WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Василь Щурат і поезія зів’ялого листя - Реферат

Василь Щурат і поезія зів’ялого листя - Реферат

Ціннішим, на наш погляд, є зауваження В.Щурата про ідентичність фіктивних, як він гадав, героїв обох збірок. Однак критик лише констатує таку подібність, не пояснюючи ні генези, ні естетичних закономірностей цього літературного феномена. Проте досить порівняти хоча б авторські передмови до "Зів'ялого листя" та циклу "L'amore desperato", щоб замислитися над питанням, а чи не могла збірка Я.Каспровича підказати І.Франкові ідею створення власної ліричної драми, чи не допомогла згадати "свого" знайомого Вертера, який справді залишив після себе "пом'ятий та поплямлений зшиток" –свідчення "мук і горя хорої душі" [Див. 3; 4]?

Але попри певні аналогії з польським поетом В.Щурат не сумнівається в оригінальності, самобутності інтимної лірики І.Франка, якій, однак, бракує яснішого "зазначення ідейного підкладу любові". Він інтуїтивно відчуває, що пристрасть ліричного героя чужа поетові, а його самогубство невиправдане, непереконливе. Дослідник, звичайно, не вірить в існування реального прототипа-небіжчика: "В нас тої обави нема, – ніхто не застрілиться. Але песимізм зробить своє – без причини буде ширитися там, де йому не слід би бути" [19, с. 137]. Тому В.Щурат задає логічне питання: як же виглядає поезія зів'ялого листя у світлі суспільних завдань штуки, тобто мистецтва? Він наводить слова Макса Нордау, який говорив, що "штука повинна показувати народові образи його власного життя – побільшені, ублагороджені. Штука повинна підносити народ в його власних очах, вчити його пошанування для самого себе". Критик, переконаний, що майбутнє не за реалістичним мистецтвом, яке "в дійсности будить прикрість і відразу", а за "штукою нереалістичною, немістичною і неестетизуючою". Він, зокрема, наголошує: "Се буде штука, що поставить собі задачею: підносити, скріпляти і ублагороднювати чоловіка". Однак, чи виконає цю демократичну місію поезія зів'ялого листя, поезія песимізму? "Може, – розмірковує автор, – але хіба лиш тоді, коли вщіплюванням песимізму вдасться уздоровити хоч одного песиміста так, як вісповатого вщіплюванням віспи. Та чи вдасться?" [19, с. 137] Цим риторичним запитанням і закінчується його ґрунтовне дослідження ліричної драми. Саме таке бачення ідейного змісту збірки вкрай обурило І.Франка. 8 серпня 1898 р. він писав А.Кримському, який готував ювілейний огляд його двадцятип'ятилітньої письменницької діяльності: "...У Вас менше доктринерської апріорності, з якою, нпр., Левицький у "Народі" розбирав моє "В поті чола", а зовсім нема ані сухої схоластики Огоновського, ані тої особистої зависті і імпотенції, з якою ницював мене Щурат" [17, с.109-110]. У передмові до другого, київського видання "Зів'ялого листя" (1911) поет знову повернувся до болючої для нього проблеми – хибного трактування основних мотивів ліричної драми: "Не можу сказати, щоб тодішня літературна критика гаразд зрозуміла інтенції та характер моєї збірки. Найпросторіше писання про неї Василя Щурата в "Зорі" силкувалося осудити її як прояв зовсім зайвого у нас песимізму. Не тільки сам я, але – се стало мені відомо зараз тоді –також значна часть публіки зовсім інакше зрозуміла ті поезії, і я надіюсь, що й теперішнє, покоління знайде в них не одно таке, що відгукнеться в його душі зовсім не песимістичними тонами [16, с.120-121].

Цікаво, що в одному з номерів "Зорі", де публікувалася стаття "Поезія зів'ялого листя в виду суспільних завдач штуки", з'явився цикл віршів В.Щурата "Amor vincens" [любов перемагає. – В.К.], назва якого запозичена з третьої частини "Miłości" Я.Каспровича. Не викликає сумніву, що автор намагався протиставити "поезії песимізму" палаючий "діядем" власних пісень про кохання. Проте більшість їх стала блідою копією "Зів'ялого листя", численні ремінісценції з якого трапляються мало не у кожній строфі. Вже перша "п'єска" "І знов вона прийшла – весна..." написана під враженням Франкового прологу "По довгім, важкім отупінню Знов тріскає хвиля пісень..." та вступної частини "L'amore desperato" Я.Каспровича. Ліричний герой В.Щурата теж втратив свою любку і живе одними споминами про "давні щастя хвилі". У його серці залишився "біль і жаль безмірний", але немає місця ні докорам, ні ненависті, інакше б душа попрощалася з тілом. Не "був се чоловік слабої волі", бо самогубство для нього – всього лиш теоретичне припущення, а тому перемагає vis vitalis: "І я жити мушу!.." Він надіється, що "може ще вбита мрія воскресне", адже недаремне так тремтить і б'ється у грудях "серце колишнє":

На тебе пильно дивлячись,

Гадав я все собі,

Що бачив вид той вже колись,

Та де, в якій юрбі? [22, с. 127]

Певна річ, за заслоною цієї пісні легко пізнається Франковий "Привид", так саме, як у фольклорній імітації "Ой, дівчино, явір чахне..." вчувається ледве прихована стилізація вірша "Зелений явір, зелений явір...". Навіть "віра в чорта, віра в чудеса" перекочувала з третього жмутка у Щуратову версію "пана темних сил", який прагне "вислати опирем могил" свій біль і "жаль болючий". "Містична гра душі" молодого поета – "правдивого декадента" – малює таємничі картини вечірнього подільського закутка, де "цвинтар, п'ять білих, плакучих беріз біля трупарні, за цвинтарем ліс". Тут ліричний герой В.Щурата чи не вперше зазнав розкошів "пожаданого раю". Але нині уже не повернеться "місячний світ". Йому, як і його двійникові із "Зів'ялого листя", залишився тільки гіркий засуд: "не надійся нічого!" – "не надійся, серце". Хіба що у сні з'являється "щастя вмершого картина", закипає у серці злість, і тоді – "мало до удару вгору не знімесь рука". Це та ж знайома маска самогубця, який, так і не звідавши "бажаного, страшного того гріха", теж у хвилини розпуки "здіймав проступну руку" на чистий образ коханої, щоб "зглушить у серці муку". "Якби ти слово прорекла мені, Я б був щасливий, наче цар могучий", – така ціна життя Франкового Вертера. "Як за одно слово ласкаве Тебе я прибрав би в пісні", – мріє ліричний герой циклу "Amor vincens" і виривається, за Щуратовим сценарієм, з фатального "круга буденщини", щоб сповнити високу місію штуки.

В.Щуратові не вдалося створити своє "Зів'яле листя", але він першим звернув увагу на незвичайний, новаторський характер Франкової збірки, вперше розглядав її поезії у європейському контексті, сумніваючись, правда, чи принесуть вони оздоровлення хворому суспільству, чи виконають своє громадянське призначення. Вочевидь, все-таки не мали рації ні І.Франко, ні В.Щурат, коли дивилися на "Зів'яле листя" як на засіб "вщеплювання віспи", "вщеплювання" песимізму. Справжня вартість цієї української "Пісні пісень" полягає в тому, що з нею наше письменство записане, за словами Д.Павличка, "до світових, найщемливіших, для всіх народів і поколінь зрозумілих співів закоханої душі" [12, с. 79].

ЛІтература

  1. Басс І. Іван Франко: Біографія. К., 1966.

  2. Білецький 0., Басс І., Кисельов 0. Іван Франко. Життя і творчість. К., 1956.

  3. Денисюк І., Корнійчук В. Невідомі, матеріали до історії ліричної драми Івана Франка "Зів'яле листя" // Записки НТШ. – Львів, 1990, – Т. ССХХІ.

  4. Денисюк І., Корнійчук В. Подвійне коло таємниць. Нові матеріали ло історії "Зів'ялого листя" // Дзвін. – 1990. – № 8.

  5. Історія української літератури: У 2. т. – К., 1987. – Т.1.

  6. Історія української літератури другої половини ХІХ ст. (за ред. В.Поважної, М.Грицая). – К., 1986.

  7. Кобилецкий Ю. Иван Франко. – М., 1960.

  8. Колесник П. Син народу: Життя і творчість Івана Франка. – К., 1957.

  9. Коцюбинський М. Іван Франко // Коцюбинський М. Твори: В 7 Т. – К., 1975. – Т.4.

  10. Крушельницький А. Іван Франко (поезія). – Коломия, [sine anno].

  11. Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997.

  12. Павличко Д. "Зів'яле листя" Івана Франка // Павличко Д. Біля мужнього світла. Літературно-критичні статті, спогади, виступи. – К., 1988.

  13. Походзіло М. Іван Франко в школі. – К., 1970.

  14. Степанишин Б. Вивчення творчості Івана Франка в школі. – К., 1966.

  15. Українська література. Для підготовчих відділень. – К., 1976.

  16. Франко І. Зів'яле листя: Лірична драма // Зібр. творів у 50-ти тт. – Т. 2. – К., 1976.

  17. Франко І. Листи (1895-1916) // Зібр. творів у 50-ти тт. – Т. 50. – К., 1986.

  18. Щурат В. Літературні портрети. І. Д-р Іван Франко // Зоря. – 1896. – Ч.1,2.

  19. Щурат В. Поезія зів'ялого листя в виду суспільних завдач штуки // Зоря. – 1897. – Ч.5-7.

  20. Щурат В. Се не декадент // Зоря. – 1897. – Ч.5.

  21. Щурат В. Французький декадентизм в польській і великоруській літературі // Зоря. – 1896. – Ч.9-11.

  22. Щурат В. Amor vincens [Вибір з циклю] // Зоря. – 1897. – Ч.7.

  23. Ярема Я. До проблеми ідейного змісту "ліричної драми" Ів. Франка "Зів'яле листя" // Іван Франко: Статті і матеріали. – Львів, 1948. – Зб.1.

Loading...

 
 

Цікаве