WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Легенда про великого грішника та її фольклорно-літературні інтерпретації - Реферат

Легенда про великого грішника та її фольклорно-літературні інтерпретації - Реферат

Реферат на тему:

Легенда про великого грішника та її фольклорно-літературні інтерпретації

"Романтизм був справжньою революцією в мистецтві, але водночас він використовував і уже введені в духовний ужиток елементи, по-новому їх осмислюючи і включаючи у свою безперечно оригінальну систему" [1, с. 157]. Звернення до вже відомих у літературі чи фольклорі тем та образів є для письменника-романтика природним і навіть бажаним, адже "одна з визначальних рис романтизму – усвідомлена установка на створення узагальнених образів-символів. Романтиків приваблювали міфи: біблійні, античні, середньовічні, фольклорні – і вони їх багаторазово переосмислювали й опрацьовували. Але головне – вони хотіли дати свої образи-міфи" [1, с. 158]. Серед масиву інтерпретованих міфів є відомі і не дуже, такі, до яких зверталися часто, і такі, увагу на які звертали зрідка. Та є кілька надвідомих і надпопулярних. Один із них – міф про великого грішника, варіанти якого можна віднайти водночас у біблійних переказах, античних міфах, середньовічних легендах та фольклорі. Один і той же сюжет, по-різному переосмислений різними культурними системами, стає джерелом натхнення для багатьох фольклорно-літературних традицій.

Причини широкої популярності легенди про великого грішника серед письменників різних епох і мистецьких поглядів (а особливо романтиків) закладені у самому першотворі-міфі. Це було пов'язано з тим, що даний сюжет давав можливість синтезу в одному творі історичного минулого, старовини, незвичайно сильних людських особистостей, фантастики й міфології. Велике розмаїття варіантів легенди тільки сприяло творчості чи співтворчості, що повністю вписується у специфічно романтичний підхід до використання міфології в літературі: "романтична інтерпретація міфів є надмірно вільною, нетрадиційною, творчою, стає інструментом самостійного міфологізування" [2, с. 657-658]. А фантастична, незвичайна постать головного героя давала можливість показати незвичайну людину, її почуття та вчинки, що було дуже важливим для письменників саме епохи романтизму, адже "проблема особистості стає для романтиків центральною, саме навколо неї групуються всі інші аспекти їхніх ідейно-естетичних позицій" [3, с. 12].

Вічне протистояння добра та зла, типово романтичний герой-мандрівник, найбільший у світі грішник та водночас найбільший у світі страждалець і спокутник, "проклятий за вину перед людьми або за бунт проти Бога, приречений на вічні мандри-поневіряння, який безперервно страждає, але не може померти..." [4, с. 102] – готові розроблені сюжети й образи дала літературі усна народна творчість. А як саме фольклорні джерела стали основою для цілого ряду літературних інтерпретацій легенди про великого грішника – спробуємо показати на матеріалі української романтичної прози.

Та перш ніж звернутися до аналізу художніх текстів, варто в загальних рисах окреслити типові та специфічно-українські риси легенди про великого грішника.

Вже у ХІХ ст. українські фольклористи звертають увагу на цю легенду. Її записи можна зустріти у багатьох фольклорних збірниках (П.Куліша, М.Драгоманова, О.Афанасьєва, П.Чубинського, В.Гнатюка та ін.), її дослідженню присвячені окремі праці та статті ("Легенда про кровосмесителя" М.Костомарова та "Слав'янські перерібки Едіпової історії" М.Драгоманова). Завдяки цьому маємо чимало зафіксованих саме українських варіантів легенди, що уможливлює визначення її місцевих особливостей.

Не претендуючи на повноту й вичерпність аналізу, спробуємо окреслити спільні та відмінні риси різних типів легенди про великого грішника лише у тих межах, які необхідні для дослідження паралелей із літературними текстами.

Українські письменники-романтики могли знати, а тому й використовувати у своїх творах декілька різних типів легенди. Це стародавні міфи (найвідоміший з них – давньогрецький міф про Едіпа); апокрифічні перекази, що побутували у писемному та усному вигляді, а тому набували рис специфічно фольклорних; та власне українські фольклорні легенди про великого грішника, у яких на давній міф про трагедію долі наклалися риси житійних оповідань. Тому доцільним є визначення особливостей текстів цих трьох груп для подальшого пошуку їх впливів у літературних текстах. Для порівняння вибрано типові варіанти міфу, в яких водночас щонайповніше були б відображені всі складові сюжету. При розгляді апокрифічних переказів та записів української легенди про великого грішника до уваги беремо кілька характерних варіантів.

Старогрецький міф

про Едіпа [5]

Передісторія:

Апокрифічні легенди

[6, с. 190-195; 7, с. 1-22]

Передісторія:

Українська легенда

[8, с. 131-132; 9, с. 174-175;

10, т. 1, с. 213, т. 2, с. 141-151]

Передісторія:

– батько ще не народженої дитини дізнається через пророцтво, що повинен померти від її руки у майбутньому. Після появи хлопчика на світ його позбувається (обов'язково калічать дитину). Батько відносить сина в ліс або кидає у бочці в море. Дитину знаходять і вигодовують названі батьки;

– пророцтва ще до народження дитини або ж дитина – плід інцестуального зв'язку брата та сестри. Батько позбувається сина – як правило, пускає на воду у човнику, попередньо скалічивши (розрізає живіт). Дитину знаходять і виховують монахи;

– віщий сон або пророцтво – причина відмови батьків від дитини. Далі – повторення варіанту, як у старогрецькому міфі.

– вирісши, хлопець чує те ж пророцтво оракула. Покидає нерідних батьків, щоби уникнути пророцтва.

– вирісши, хлопець покидає монастир: зазнає насмішок ровесників або збезчещує монахинь чи просто хоче знайти батьків.

(Часто в українських легендах передісторія та друга частина легенди пропущені. Тоді немає інцесту, оповідь ведеться лише про великого розбійника, згадується, що він убив і рідних батьків).

Здійснення пророцтва:

– випадково вбиває подорожнього, який є насправді його батьком;

Здійснення пророцтва:

– випадкове убивство батька;

Здійснення пророцтва:

– хлопець стає наймитом у батька і ненароком убиває його, прийнявши за злодія.

– хлопець чинить подвиг і за те стає царем та мужем рідної матері.

– одруження з власною матір'ю.

– одружується, а частіше просто стає коханцем своєї матері.

Відкриття правди та розплата за скоєне:

– знамення – мор у місті. У процесі розслідування розкривається правда про походження царя. Самогубство матері-дружини. Самоосліплення грішника;

Є різні версії смерті. Найцікавіша – у товаристві доньки він багато років мандрує різними країнами, його переслідують богині помсти Еринії. Гине у їх священному гаю, похований там, де в Афінах ховали святих.

Відкриття правди та розплата за скоєне:

– мати-дружина помічає шрами на тілі або лист, який колись клала у колиску. Юнак сповідається, на нього накладають покуту – замикають на багато років у келії і викидають ключі. Через десятки років монахи знаходять ключі у череві риби, що стає знаком прощення, і відкривають келію.

Два варіанти кінцівки – або грішник помер, спокутувавши всі гріхи і написавши покаянний канон, або живий і стає єпископом, а згодом папою.

Відкриття правди та розплата за скоєне:

– мати відкриває правду за допомогою знаків на тілі; щоб здобути прощення, грішник йде від священика до священика. Всі відмовляють у сповіді, тому він їх убиває. Сповідає його старець-монах або молодий священик, душа якого записана чортові. Покута – вирощувати з гілки, костура, обгорілого поліна яблуню, носячи воду ротом (можливі варіанти). Через багато років виростають два золоті яблука – за убивство матері й батька. Різні варіанти кінцівки – якщо золоті яблука опадають, то гріх прощений. Якщо ні, тоді наступна кара – мандри, під час яких герой вбиває чорта або ще більшого грішника.

Певним еталоном з огляду на давність, повноту та збереженість сюжету можна вважати славнозвісний міф про Едіпа. Його аналіз дає можливість стверджувати, що основним мотивом давнього варіанта легенди є тема долі-фатуму, спроба його уникнення та неминуче здійснення. Покарання як такого майже нема, бо вина героя несвідома і не залежить від його волі. Мандри, переслідування Ериній та смерть – кара за те, що Едіп мимоволі спричинився до смерті матері.

Loading...

 
 

Цікаве