WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема варіантності у мовознавстві - Реферат

Проблема варіантності у мовознавстві - Реферат

Реферат на тему:

Проблема варіантності у мовознавстві

Літературна мова є відшліфованою формою загальнонародної мови, що має норми в граматиці, лексиці, вимові, наголосі, виникає на основі писемної, художньо закріпленої форми загальнонародної мови і в своєму писемному різновиді обслуговує культурне життя нації [22, с. 6]. Мова постійно розвивається, змінюється. У передмові до академічної граматики російської мови зазначено: "Граматична будова мови створюється віками, вона безперервно, хоча й дуже повільно, змінюється: поряд зі старими явищами, що зберігаються, виникають явища нові, внаслідок чого в мові трапляються варіанти вимови, наголосу, форм слів, різновиди в синтаксичній будові" [5, с.3].

Варіантність – одна з важливих проблем сучасного мовознавства, яка недостатньо досліджена. Варіантність передбачає співіснування в мові певної одиниці принаймі в двох модифікаціях, не пов'язаних зі зміною її семантичної функції [27, с. 3].

Під "варіантом" розуміють такі різновиди однокореневих словоформ, які не зачіпають їх внутрішньої сторони (план змісту) і, охоплюючи всі рівні мови, виявляються на певному етапі мовного розвитку [10, с.74].

Варіанти мовних одиниць – це видозміни, паралельні форми існування мовної одиниці, що модифікують різні аспекти її вираження (фонемний, морфемний або лексичний склад, місце наголосу, парадигму відмінювання, порядок слів і т.ін.), але не порушують принципу її тотожності [23, с.59].

Варіантність є неминучим явищем мовної еволюції. Поява варіантності в літературній мові, як стверджують деякі вчені, пов'язана з соціально-професійним розрізненням, функціональними різновидами і розгалуженою системою стилів літературної мови, потребою окремих жанрів художнього мовлення (наприклад, поезія). К.С.Горбачевич таку думку не поділяє. Оскільки ці чинники не породжують варіювання, а лише підтримують його. А основними причинами варіантності є: вплив територіальних діалектів, контакти з іншими мовами [4, с. 24]. В.Д. Семиряк називає такі причини, що породжують варіанти слів:

1. На певному синхронному зрізі мови завжди існують співвідносні утворення різного часу виникнення, об'єднані спільним значенням. На якомусь етапі розвитку мови вони функціонують як варіанти, аж поки один із них не змінить свого значення або й зовсім не вийде з ужитку.

2. Участь у формуванні літературної мови кількох територіальних діалектів, а також безперервне збагачення української літературної мови за рахунок народних говорів створюють передумови для об'єднання у літературній мові ідентичних за своїм значенням, але різносистемних за походженням варіантів, які можуть закріплюватись мовною нормою і функціонувати у літературній мові паралельно.

3. Варіанти можуть виникати також унаслідок поєднання в літературній мові одиниць різних функціональних підсистем. Поява значної кількості паралельних утворень зумовлена співіснуванням слів літературної мови та їх розмовних варіантів [19, с.21].

Варіанти слова – це видозміни того самого слова, що регулярно відтворюються і зберігають тотожність морфолого-словотвірної структури, лексичного і граматичного значення і що розрізняються або у фонетичному плані (вимовою звуків, складом фонем, місцем наголосу або комбінуванням цих ознак), або формотворчими афіксами (суфіксами, флексіями) [17, с. 38]. Варіанти слів – історичне явище. Тому можна простежити, як один з варіантів стає застарілим і переходить у пасивний запас мови. Проте у мові є такі слова, які стають застарілими в загально літературній мові, але функціонують у певному стилі. Чимало слів, які вийшли з ужитку, функціонують у поетичному мовленні і не сприймаються, як застарілі [16, с.14].

Існують різні погляди щодо класифікації варіантів слів. В.В. Виноградов у статті "О формах слова" говорить про фоно-морфологічні та етимологічні варіанти слів у мові [2, с.40]. О.І. Смирницький у книзі "Лексикология английского языка" подає таку класифікацію варіантів слів:

  1. лексико-семантичні;

  2. фоно-морфологічні, які поділяє на:

а) варіанти морфологічні,

б) варіанти фонетичні чи звукові [20, с. 42].

Спираючись на погляди В.В. Виноградова і О.І. Смирницького, О.С. Ахманова у книзі "Очерки по общей и русской лексикологии" описує варіанти слів у російській мові. Вона розглядає фонетичні та морфологічні варіанти слів. Останні О.С. Ахманова ототожнює зі словотвірними варіантами [1, с. 214]. На нашу думку, у мовознавстві потрібно окремо говорити про морфологічні та словотвірні варіанти. Ф.П. Філін у статті "О слове и вариантах слова" поділяє варіанти слів на фонетичні, акцентологічні і граматичні [24, с. 130]. К.С. Горбачевич говорить про повні і неповні варіанти. До повних він зараховує акцентологічні, фонетичні, фонематичні та морфологічні варіанти. А неповні розрізняються у функціональному плані (стилістичному, експресивному, синтаксично-позиційному і т.д.). Також К.С. Горбачевич твердить, що в залежності від сфери вживання варіанти поділяють на "загальновживані", "професійні", "поетичні" [4, с. 20]. Повні та неповні варіанти розглядає Н.М. Семенюк у статті "Некоторые вопросы изучения вариантности" [18, с. 50].

Морфологічними варіантами називають такі видозміни слів чи форм слова, які при семантичній тотожності всіх членів варіантної пари чи ряду мають відмінності у граматичному оформленні [27, с.3]. Р.П. Рогожникова твердить, що морфологічне варіювання – це видозміни слова, зумовлені зміною його частин, які мають не лексичне, а граматичне значення. А такими частинами слова є передусім закінчення і рідше суфікси [16, с.65]. Є.А. Іваннікова зауважує, що морфологічне варіювання слова виникає в результаті зміни одного з граматичних значень слова при збереженні лексично-понятійної тотожності [9, с.147].

В українському мовознавстві грунтовне визначення цього терміна подає В.В.Поставний: "Морфологічні варіанти – це такі видозміни граматичного значення, які виникають внаслідок паралельного вживання флексій слів (гурта-гурту, крилами-крильми) і тих афіксів, які виконують формотворчу, а не словотворчу роль (ім'ям-іменем, плем'ям-племенем). Такі варіантні форми можуть мати різну функціональну активність у сучасному слововживанні, неоднакове поширення в стилях літературної мови, відрізнятися своїм походженням, часом і місцем виникнення тощо" [15, с.35].

Якщо йдеться про морфологічну варіантність, то потрібно говорити про варіанти форм слова, а не про слово загалом. Адже, форма слова – це морфологічний різновид слова, який характеризується відповідним комплексом граматичних значень, що виражені тими чи іншими формальними показниками при словозміні [17, с.378]. А формальними показниками виступають морфеми (закінчення, формотворчі суфікси). Варіанти форм слова характеризуються фонемною близькістю, наділені тотожним граматичним значенням і здатні замінити один одного в складі тієї ж словоформи. Наприклад, ходімо, ходім (дієсл. закінчення 1ос. мн. наказового способу –імо та -ім); жити, жить (суфікси інфінітива –ти та –ть); у синім, у синьому (закінчення прикметників М.в. одн. ч. і с.р. –ім, -ому) та інші.

Отже, до морфологічних варіантів зараховуємо дві зовнішньо (формально) відмінні словоформи, у яких тотожне лексичне значення і тотожна словозмінна основа, а спільне граматичне значення виражають, наприклад, різні закінчення: червона, червоная; гарне, гарнеє.

Є твердження, що морфологічні варіанти відмінні також варіантністю граматичних категорій при змінній або незмінній формі слова, особливо на рівні роду, іноді числа: гонт (ч.р.) і гонта (ж.р.), лелека (ч.р. і ж.р.), галіфе (одн. , с.р. і мн.: у новому/нових галіфе); з варіантним оформленням того самого роду: вовкулак і вовкулака (ч.р.); постіль і постеля (ж.р.) [23:60]. Морфологічні та словотвірні варіанти – поняття не тотожні. До словотвірних варіантів належать такі слова, які мають спільний корінь, тотожне лінгвістичне значення, але різну словотвірну будову [19, с.21]. Наприклад: дрібнісінький–дрібнюсінький, дифузійний–дифузний. В.А. Чабаненко наголошував: "Словотвірна варіантність слова як лінгвостилістична категорія особливо цінна тим, що збільшує виражальні можливості української синоніміки" [25, с.40].

У граматиці варіантність тісно пов'язана з проблемою граматичних синонімів. Явище граматичної синонімії розглянуто у працях О.М. Пєшковського, В.В. Виноградова, Л.К. Граудіної, О.І. Смирницького, О.С. Ахманової, Ф.П. Філіна, В.М. Ярцевої та інших. Проблемою граматичної синонімії у російському мовознавстві безпосередньо займався О.М. Пєшковський. Він уперше вжив сам термін "граматичні синоніми", яким назвав "значення слів і словосполучень, що близькі за граматичним змістом" [14, с.152]. О.М. Пєшковський розрізняв синоніми морфологічні й синтаксичні.

Loading...

 
 

Цікаве