WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Семантико-синтаксична парадигма предикатів процесу з варіантними виявами суб’єктів у сучасній українській мові - Реферат

Семантико-синтаксична парадигма предикатів процесу з варіантними виявами суб’єктів у сучасній українській мові - Реферат

2. Значно ширше у мові представлений другий тип речень, у яких носієм предикатної ознаки виступають предметні суб'єкти на означення частин людського тіла. Вони притаманні предикатам, які відображають зміну емоційного чи фізіологічного стану: На серціпохолоне, як його згадаю (Т. Шевченко). У головітуманіє...(Остап Вишня). Подивився, як ви мучились учора, і прямо в серцізаболіло (М. Стельмах). Вона тремтіла, холола вся, ноги, руки налилися оливом, в головівернулося, в очахтемніло – вона захиталася (Л. Яновська). Серце застукотіло й заметушилось у грудях, в ротіпересохло (В. Підмогильний). І в менісутеніє... (В. Підмогильний). І потемніловочах Сковороди (П. Тичина). Зразу в грудяхзатремтіло (С. Васильченко). Транспозиція називного відмінка у місцевий змінює загальну семантику речення. Предикативна ситуація набуває ознаки просторової локалізованості внаслідок посилення пасивності носія процесу, порівн.: Хлопець злякався, аж рукипохололи, і поліз далі (М. Стельмах). А коли пече, то головатуманіє і не відаю, що чиню(В. Шевчук). Заболіло щось у мене серце (Л. Яновська). У Гапки похололадуша (Л. Яновська). У Петра защеміло чогось серце (С. Васильченко).

На периферійність локативного суб'єкта вказує те, що він наділений значенням неокресленої сутності, складається враження, що носій предикатної ознаки імпліцитний. Якщо в такі речення увести займенниковий компонент – лише як дейктичну вказівку на суб'єкт – помітне послаблення валентного зв'язку предиката з локативним компонентом: Уже од кашлю в грудях всезболіло (Л. Костенко).І тут, здається, в моїй голові щось таки розірвалося (В. Шевчук).В домі всезатихло (І. Нечуй-Левицький). Все те, що накипіло на серці за довгу хворобу, ...заворушилося тепер, закипіло (Л. Яновська).

Поширені в сучасній українській мові структури з предикатами процесу, де суб'єктну позицію займають дві синтаксеми:...В неїв душізакипіло (І. Нечуй-Левицький). ...Накипілоу неїна серці за довгу хворобу (Л. Яновська). В головіу мене почало яснішати...(В. Шевчук). У всіх, що пухли в сорок шостім році, від жаху похолонулов душі (Б. Олійник). В головіу Соломіїрозвиднилось (М. Коцюбинський). Померклов головіу чоловіка... (І. Франко). Такі речення наближаються до полісуб'єктних, оскільки в них, окрім локативного суб'єкта, міститься і носій зазначеного процесу – особа, стан якої зазнає певних змін. Такі компоненти, виражені звичайно формою родового відмінка з прийменником, мають факультативний характер. Проблематичним є статус напівоблігаторних субстанційних компонентів, у яких на базі основних значень (суб'єктних, об'єктних чи локативних) розвиваються додаткові обставинні. Їх проміжний характер щодо зв'язку з предикатом підтверджує думку про те, що в семантико-синтаксичній сфері існує певна кількість синкретичних компонентів. Поєднання кількох значень в одному компоненті є свідченням динамічних явищ у сфері синтаксичних зв'язків і відношень.

Аналіз семантико-синтаксичної парадигми дає змогу зробити такі висновки. Транспозиція суб'єкта у сферу непрямих відмінків зумовлена семантичною якістю процесного суб'єкта – пасивністю, відсутністю волевиявлень. Переміщення із площини називного у площину непрямих відмінків можна розцінювати як часткову формально-граматичну нейтралізацію суб'єктної функції. Транспозиційні переходи у сфері відмінкових форм інформують про зміну модальних відношень: більшість варіантних структур стилістично забарвлені, емоційно марковані, тому стосуються комунікативної настанови речення.

Вираження суб'єкта формами родового, давального, орудного та місцевого відмінків засвідчує розширення семантичних функцій відмінків, адже з посиленням предикативності дієслів слід пов'язувати і становлення відмінкової системи в українській мові, на що звертав увагу ще О. Потебня [11, с. 5].

Література

  1. Андерш Й. Ф. Семантична структура безприйменникового давального відмінка в чеській і німецькій мовах. К., 1975. 134 с.

  2. Аристотель Глава 13 // Аристотель Сочинения: В 4 томах. М., 1976 Т.1. С.164-165.

  3. Безпояско О. К. Граматична категорія відмінка // Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії (Функціональний аналіз). К., 1991.С. 11-81.

  4. Болюх О. В. Семантико-синтаксична структура безособового речення: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / АН України. К., 1992. 16 с.

  5. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. К., 1993. 368 с.

  6. Вихованець І. Р. Система відмінків української мови. К., 1987. 232 с.

  7. Городенська М. П. Семантико-синтаксичне оточення дієслів із значенням запаху // Мовознавство. 1999. № 2-3. С. 57-62.

  8. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці, 1999. 336 с.

  9. Золотова Г. А. Синтаксический словарь: Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса. М., 1988. 439 с.

  10. Плющ М.Я. Категорії суб'єкта і об'єкта в структурі простого речення. К., 1986. 176 с.

  11. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. Т.3: Об изменении значения и заменах существительного. М., 1968. 551 с.

  12. Русанівський В. М. Поняття семантичного і стилістичного інваріанта // Мовознавство. 1981. №3. С. 9-20.

  13. Словник синонімів української мови: У 2-х томах / Ред. колегія: А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та інші. К., 1999. 2000.

Loading...

 
 

Цікаве