WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Легенда про великого грішника та її фольклорно-літературні інтерпретації - Реферат

Легенда про великого грішника та її фольклорно-літературні інтерпретації - Реферат

Як видно із порівняння сюжетів трьох типів легенд, мотив довгої мандрівки є органічною складовою структури легенди про великого грішника. У фольклорних записах покарання мандрами трапляється доволі часто – і нерідко у поєднанні з мотивом носіння тягаря (як правило, торби з камінням, по одному каменю за кожного вбитого). Мандри є безконечними, поки грішник не робить справді добрий учинок – найчастіше убиває ще більшого грішника. На власне фольклорні джерела мотиву мандрівки у "Марку Проклятому" вказує і мета мандрів. Біблійний Агасфер подорожує безцільно і бездіяльно, він приречений дочекатися нового пришестя Христа, безсмертя є його карою, як і вимушена мандрівка. Фольклорний герой мандрує з певною метою: потреба чинити добрі справи невпинно підганяє його – лише це зумовлює прощення. Мандри Марка також не безцільні – "ним керує совість і потреба робити добро" [16, с. 187]. Отже, можна стверджувати, що О.Стороженко у повісті "Марко Проклятий" поєднав мотиви, характерні саме для української фольклорної легенди про великого грішника. Інша річ, що його втручання у фольклорний матеріал є доволі значними, тож повість можна розцінювати не як повторення, а як інтерпретацію відомої легенди.

Із дванадцяти розділів повісті викладові легенди присвячено лише другий і третій, у четвертому Марко оповідає про те, як спускався у пекло, решта ж до теми великого грішника стосунку фактично не мають (Марко у них є козаком-характерником, а не фантастичним персонажем). Структуру сюжету народної легенди у творі в основному збережено, але видозмінено. Зник мотив пророцтва – зате письменник вводить тему переступлення певних заборон-табу, що програмує подальшу нетиповість чи ненормальність Марка. Зачатий у забороненому місці у невластивий час (війна, заборона на перебування у війську жінок), народжений без виконання відповідних оберегових дій та вигодуваний кров'ю птахів замість материнського молока, Марко приречений на страшне майбутнє. Саме у дитинстві, а точніше у неправильних вчинках батьків, корені його несамовитості, що спричинило згодом численні свідомі убивства: зрадниці-коханої, її сім'ї, нареченого сестри, власної дитини, а згодом і сестри та матері. Мотив покидання батьківського дому та виховання у чужих людей Стороженко змінює на багатолітнє "звірине" життя у лісах. Мотив інцестуального зв'язку з матір'ю замінено зв'язком із сестрою, який також характерний для легенд про великого грішника (у деяких варіантах сам великий грішник є дитиною брата і сестри), як і убивство матері, а часом і сестри. Марко прагне покаяння і звертається до священика, що також відповідає змісту легенди. Але покуту і прокляття на нього накладає батько, який приходить зі світу мертвих – це вже прийом літературний (як і подвійний – батьківський та материнський – прокльон).

Цікавим і безсумнівно "позиченим" з фольклорної традиції є мотив щотижневого "умирання" Марка – зафіксовано відповідні записи, які стосуються легенди про Вічного жида: "Як місяць у останній квадрі, то він сивіє і робит ся старий-старий, а як місяць новий настане, то він знов молодий, здоровий, білявий, підтяте волоссє" [20, т. 1, с. 202]. Чи не маємо тут справу з механічним перенесенням певних рис одного фольклорного персонажа ("мандрівника" Агасфера) за аналогією на іншого ("мандрівника" Марка)?

Отже, О.Стороженко справді використовує саме український фольклорний варіант міфу про великого грішника. Водночас для письменника характерне зміщення акцентів порівняно з першоджерелами. У "Марку Проклятому" головний герой, при всій своїй демонічності, є звичайною людиною, яка волею випадку приречена на страшне і незвичайне життя. Письменник "не дає" героєві чинити злочини мимоволі – Марко грішить свідомо, свідомо закохується в сестру, свідомо йде на убивства. Отже, всьому винна не доля – герой у Стороженка має право і можливість вибирати. Недаремно своєрідний зліпок з Марка, Петро Кобза, є прикладом цих людяних реакцій, а тому є уособленням поступу на шляху погамування тваринних інстинктів [17, с. 134]. Щоправда, це стається і завдяки Маркові – його історія, його приклад є застереженням для інших.

О.Стороженко вдало зумів перенести міф з площини фольклорної у літературну. Він ішов шляхом не простої обробки чи олітературення відомого сюжету, а швидше доповнення і видозміни. "Марко Проклятий" є новим літературним варіантом міфу про великого грішника, створеним на основі фольклорних українських легенд.

У 1838 р. побачила світ повість "Страшна помста" М.Гоголя. Джерела повісті дослідники визначають по-різному. Всі вказують на фольклорні мотиви та безсумнівні міжлітературні впливи, проводячи паралелі між цим твором М.Гоголя та повістю Л.Тіка "П'єтро Апоне" [21, с. 31] (твір безсумнівно доступний для М.Гоголя, адже був перекладений і надрукований в "Московском телеграфе" 1828 року). Водночас не варто недооцінювати впливу на письменника саме української легенди.

Проблеми, які виникають у процесі аналізу "Страшної помсти", свідчать про роль фольклорних джерел у творчості Гоголя. Часом помилки при визначенні етимології деяких мотивів у текстах письменника призводять до спірного трактування важливості окремих елементів твору та визначенні міжлітературних впливів. Скажімо, характерний для фольклорної легенди мотив убивства священика чи монаха, який відмовляється сповідати великого грішника, кваліфікують як типові впливи європейської літератури [22, с. 79]. Чи до впливів легенди про великого грішника зараховується лише мотив гріха та покаяння, а тема батьковбивства, інцестуального зв'язку розглядається лише як похідна з європейської романтичної "трагедії долі" і тільки [23, с. 53].

Тому не слід перебільшувати чи недооцінювати вплив легенди про великого грішника на "Страшну помсту" М.Гоголя. Здавалося б, легенда як така у тексті повісті фактично відсутня, можна виділити лише окремі її мотиви. Та поглиблений аналіз не допускає сумнівів, що саме від неї відштовхується Гоголь. Окремі, часом незначні елементи твору вказують на джерело натхнення автора. Безумовно, на основі "Страшної помсти" було б важко відновити типові риси легенди про великого грішника. Однак у повісті можна виділити чимало мотивів, характерних для фольклорної легенди.

Передусім це характерна анонімність чаклуна – головний герой повісті М.Гоголя безіменний, у тексті він постійно визначається лише у зв'язку з іншими персонажами (або як батько, або як чаклун).

Loading...

 
 

Цікаве