юрій під час покарання тричі вмирає і тричі воскресає. Прототип св. Юрія постає головним божеством, творцем усіх фаз різних форм життя. Архитрансформа змієборця, символіка атрибутів св. Юрія (білий кінь) свідчать, що змієборець був сонячним божеством. На думку Б.Рибакова, пора року, на яку припадає християнське свято, частково розкриває сутність дохристиянського свята, на яке воно наклалось. День св. Юрія – навесні, 6 травня (23 квітня за ст.ст.). Кінець зими і початок весни – це саме те порубіжжя, коли велась боротьба між двома іпостасями колись одного сонячного божества. У цьому двобої було приречене на поразку зимове божество, яке асоціювалося зі смертю, з "омертвінням" природи. Воно поступалося юному богу, аби відновити в його образі свій творчий потенціал. В одній юріївській пісні збереглись образи-антиподи старий / молодий:

А по туой траве-мураве "Играй, не играй, старий діед, –Юрий на коніе, Не для бе двуор пометен...На вороному конику, Подай Юрью звонки ключиНа золотому сиделку. Одомкнути красну весну,А по туой траве-мураве Красну весну, тепло літо.Играе старий діед на козліе, Добрий урожай, густе жито,На сивенькому козлику, Шоб на колос колосисте,На вульховому сиделку. А на ядро ядранисте" [4, с. 134].

Прототип св. Юрія був божеством весняного сонця, найголовніша життєдайна функція якого позитивно впливала на розквіт природи. Яке саме божество св. Юрій безпосередньо замінив? За свідченням Древлянського, у білорусів 27 квітня за старим стилем відбувалося ритуальне дійство, приурочене Ярилу. Дослідники В.Іванов та В.Топоров на підставі кореневої співзвучності вважають цілком можливим процес заміни бога Ярила християнським Юрієм. Вчені-мовознавці, проаналізувавши ряд спільнокореневих слів (*Jar) у слов'янських мовах, виявили спільне семантичне коло, у яке входять семи: jarz (з пол.) – "весна", ярина – "рання", ярий – "пристрасний", urny (з чес. діал.) – "сильний", juriti (з хорв.) – "хотіти", юр (з біл.) – "пристрасть". "Созвучие и семантическое сходство слов с коренем *jar и *jur сильно способствовали вероятному отождествлению Ярилы с Юрием..." [3, с. 183]. В індоєвропейських народів *jar ще вживається у значенні "нового року". Таким чином ім'я Ярила зберегло первинну семему "новий, ранній" (початок нового року). Зрештою, календарний рік колись і розпочинався весною. Для білорусів "Георгьден" – важливіше, ніж Великдень. Ці факти є доказом того, що свято Юрія було порубіжжям Старого і Нового року, "смертю" старого і "народженням" нового річного циклу. Ярила і Юрія об'єднують не лише спільні функції, а й спільна атрибутика – білий одяг, білий кінь, вінок тощо. На ототожнення Ярила як божества весняної родючості з Юрієм вказує і характер юріївських пісень, переповнених весняними мотивами.

Питання іменної ідентифікації прототипу св. Юрія є дискусійним. Проте важливим є те, що ми віднайшли ще одне міфологічне божество вищої міфології. Праюріївський бог є хтонічним божеством, божеством весняного молодого сонця, свято якого було апогеєм весняного розквіту, родючості. Свята Коляди, Юрія, Купала є етапами переходу сонячного божества з однієї фази в іншу. Таким чином свято Юрія це ще одне віднайдене кільце у ланцюжку календарно-річних свят.

Література

  1. Збірник ЛДУ імені Івана Франка. IV секція. Львів, 1981.

  2. Иванов В. Топоров В. Реконструкция фрагментов мифа о боге грозе и его противнике // Исследования в области славянских древностей. Москва, 1974.

  3. Иванов В. Топоров В. Некоторые преобразования основного мифа и соответствующего ритуала в связи с комплексом представлений о плодородии // Исследования в области славянских древностей. Москва, 1974.

  4. Романов Е. Материалы по этнографии Гродненской губернии. Вильно, 1911-1912.

  5. Саука Д. Сказка об Уже. Открытая структура // Литовский фольклор. Вильнюс, 1986.

  6. Словник античної міфології. Київ, 1989.

  7. Сосенко К. Різдво–Коляда і Щедрий Вечір. Київ, 1994.

  8. Токарев С. Мифы народов мира. Москва, 1987.

  9. Фрезер Дж. Золотая ветвь. Москва, 1998.

  10. Христианство. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Москва, 1993. Т. 1.

  11. Цивьян Т. Балканские дополнения к последним исследованиям индоевропейского мифа о Громовержце // Балканский лингвистический сборник. Москва, 1977.

  12. Цивьян Т. Мотив первожертвы в основном мифе // Балканы в контексте Средиземноморья: проблемы реконструкции языка и культуры. Москва, 1986.

  13. Чудо Георгия о Змие // Памятники литературы Древней Руси XIII в. Москва, 1981.

  14. Bartvinski J. Niebrzegowska S. Stereotip slonca w polszczyznie ludowej // Etnolingwistika. Lublin, 1994. № 6.

  15. Perls H. Waz w wierzeniach ludu polskogo. Lviv, 1932.

Loading...

 
 

Цікаве