WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна структура колядок з військовими мотивами - Реферат

Образна структура колядок з військовими мотивами - Реферат

Михайло Грушевський, розглянувши елементи роскоші в українських колядках, зробив висновок, що ці образи – дотримання традиції стилю епохи. Стилю, який перебував під впливом іранської та візантійської культур. "Замилування до сього тяжкого, золотописного стилю проходить широкою верствою в старій поезії і може до певної міри вважатись її характеристичною прикметою, яка відповідає тодішній ноші, юбілярству, декоративному мистецтву" [8, c. 304].

Божа кара спадає на вороже військо у вигляді "огняногодожджика" та громовихкуль [6, с. 196-197]. Можливо, праколядник мав на увазі грізного бога Перуна, і словами намагався домогтися захисту для своїх близьких. "Чим далі в минуле, тим звичніша і міцніша була віра у можливість слова однією своєю появою виконати те, що воно означає. На такій вірі були закладені всі побажання і прокляття" [23, c. 59].

Чи не тому бачимо лицаря у золотих обладунках, коня його – у срібній збруї, а вороги героя, зображені в колядках, супроводжуються моторошною чорною колористикою: чорним пожарцем [17, с. 22; 17, с. 23], чорним вороном [17, с. 22-23], чорним туром [17, с. 51].

Часто у колядках з військовими мотивами трапляються сталі епітети, які використовуються і в інших жанрах народної творчості. Найпоширеніші з них: сивсокіл [7, с. 60-61], ясний сокіл [18, с. 59], зеленийявір [17, с. 62], вороний кінь [6, с. 159-160], сивий віл [7, с. 33-34], сива вутка [21, с. 41] та ін.

Орнаментальні образи колядок з військовими мотивами засвідчують, наскільки багатий і різноманітний світ образів в українській колядці. Бо лише побажавши лицареві сісти на золотому престолі, колядник змальовував цілу низку бажань, до яких прагнув будь-який парубок, що уявно ставши князем, хоча б на мить отримував славу, багатство, був мудрим правителем і справедливим суддею; отримавши золотий лук чи меч, забезпечував собі лицарську доблесть і божественну всемогутність. Крім того, досліджуючи образи колядок, можемо зануритись у найглибший пласт народної мудрості і культури, оцінити її неперевершеність і неповторність.

3. Гіперболічно-фантастичні образи

Художньо-образна структура колядок із військовими мотивами дивує дослідників своєю невичерпністю. Ідеальний світ з його ідеальними образами часто пересікається з іншими, менш поширеними та не менш цікавими для дослідника. Людська уява поряд зі звичними для нас елементами ставить вимріяні гіперболічно-фантастичні. Бо чи задоволеним залишиться господар, отримавши у величальній пісні своє звичне господарство, що нерідко зводилось до самої лише хати, і до того ж злиденної? А чи втішиться парубок, почувши від колядників перелік своїх вад?

З іншого боку, вітаючи господаря та його родину величальним словом, намагалися накликати добробут, бо в уяві колишніх людей слово і те, що воно позначає, чітко не розмежовувалися.

З тієї ж причини парубок, що йшов на війну у полатаній сірячині, порівнювався з лицарем у сорочці, яка "сушена в тура на рогах, тачана винним яблучком, срібним праничком, як лист тоненька, вбирана в Бога за дверми" [20, с. 43]. Хіба можна було здолати такого воїна? Адже очевидно, що кошуля, яка сохла на рогах у тура, ввібрала відвагу і міць "чорного", "грубого" звіра – наймогутнішої з тварин, що водилася на наших теренах ще у XVI ст. (відповідно, і колядки, в яких трапляється цей зоонім, доречно віднести найпізніше до XVI ст., бо саме тоді було вбито останнього тура), винне яблучко і срібний праничок додали живучості і свіжості; та й сам Бог допомагав у задуманій справі. Схожа диво-сорочка була у Яносіка з польської народної казки. Сорочку цю ні кулі не пробивали, ні шаблі не рубали. У багатьох українських легендах про Сірка, Палія та інших історичних персонажів, опоетизованих у фольклорі, є згадка про чудодійну сорочку.

Одягнувши лицаря, колядник змушений підвести йому і казкового коня. Образ коня обов'язково супроводжується незвичайними атрибутами:

Золота грива коня укрила,Срібні підківки землицю пишуть,Кленові ушка ради слухають,Шовковий хвостик сліда замітат [17, с. 58].

Гіперболізовані і його можливості: "Єк конем шмигнув, аж си Рим здригнув" [19, с. 33], "море перескочит, копитца не змочит" [5, с. 227].

Лицар пускає стрілидробен дощик [17, с. 55; 7, с. 33-34], його меч виблискує, як сонце в хмарі [17, с. 55]. На своєму фантастичному коні він звойовує три війська, і це для нього звична річ:

Єдну войноньку шевцем вишиєм,Другу войноньку огнем випечем,Третю войноньку в Дунай заженем [17, с. 57].

Фантастичні образи тварин – поширений художній прийом у колядках. Лише вполювавши диво-звіра, стрілець відчуває себе справжнім лицарем, готовим до бою. Народна уява малює казковий образ: оленець з п'ятдесятьма рогами, "єднимтарельцем" [17, с. 56]. Чи, що більше приваблює – "тур-оленець, на голівці ж му девят рожечків" [6, с. 239].

Образ лицаря також незвичайний. Він дуже розумний, бо лічить лічбоньку незліченную [6, с. 159-160], а в чужій стороні завойовує великі скарби. Суворий та щедрий, дарує своїм слугам "сукна – не міру, грошей – не ліку" [7, с. 33-34], "поля не міряні, гроші не лічені" [6, с. 159-160]. Саме завдяки гіперболі досягається бажаний ефект – нелічене багатство незрівнянно більше, аніж будь-яка конкретна цифра.

Фантастичним шляхом іде герой на сватання. Де, як не у колядці, побачимо мости з тонкої трости, гатки з кудрявої м'ятки, стовпи золотії та шнури дротянії [21, с. 41].

Гіперболічно-фантастичні ознаки у колядках з лицарськими мотивами має ціла низка образів. Один з них – образ найвеличнішого в Україні, улюбленого народом храму святої Софії у Києві (згадаймо "Диво" Павла Загребельного). Надзвичайна картина побудови Софії Київської. Церква будується із єдиного кедрового дерева, а тому уявляється нам як першособор, перше святе місце. Чудова архітектура: "сімдесят верхів, сімдесят крижів, семеро дверій, єдні підлоги" [6, с. 196-197] – підкреслює її особливість.

Аналіз гіперболічно-фантастичних образів колядок з військовими мотивами дає змогу зробити певні висновки етнопсихологічного характеру, тобто сформулювати окремі штрихи для виявлення національної специфіки українців. Ще П.Куліш свого часу на прикладі казок простежив, що українська усна народна словесність уникає надмірної фантастики, а більше налягає на щоденщину [13, c. 223]. Думку П.Куліша по-своєму підтримала Леся Українка, яка у "Лісовій пісні" зуміла естетизувати образи всіх демонічних істот, навіть змія-Перелесника. Академік М.Возняк в "Історії української літератури" аналізуючи українські пісні зі старовинного польського співаника зазначав, що "про них запримітив знаменитий знавець старої польської літератури Брікнер, що ті "пісні відзначаються, як усі українські, реалізмом, нема в них афектації, сентиментів, мітології, високопарних і нещирих фраз, яких повно в польській ліриці тих самих збірок" [4, c. 71].

Колядки з військово-лицарською тематикою теж можуть бути використані як ілюстрація афантастичності поетичного мислення наших предків. Зауважимо, що будь-яке перебільшення чи фантазування перебуває на рівні синтагматики, тобто гіперболізованою є не образна палітра, а ті дивовижні зв'язки, що трапляються всередині неї. Ні тур, ні кінь, ні інші персонажі самі по собі не є фантастичними, і лише дії, які вони виконують або до яких вони причетні, позначені яскравим відтінком нереальності, вигадки.

Таким чином, перебільшення чи вигадка на рівні дії, акції, є ближчими до поетичного вимислу, аніж нереальні потворні постаті східних казок, а звідси українська фольклорна традиція є справді дистанційованою від штучності фантасмагоричної.

4. Пейзажні образи

Паралельно із гіперболічно-фантастичними, декоративними та міфологічними образами часто трапляються звичні для народної творчості традиційні образи навколишньої природи.

Просто і красиво змальовує народ усе те, до чого віддавна звик. Поряд із золотокорою березою зазвичай росте могутній дуб: "Гой в зрубі, в зрубі, в лісі на дубі!" [20, с. 40]. Землю вкриває опоетизована золота трава, але подекуди – "зелена мурава, на ній – роса студена" [7, с. 25], і лірично налаштованому слухачеві малюється картина весняного чи літнього ранку.

Loading...

 
 

Цікаве