WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Семантико-синтаксична парадигма предикатів процесу з варіантними виявами суб’єктів у сучасній українській мові - Реферат

Семантико-синтаксична парадигма предикатів процесу з варіантними виявами суб’єктів у сучасній українській мові - Реферат

Семантико-синтаксична структура може поширюватися факультативними синтаксемами: часовими детермінантами → Кизилу другоїосенівродило вдвічі більше (Остап Вишня); локативними компонентами, за статусом детермінантними → Чого тільки в самої господарки побільшало зморшків на виду, позатягало карі очі? (Л. Яновська) чи напівоблігаторними → Он скільки вже води набралосяв човен (Л. Яновська).

2. Речення із суб'єктом у формі давального відмінка. Суб'єктне значення давального, як свідчать дослідження відмінкової системи сучасної української мови, походить від об'єктного [3, с. .22], [10, с. 94]. Носій предикатної ознаки в такому варіанті інтерпретується як залежна субстанція, на яку предикат спрямований, але не досягає її. Він належить до основного ядра давального відмінка, є необхідними компонентом окремого типу речень, які відомі в індоєвропейських мовах із найдавніших часів [1, с. 28].

Речення, в яких суб'єктна синтаксема реалізується давальним відмінком, на формально-граматичному рівні представлені двома типами односкладних структур – безособовими та інфінітивними. Такі форми вираження взаємодіють із лексичною семантикою предиката і впливають на модально-граматичну настанову речення.

У безособових структурах позицію для суб'єкта у формі давального відмінка відкриває незначна кількість процесних дієслів. Це функціонально-семантична група на позначення внутрішнього світу людей – переважно емоційно-психологічних процесів: веселішати, повеселішати, легшати, кращати, покращати, гіршати, поліпшати, посумнішати, спокійнішати, важчати. Імперсональність особи вказує на якісні зміни, які не залежать від волі суб'єкта, що засвідчує безособова форма дієслова-предиката: Тепер йому вже полегшало (Л. Яновська).Все гіршає і гіршаємені (Л. Костенко). На другий день Костевіпогіршало (В. Винниченко). Зараз тобіполегшає (В. Шевчук). А як батько відслужив молебня, то меніполіпшало в той мент (В. Підмогильний).

Переміщення із площини називного у площину давального можна розцінювати як часткову формально-граматичну нейтралізацію суб'єкта процесу, що супроводжується і зміною семантичних ознак предиката. Утверджується некерованість мовної ситуації, незалежність предикатної ознаки від волі суб'єкта: Аж повеселішалочоловікові (М.Стельмах) → Порівн.: Чоловік аж повеселішав.

У просторічних висловлюваннях при предикатному слові іноді використовується особовий займенник у формі третьої особи однини, узгоджуючись із формою дієслова-предиката: Змий ти голову дощовою водою. Воно тобі і полегшає (І. Драч). Формально перебираючи на себе функцію носія процесу, такий займенниковий компонент є асемантичним, він лише долучає модальний відтінок до фізіологічних змін. Пасивність суб'єкта в цьому разі окреслена ще чіткіше: транспонувати форму давального відмінка в називний, на відміну від попередньо наведених прикладів, не можна.

Стилістично маркованими є висловлювання, в яких варіантний суб'єкт позначає назви неістот: Розвиднилосьтраві – упали такі роси! (Л. Костенко). Метафоричні перенесення, що ґрунтуються на переміщенні емоційно-психологічної сфери предиката у фізичну, відображаються на семантичних властивостях предикатної ознаки: такі предикативні ситуації відзначаються найвищим ступенем пасивності.

Семантико-синтаксичні структури, що на формально-граматичному рівні функціонують як інфінітивні, відрізняються від безособових. Валентну рамку в них формують дієслова, що стосуються переважно фізіологічних та духовних змін: в'янути, цвісти, зріти, проростати, кріпшати, воскресати, молодіти, оживати, постаріти, омолоджуватися тощо. В інфінітивних реченнях предикат процесу має форму, яка самостійно не виражає граматичних значень (особи, часу, модальності): Вам, молодим, цвісти, зоріти (Д. Фальківський). Та ані жититобі, ані вмерти (Ю. Збанацький). Ой, не цвістивам знову, не цвісти (П. Тичина). Сонцю над світом горіти (І. Нехода). Внутрішня організація реченнєвої структури загалом і відмінкові форми зокрема зорієнтовані на безпосередню характеристику суб'єкта. Це накладає відбиток на його семантику – такий носій процесу, незважаючи на імперсональну форму вираження, наділений елементами активності, що вносить суперечливість у сутність процесної семантики, тому наведені речення – не типове явище для категорії предиката процесу. Інфінітивні структури з давальним суб'єкта відзначаються високим ступенем експресивності. Варіант таких речень із імплікованим суб'єктом ще більше підкреслює емоційний характер процесу: Краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати (М. Вороний). Тепер би хоч і вмерти (Остап Вишня). При лексичній невираженості суб'єкта фокусується перебіг предикатної ознаки.

Емоційно-психологічні процеси можуть відкривати позицію для локативної синтаксеми: Йому трохи просвітлілона серці...(В. Шевчук). В голові йому немов світало, а на серці полягла вага безнадійності (М. Коцюбинський). Локативи не просто інформативно розширюють процес, вони є структурно-необхідною ланкою речення, відтак є валентно зумовленими компонентами. Заміщення субстанційної локативної позиції не змінює обсягу валентної рамки предиката, але впливає на розподіл семантико-синтаксичних функцій у реченні. Простежуємо переміщення локатива в позицію суб'єкта, при цьому суб'єктне значення компонента в давальному відмінку нейтралізується. Отже, синтаксема у формі місцевого відмінка виступає суб'єктом процесу, а компонент у давальному – напівоблігаторним субстанційним компонентом, який уточнює суб'єкт. Він указує на носія процесної ознаки, але не має міцного зв'язку із предикатом, тому в реченні має факультативний характер.

Структури із суб'єктом у формі давального відмінка можуть доповнювати типові обставинні детермінанти: міри і ступеня → А це трохи мені полегшало, сьогодні встав, поснідав і за рушницю (Остап Вишня); темпоральні → А тим часом Іванові гіршалоз кожною хвилиною (Л. Яновська); способу дії (на основі локативного) → А може б, вам полегшалона свіжому повітрі? (Л. Яновська).

3. Речення із суб'єктом у формі орудного відмінка. На сучасному етапі розвитку української мови орудний відмінок засвідчує розгалужену систему значень – об'єктних, інструментальних, причинових, порівняльних, способу дії, предикатних. У цій морфологічній формі синтаксизувалось і суб'єктне значення. У семантико-синтаксичній парадигмі предиката процесу орудний суб'єкта – не характерне явище попри те, що така форма вираження передбачає джерело чи стихійну силу предиката – ознаку, притаманну саме категорії процесу. Речення з орудним суб'єкта формуються лише окремими дієсловами, значення яких межує з процесним. Виділяємо три групи таких дієслів.

1. Першу групу становлять одиниці віяти, задиміти, порошити, закрапати, задувати, які називаємо "стихійною дією" чи "процесивною дією". Вони передбачають суб'єктів на означення явищ природи і природних речовин: Завіяло, заговорило снігом у полі, попід садом і в саду (М. Вінграновський). Повіялолеготом...(В. Шевчук). Повіялогарячим, в очах заблискали червоні вогники (В. Підмогильний). Прохолодоюповіяло з лісу (М. Стельмах). Потому несподівано труснулосніжком (М. Коцюбинський). Війнулогромом з Тясмина-ріки (Л. Костенко). При переносному вживанні предикатного дієслова діапазон лексичного наповнення суб'єктів розширюється: Холодним вітром од надії уже повіяло(Т. Шевченко).Повіяло радістю /сумом /відчаєм/ спокоєм. Формою орудного відмінка не можуть виражатися лише суб'єкти на позначення істот.

Loading...

 
 

Цікаве