WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна структура колядок з військовими мотивами - Реферат

Образна структура колядок з військовими мотивами - Реферат

Хліборобська психологія селянина не могла обминути найважливішого у господарському житті елемента:

По загуменню пшеницю сіє,Пшеницю сіє, злотом лелієГожий молодець... [17, с. 51].

У певний момент хоробрий лицар знову перетворюється на хлібороба, який щиро радіє, коли його праця не пропадає намарно: "Яру пшеницю ми ж бо зіжнемо" [6, с. 128].

Яскраво постає образ поля – безмежного, просторого, щирого, як українська душа. Колядник змальовує поле чисте, широке [6, с. 159-160], далеке [6, с. 231-232]; а на обрії мріє темний [17, с. 51] та густий [18, с. 59] лісок.

Часто військо переходить гору кам'яную [17, с. 57] та круту [20, с. 39]:

Ой виїдемо на першу гору,На першу гору, на високую [7, с. 33-34].

Інколи трапляється поєднання образів гори і долу, а навіть і води:

А з гори, з долу вітер повівав,Дунай висихав, зіллям заростав,Зіллям-трепітом, всіляким цвітом [17, с. 56].

Поряд із пейзажними елементами в колядках використовуються і зооніми. Зокрема, це образи тварин та птахів, опоетизованих у найрізноманітніших жанрах українського фольклору. Так, ґречна невіста просить соловейка та зозулю:

Ой соловію, не щебеч пізно [...],Ой зозуленько, не куй раненько,Бо мій паночок у войну їздив [6, с. 231-232].

Лагідне звертання – "соловію", "зозуленько" – підтверджує народне замилування цими птахами.

У колядках трапляється також образ вутки чи орла – птахів, більш віддалених від людини:

Там плавала вутка,Сива, як голубка [21, с. 41].

Орел чи сокіл відіграють роль священної птахи:

Ой сивий орле, високо літаш,Високо літаш, далеко видаш [17, с. 44].

Поширений колядковий зачин: "Ой рано, рано кури запіли" [24, с. 156; 19, с. 33] вживається, найвірогідніше, на позначення часу – дуже ранньої пори.

Із образів диких тварин найбільшу увагу привертає чорний тур, грубий звір [17, с. 51], на якого полює герой. Як уже зазначалось, у народній поетиці образ тура – символ могутності та міці.

Натрапляємо також на елементи природи, розташовані поряд із людським житлом:

Ой на толоці та й на муравці,Ой раненько!Там король руський коником грає [17, с. 23];Ой ци дома, гей наш панонько,Гей дай Боже!Нема го дома, десь у садочку,Десь у садочку я в оріховім [7, с. 38].

Проаналізувавши образну структуру колядок із військовими мотивами, збагнемо, якими фантазійно-буденними поняттями оперує мислення народу, творячи певну цілісну картину, необхідну для величання господаря чи членів його родини.

Та чи лише роль художнього засобу відіграють гіперболічно-фантастичні, міфологічні образи? Відкриваючи зовнішньою своєю формою предметне поняття суб'єктивного судження, у внутрішній вони заховують відголоски певної історичної епохи. Золота стріла чи меч не лише дають нам поняття про мислення людей певного суспільно-історичного періоду, а й відображають предмети, притаманні тій чи іншій епосі, у нашому випадку, добі власне дружинно-князівській. Образи шаблі чи списа можуть символізувати епоху козаччини, що вказує на час створення колядки чи її змістової трансформації.

Міфологічний елемент, який трапляється у колядках з військовими мотивами, віддзеркалює найдревніші уявлення наших предків про створення світу та походження землі. Його поєднання із військовою символікою – річ пізніша, що відображає кореляцію міфології та реального життя, бо ж первісна людина не могла обходитися без військово-стрілецьких атрибутів, водночас вона усвідомлювала всеприсутність вищої, божественної сили.

Символічно-міфологічні та гіперболічно-фантастичні образи в колядках з військовими мотивами дають змогу зафіксувати елементи народного світобачення. Орнаменталізм у колядках – засіб возвеличення національного героя. Пейзажні образи – це мікрочасточки розкішної української природи, які створюють єдиний динамічний образ рідної землі. Звичайні на перший погляд образи лісу, поля, гір – це усвідомлення нашими предками себе як єдиного народу, а лицар величальної колядки – прагерой нації, уособлення величності, всемогутності, всепереможності.

Отже, жоден образ, навіть найпростіший, у будь-якому жанрі усної народної словесності, тим більше у колядках та щедрівках, не можна трактувати як щось буквальне. Ці образи – вираз мудрості народу, глибини його психології, вразливості та тонкого ліризму душі.

Література

  1. Антонович В., Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М.Драгоманова. Киев, 1874-1875.

  2. Веселовский А. Историческая поэтика. Ленинград: Худ. литература, 1940.

  3. Виноградова Л. Зимняя календарная поэзия западных и восточных славян: Генезис и типология колядования. Москва, 1982.

  4. Возняк М. Історія української літератури: У 3 т. Львів, 1924. Т. 3. Віки XVI-XVIII.

  5. Гарасим Я. Нові записи з древньої Овруччини: огляд жанрів та сюжетів // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. Львів: Інститут Народознавства НАНУ, 1999. Вип. 2. Овруччина. 1995. С. 225-244.

  6. Гнатюк В. Колядки і щедрівки // Етнографічний збірник. Львів, 1914. Т. І.

  7. Гнатюк В. Колядки і щедрівки // Етнографічний збірник. Львів, 1914. Т. ІІ.

  8. Грушевський М. Історія української літератури: У 9 кн., 6 т. Київ: Либідь, 1933. Т. 1.

  9. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 3 кн., 6 т. Київ: Обереги, 1994. Кн. 1 (Т. 1. Зимовий цикл, т. 2. Весняний цикл).

  10. Колядки і щедрівки / Упор., вст. ст. і прим. М.Глушка. Київ, 1991.

  11. Кольберг О. Рокucie. Krakw, 1882, 1883.

  12. Куліш П. Записки о Южной Руси. СПб, 1856. Т. 1.

  13. Куліш П. Погляд на усну словесність українську // Твори П.Куліша. Львів, 1910. Т. 6. – С. 223.

  14. Линтур П. Угро-русские коляды. Ужгород, 1942.

  15. Марко Вовчок, Опанас Маркович. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича. Київ: Наукова думка, 1983.

  16. Музичний фольклор з Полісся у записах Ф.Колесси та К.Мошинського. Київ, 1995.

  17. Народні пісні в записах Івана Вагилевича / Упор., вст. ст. і прим. М.Й.Шалати. Київ: Музична Україна, 1983.

  18. Народні пісні в записах Івана Манжури / Упор., вст. ст. і прим. Л.С.Каширіної. Київ: Музична Україна, 1974.

  19. Народні пісні в записах Івана Нечуя-Левицького / Упор., вст. ст. і прим. О.І.Дея. Київ: Музична Україна, 1985.

  20. Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича / Упор. і прим. О.І.Дея і О.С.Романця. Київ: Музична Україна, 1968.

  21. Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах / Упор., вст. ст. і прим. О.І.Дея, В.Г.Пінчука. Київ: Музична Україна, 1974.

  22. Олена Пчілка. Українські колядки // Киевская старина. Київ, 1903. Т. І. ([Т. 80]. Січень, 1903). С. 152-175.

  23. Потебня А. Объяснения малорусских и сродных народных песен. Варшава, 1887. Т. 2. Колядки и щедровки.

  24. Свєнціцький І. Різдво Христове в поході віків. Львів, 1933.

  25. Сосенко К. Різдво-Коляда і Щедрий вечір: Культурологічна оповідь. Київ: Український письменник, 1944.

  26. Франко І. К объяснению одной колядки // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т. Київ, 1980. Т. 28. С. 218.

  27. Франко І. Наші коляди // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т. Київ, 1980. Т. 28. С. 7-41.

  28. Чубинський П. Мудрість віків: Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського: У 2 кн. Київ: Мистецтво, 1995. Кн. 2.

  29. Шухевич В. Гуцульщина: Матеріали до українсько-руської етнографії: У 5 т. Львів, 1902. Кн. 3.

Loading...

 
 

Цікаве