WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема варіантності у мовознавстві - Реферат

Проблема варіантності у мовознавстві - Реферат

Намагаючись досягти чіткої різниці між варіантами слова і синонімами, деякі дослідники звужують поняття варіанта. Тобто вважають критерієм варіантності не тільки звукову близькість і тотожність значення, а ще й критерій функціонально-стилістичної тотожності [7, с. 118-134]. Ми ж підтримуємо думку вчених (В.В. Виноградова, О.І. Смирницького, О.С. Ахманової, Ф.П. Філіна, Р.П. Рогожникової), які вказували на можливість стилістичної та експресивної різниці між варіантами слова. "Стилістичне забарвлення слова не має ніякого значення у вирішенні питання: чи маємо ми справу з варіантами одного слова чи різними словами" [24, с. 130].

Отже, варіантність має зв'язок і зі стилістикою літературної мови, оскільки чимало варіантів, зберігаючи спільність значення, різняться функціонально в стилістичному або експресивному планах. З цього приводу слушну думку висловлює В.М. Ярцева: "На рівні морфології формальне варіювання має значення в тих випадках, коли при збереженні одного значення дві різні форми можуть чергуватися в тій самій позиції. Ці форми і є варіантами для одного з елементів парадигматичного ряду, хоча умови їх дистрибуції в межах мови можуть бути різні. Тобто використання варіантів часто залежить від стилістичного маркування, ступеня частоти і різних конкретних контекстуальних умов" [28, с. 10].

Проблема варіантності тісно пов'язана і з проблемою мовної норми. Н.М.Семенюк, вивчаючи варіювання літературної мови, говорить про двосторонню залежність між нормою і варіантністю: "Якщо характер варіантності - у сукупності з іншими ознаками - визначає специфіку норм літературної мови, то, з іншого боку, саме норма встановлює кількість і типи варіантів, які допускаються, а також регулює їх уживання" [18, с. 49]. Мовна система є продуктом тривалого і складного історичного розвитку. У ній завжди помітні безперервні зміни, збереження старих і виникнення нових елементів. Це говорить про те, що співвідношення норми і варіанта є неоднаковим у різні періоди розвитку мови.

Досліджуючи види варіантності, причини їх виникнення і шляхи розвитку, Н.М. Семенюк говорить про важливе значення, яке відіграє варіантність в мові: "Варіантність мовних засобів становить той резерв мови, який забезпечує гнучкість та різновид форм вираження відповідного лінгвістичного змісту, а також базу для вияву цілого ряду значень функціонально-стилістичного і експресивно-стилістичного плану" [18, с. 55].

Проаналізувавши чимало праць, в яких описано проблему варіантності, можна помітити, що автори мовознавчих досліджень використовують різні термінні словосполучення на позначення спільнокореневих утворень з деякими видозмінами форми при тотожності їх змісту. Це, наприклад, "паралельні засоби" [3, с. 14], "варіантні форми" [3, с. 14], [13, с. 62], "паралельні форми" [8, с. 18], "варіантні закінчення", "паралельні закінчення", "паралельні граматичні форми" [21, с. 48], "морфологічні варіанти", "варіантні утворення", "паралельні форми" [15, с. 35], "паралельно існуючі варіанти" [12, с. 18].

Отже, лінгвісти послуговуються різними термінами на позначення одного й того ж мовного явища. Тобто у мовознавстві є ще одна проблема розмежування таких понять, як "паралельна форма", "дублет" і "варіант". Український мовознавець М.Д. Карп'юк вважає, що терміни "паралельна форма" і "дублет" є невдалими на позначення однокореневих утворень з певними видозмінами форм при збереженні єдиного змісту. Він обстоює термін "варіант", який "найбільш повно з інших існуючих виражає суть явища варіювання мовних засобів" [10, с. 74]. Мовознавець робить висновки про те, що терміни "паралельна форма" і "дублет" – це перші своєрідні ластівки, які сигналізували про існування в межах синонімів трохи відмінних одиниць мовлення, і вони мають бути підпорядковані як вужчі більш широкому за змістом термінові "варіант" [10, с. 75].

Складним та нерозв'язаним у мовознавстві є питання про розмежування таких понять, як "варіанти слів" та "варіанти форм слова". Тобто необхідно провести чітке розмежування варіантів на лексичному і граматичному рівні. У російському мовознавстві цією проблемою займалася Л.К. Граудіна. Вона наголошує на тому, що "варіанти слова" – це різновиди того самого слова, які характеризуються тотожною лексико-семантичною функцією і частковим розрізненням звукового складу [6, с. 107]. Варіанти форм, тобто граматичні варіанти – це різновиди граматичної форми слів, які характеризуються тотожністю граматичної функції й розрізненням у звуковому складі граматичного елемента слів [6, с. 107]. Багато мовознавців обмежується терміном "варіанти слів" і вживають його і щодо лексичних, і щодо граматичних варіантів. Наприклад, терміном "варіанти слова" послуговується О.С. Ахманова, характеризуючи фонетичні та граматичні варіанти. Цей термін використовує Р.П. Рогожникова, називаючи поряд з лексичними і граматичні варіанти. Ті самі терміни використовує і Ф.П. Філін. Не розмежовує поняття "варіанти слів" і "варіанти форм" К.С. Горбачевич.

На нашу думку, доречно користуватися терміном "варіанти форм слова", а не "варіанти слова", оскільки він (термін) точніше передає суть явища варіантності на морфологічному рівні.

Література

  1. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М., 1957.

  2. Виноградов В.В. О формах слова. ИАН. ОЛЯ. Т.3. Вип.1. 1944.

  3. Вихованець І.Р. У світі граматики. К., 1987.

  4. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма. Ленинград, 1978.

  5. Грамматика русского языка. Т.1. Изд. АН СССР, 1953.

  6. Граудина Л.К. Вопросы нормализации русского языка. Грамматика и варианты. М., 1980.

  7. Гречко В.А. Однокоренные синонимы и варианты слова // Очерки по синонимике современного русского литературного языка. М-Л., 1966.

  8. Домин Я. К вопросу о вариантных формах падежей имен существительных // Русский язык в школе. 1963. №5.

  9. Иванникова Е.А. К вопросу о взаимоотношении понятия варианта с понятием синонима // Синонимы русского языка и их особенности. Ленинград, 1972.

  10. Карп'юк М.Д. „Паралельна форма", „дублет" чи „варіант"? // Культура слова. К., 1978. Вип.15.

  11. Лукьянова Н.А. Однокоренные синонимы и варианты слова // Синонимия в языке и речи. Новосибирск, 1970.

  12. Мельничайко В.Я. До питання про граматичну синоніміку // Українська мова і література в школі. 1970. №9.

  13. Морозова М.И. Вариантные формы прилагательных (формы сравнительной степени) // Языковая норма и статистика. М., 1977.

  14. Пєшковский А.М. Вопросы методики родного языка, лингвистики и стилистики. М.-Л., 1930.

  15. Поставний В.В. Морфологічні варіанти іменників // Українська мова і література в школі. 1974. №8.

  16. Рогожникова Р.П. Варианты слов в русском языке. М., 1966.

  17. Русский язык. Энциклопедия. М., 1979.

  18. Семенюк Н.Н. Некоторые вопросы изучения вариантности // Вопросы языкознания. 1965. №1.

  19. Семиряк В.Д. Шляхи виникнення іменникових словотворчих варіантів // Мовознавство. 1971. № 5.

  20. Смирницкий А.И. Лексикология английского языка. М., 1956.

  21. Сологуб Н.М. У цвіті – у цвіту // Рідне слово. К., 1974. Вип.8.

  22. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. К.,1997.

  23. 23.Українська мова. Енциклопедія. К., 2000.

  24. Филин Ф.П. О слове и вариантах слова // Морфологическая структура слова в языках различных типов. М., 1963.

  25. Чабаненко В.А. Стилістичні можливості словотвірних варіантів // Українська мова і література в школі. 1983. №11.

  26. Щетинкин В.Е. Синонимия или вариантность // Синонимия в языке и речи. Новосибирск, 1970.

  27. Юносова В.О. Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові. К., 2003.

  28. Ярцэва В.Н. Проблема вариативности на морфологическом уровне языка // Семантическое и формальное варьирование. М., 1979.

Loading...

 
 

Цікаве