WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Семантико-синтаксичні особливості безпрефіксальних дієслів руху типу іти-ходити - Реферат

Семантико-синтаксичні особливості безпрефіксальних дієслів руху типу іти-ходити - Реферат

Вживаючись з певним смисловим навантаженням, дієслова руху здатні набувати переносного значення, додаткових смислових нарощень у тексті твору. Вживаючись у метафоричному, переносному значенні для персоніфікації, уособлення явищ та предметів, вони частково зберігають ідею руху і можуть мати тотожну сполучуваність з дієсловами руху в прямому значенні. Наприклад, Бродить осінь в садах пурпурових, дзвонить жовтим намистом беріз (В.Сосюра); Довго бродив Шанхай в саду, і ніхто не знав, про що він думав (Ю.Яновський). В інших переносних значеннях дієслів ідея руху стирається зовсім, і синтаксична сполучуваність дієслів руху в переносному значенні не тотожна синтаксичній сполучуваності дієслів руху в прямому значенні: Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках... (Г.Тютюнник); Вона вже матір'ю ходила, Уже пишалась і любила Своє дитя (Т.Шевченко).

Дієслова руху утворюють фразеологічні сполучення та синонімічні ряди.

У фразеологізмах синтаксичні відношення мають формальний характер, граматичні категорії фіксуються як незмінні, позбавлені живого граматичного значення. І хоча у деяких сполученнях слів, що кваліфікуються як сталі, фразеологічні, проступають риси синтаксичного зв'язку, природних засобів поєднання (лізти в душу (кому, чию, до кого і без додатка); іти назустріч (кому і без додатка); бігати очима (по чому), – показники сполучуваності (відмінки, прийменники) значною мірою виявляються як постійні атрибути фразеологізму, а не як ознаки його змінності. Сполучуваність компонентів сталого звороту є властивістю не окремого слова або двох-трьох слів, а певною структурною основою всього висловлення [3, с. 42].

Кількісно і якісно розгалуженими є синонімічні ряди дієслів руху (за винятком дієслів брести, бродити, повзти, повзати, плисти, плавати, які утворюють значно вужчі синонімічні ряди). Одним із найбільш розгалужених і численних в українській мові є синонімічний ряд із стрижневим словом іти:валити,гупати, дибати, дріботіти, дрібцювати, крокувати, кульгати, мандрувати, марширувати, плентатися, простувати, прямувати, рухатися, ступати, сунути, тупотіти, чалапати, човгати, чвалати, шкутильгикати та ін.

Ідентифікуюче дієслово руху йти щодо сфери вживання – загальне, стилю – міжстильове, або нейтральне, знаходиться поза експресивною і емоційною сферою, має велику можливість сполучатися з іншими словами. Дієслова-синоніми синонімічного ряду із значенням "рухатися за допомогою ніг" мають і спільні, і відмінні властивості з ідентифікуючим дієсловом іти. Кожне дієслово руху синонімічного ряду має свої відтінки у значенні. Наприклад,

Плентатися означає: 1) іти, їхати, пересуватися повільно, через силу: Воли помалу плентались дорогою (І.Нечуй-Левицький); 2) іти, їхати куди-небудь (звичайно далеко або неохоче): Мабуть, швидко прийдеться й мені на старі літа плентатися в світ поза очі (І.Франко).

Гупати – іти, стукаючи ногами, копитами: А по київських вулицях день і ніч гупали з заходу підбиті залізом чоботи (О.Довженко).

У синонімічних рядах усі синоніми дієслів руху або принаймні частина їх диференціюються між собою: 1) емоційним забарвленням, 2) значеннєвими відтінками, 3) семантичним обсягом, 4) уживаністю та мірою активності в мові, 5) здатністю, можливістю сполучатися з іншими словами в реченні.

Сполучуваність має надзвичайно важливе значення у з'ясуванні семантики синонімічного слова та для характеристики синонімічних відношень між словами. Однак тотожність сполучуваності характеризує тільки "ідеографічні" синоніми. Для стилістичних синонімів цей критерій не може бути застосований [2, с. 16].

Дієслова типу іти – ходити можуть утворювати моделі синтаксичної сполучуваності з іменниками, прислівниками, дієприслівниками, інфінітивом.

Значення напрямку і місця переміщення може уточнюватися у сполучуваностях, у яких з дієсловами руху поєднуються прислівники місця та напрямку: близько, вбік, вище, вниз, вперед, вгору, вслід, звідусіль, навздогін, ліворуч, наперед, нижче, назустріч, неподалік, поруч, попереду, спереду, там, туди, тут, угору тощо. ...а він ішов трохи спереду, гордий, до краю схвильований (О.Довженко).

У сполучуваностях, які передають мету руху, з дієсловами руху можуть поєднуватися дієслова у формі інфінітива, наприклад: Вони ходили купатися до того самого озера (І.Нечуй-Левицький).

Дієслова руху поєднуються з певними відмінковими (Ідуть батьки степами вздовж Дніпра (О. Довженко) або прийменниково-відмінковими формами іменників (Перелякана худоба бігла повз Настю (З.Тулуб). Із факторів, які впливають на сполучуваність дієслів руху з іменниками, насамперед відзначимо семантику дієслів – загальне значення руху суб'єкта. Саме семантикою дієслова визначається лексичне коло іменників, здатних входити з ним у сполучення. Наприклад, дієслова із лексичним значенням спрямованого руху предмета в просторі входять у сполучення з іменниками конкретного значення, які за лексичним значенням здатні уточнювати: а) вихідний пункт руху (йти з поля); б) кінцевий пункт руху (йти до міста); в) поверхню, по якій відбувається переміщення (йти дорогою); г) засіб переміщення (лише для окремих дієслів руху типу їхати, летіти і под.: їхати поїздом).

Залежними іменниками в конструкціях з дієсловами руху переважно виступають: 1) назви необ'ємних предметів, місцин, населених пунктів, географічних і космічних об'єктів; 2) назви об'ємних предметів, будівель, підприємств, закладів, транспортних засобів, обмежених просторів; 3) назви істот. Реальне значення напрямку руху мають лише звороти з іменниками першої та другої групи. Від назв істот утворюються конструкції з просторово-об'єктним значенням (іти до батька, бігти від брата тощо).

Отже, синтаксична сполучуваність дієслів руху з іменниками головно залежить від семантики дієслова, семантики іменника та "семантики" прийменника.

Функціонування словосполучень дієслів руху з залежними відмінковими або прийменниково-відмінковими формами іменників у певному словесному оточенні, у контексті дає можливість вивести дві загальні мовні формули, що лежать в основі речення, як комунікативної одиниці: S + V і S + V + (P3) + Nk. Дієслово руху (V) в цих формулах виконує синтаксичну функцію присудка, іменник (суб'єкт руху) (S) – підмета при активних зворотах, при пасивних – додатка, іменник у непрямих відмінках (об'єкт)(Nk) – додатка або обставини.

Сполучуваність досліджуваних дієслів не має граматичних обмежень, оскільки вибір тої чи іншої відмінкової або прийменниково-відмінкової форми залежить не від граматичних можливостей слів, які сполучаються, а від їх комунікативного завдання. Наприклад, у дієслові іти немає таких граматичних ознак, які обумовлювали б граматичну необхідність саме тієї чи іншої відмінкової форми або саме того чи іншого прийменника. У кожному окремому випадку та чи та відмінкова або прийменниково-відмінкова форма реалізується у певному словесному оточенні, у контексті. Отже, не власне граматичні, а лексичні (лексико-граматичні) особливості дієслів руху визначають мінімум контекстного оточення. Для дієслів із значенням руху в просторі цей мінімум обмежений формами просторової характеристики; в інших (переносних) значеннях багатозначні дієслова руху мають свій оптимальний контекст.

Література

  1. Блягоз З. У. Глаголы перемещения в современном русском языке. Горький, 1964.

  2. Евгеньева А. П. Основные вопросы лексической синонимики // Очерки по синонимике современного русского литературного языка. М.-Л., 1966.

  3. Кононенко В. І. Сполучуваність слів і культура мовлення // Українська мова і література в школі. 1976. № 9.

  4. Кузнецова А. И. Смысловые отношения и их исторические изменения в лексико-семантической группе глаголов движения русского языка: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. М., 1963.

  5. Лесюк М. П. Словообразовательные гнезда корней со значением движения в современном украинском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. К., 1982.

  6. Орлова Т. М. Семантична структура та лінгвостилістичні можливості назв руху в сучасній українській мові. Запоріжжя, 1999.

  7. Пушанко Т. П. Дієслова переміщення в українській та російській мовах // Республіканська наукова конференція з питань російсько-українських мовних зв'язків. Луганськ, 1964.

  8. Сайкиева С. М. Глаголы движения-перемещения в современном русском языке: Автореф. дис. ... канд.. филол. наук. Алма-Ата, 1970.

1 Суб'єктом руху є істота або неживий предмет, що здатні переміщатися.

2 Окремо виділяють "дієслова переміщення" для позначення переміщення предмета в просторі (типу везти– возити).

3 Р – прийменник.

Loading...

 
 

Цікаве