WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Семантико-синтаксична парадигма предикатів процесу з варіантними виявами суб’єктів у сучасній українській мові - Реферат

Семантико-синтаксична парадигма предикатів процесу з варіантними виявами суб’єктів у сучасній українській мові - Реферат

Реферат на тему:

Семантико-синтаксична парадигма предикатів процесу з варіантними виявами суб'єктів у сучасній українській мові

В українській новітній граматиці тенденційними стали дослідження семантико-синтаксичного рівня речення, категорійними одиницями якого є облігаторні компоненти (предикатні та субстанційні), напівоблігаторні (факультативні) синтаксеми та детермінантні поширювачі (вторинні предикати). У формально-граматичній площині такі одиниці мають відповідне лексичне наповнення і граматичне оформлення. Структуру семантико-синтаксичних категорій характеризували І. Вихованець, А. Загнітко, М. Мірченко, Т. Масицька та інші мовознавці, однак досі залишаються актуальними деякі питання. Зокрема це стосується предикатів процесу – проміжної синтаксеми між предикатами дії і стану. Цей предикат, визначений як семантичний тип, що характеризує динамічну неконтрольовану ситуацію, пов'язану зі змінами станів або інших ознак предмета [5, с.137], потребує ретельного аналізу щодо лексичного і граматичного вираження.

Суб'єкти "процесів" можуть мати не лише інваріантні (персональні, особові) вияви, реалізовані формою називного відмінка, а й варіантні (імперсональні, неособові), засвідчені формами непрямих відмінків. Морфологічна транспозиція суб'єкта у сферу непрямих відмінків умотивована характером носія процесу – його пасивністю. Відсутність активного начала в ситуації сприяє переміщенню суб'єкта з однієї синтаксичної позиції в іншу. При цьому змінюється спосіб реалізації категорійного значення предиката, а інформативна структура предикативної ситуації загалом не змінюється. На думку Н. Гуйванюк, синтаксичне варіювання лише видозмінює ієрархізацію інформативно-референційної структури висловлювання [8, с.201]. Якщо суб'єкт виражається формою непрямих відмінків, то увиразнюється одна з основних категорійних ознак процесу – неконтрольованість.

Транспозиційні переходи у сфері відмінкових форм інформують насамперед про зміну модальних відношень, тому стосуються комунікативної настанови речення. Як зазначає В. Русанівський, відбір варіантів для відповідного певній ситуації висловлювання здійснюється через стилістичну селекцію засобів семантичного вираження, створюючи "можливості для вираження градації думки" [12, с.17]. Відтак аналіз варіантних виявів суб'єкта процесу стосується денотативного аспекту дослідження синтаксичних одиниць.

Предикати, які формують речення з варіантними виявами суб'єкта, мають незначний валентний потенціал. Валентна рамка їхніх семантико-синтаксичних структур одномісна. Речення з ними можуть ускладнюватися характерними детермінантами, а також напівоблігаторними компонентами. У формальній площині структури з варіантними виявами суб'єкта співвідносяться з односкладними реченнями, найпоказовіше місце серед яких займають безособові структури.

Наша мета – схарактеризувати семантико-синтаксичну парадигму предикатів процесу із суб'єктами у формах родового, давального, орудного та місцевого відмінків. Речення розглядаємо не лише в семантичному, а й у морфолого-синтаксичному та формально-синтаксичному аспектах, оскільки це дає змогу окреслити особливості вказаної предикатної функції в сучасній українській мові та принципи співвідношення семантичного і формального змісту.

1. Речення із суб'єктом у формі родового відмінка. Характерною особливістю таких речень є те, що вони наділені значенням кількості, і це корелює із загальною семантикою предиката (інтегральною семою "кількісні зміни суб'єкта"). Форма родового відмінка накладає на ціле речення партитивний відтінок. Відношення частини і цілого – основного змісту категорії партитивності – органічно корелює зі значенням квантитивності, якою наділені семантико-синтаксичні структури із суб'єктом у формі родового відмінка, адже ще в Арістотеля знаходимо судження з цього приводу: "Кількістю називається те, що поділяється на складові..." [2, с.164]. Суб'єктна синтаксема зазнає кількісних модифікацій унаслідок заміни інваріантної форми – називного відмінка. Родовий відмінок транспонується у сферу називного в результаті конденсації квантитивно-субстантивних сполук: Озимої пшениці вимерзло багато ← Озима пшениця вимерзла + Озимої пшениці (є) багато ↔ Порівн.: Озимої пшениці вимерзло! І. Вихованець пише: "Семантичне кількісне нарощення на власне відмінкове значення відповідного відмінкового компонента свідчить про його семантичну похідність. Родовий партитивний об'єднує в собі об'єктне значення і взяте від безпосередньо вихідної квантитативно-відмінкової сполуки квантитативне значення" [6, с.34].

Для родового суб'єкта з кількісною семантикою відкривають позицію дієслова, зі значенням буття (наростання, спаду, зосередження, збільшення, зменшення, кількості): удвоїтися, нарости, виникнути, випаритись, побільшати тощо.Особливістю цих дієслівних синтаксем із буттєво-кількісним значенням є те, що вони самі зазвичай кількості не виражають, а "заряджаються" кількісним значенням від іменних синтаксем – суб'єктів. Лексичний діапазон непрямого суб'єкта широкий, він охоплює майже всі сфери реалізації предикатної ознаки: О, коли б побільшало на світі таких батьків! (Л. Яновська). Людейпоменшало в степу (О. Гончар). Намножилося на Україні пісень, круків і вовків... (В. Яворівський).Намерзлольоду в її пісні і снігу в пісні – до плечей! (М. Вінграновський). Ось перебудуть, дасть Бог, святки, роботипоменшає...(Л. Яновська).

Прикметною морфологічною ознакою, яка семантично вмотивована значенням квантитивності, є форма множини (якщо це не іменник, який уживається лише в однині). Відповідне граматичне та інтонаційне оформлення наділяють суб'єкт значенням великої кількості, інтенсивності. Закономірно, що такі синтаксеми сполучаються з дієслівними предикатами, які мають певні лексико-граматичні особливості. Насамперед це спрефіксовані одиниці із завершальним значенням, часто з додатковою семантикою кумулятивності, нагромадження, показниками якої є префікси на- та по-. Прикметне і те, що формують аналізовані структури здебільшого дієслова, виражені формою доконаного виду.

Квантитивна семантика предикативної ситуації дає підстави розглядати предикат процесу як перехідний тип – такий, що інтегрується у площину предикатів кількості, як процесно-кількісний. У формальній площині аналізовані речення функціонують як односкладні генітивні.

Структури із суб'єктним варіантом у родовому відмінку відзначаються компактністю, притаманній семантико-синтаксичній парадигмі "процесів". Для підкреслення квантитивності іменники-суб'єкти можуть поєднуватися з адвербіально-означальними словами, які підкреслюють велику кількість суб'єктної ознаки: Багацькоцерковпоруйнувалось (Остап Вишня). І росло ще, пригадую, багатотютюну... (О. Довженко). ...Коли отак багатоснігунападало, на врожай це чи не на врожай? (Остап Вишня).Стількинародугине в кайданах серед криги холодного Сибіру... (Л. Яновська). Вже скількиснігу і подійрозтануло там після тої давньої зими! (Л. Костенко). Характерно, що експресивний відтінок у таких реченнях досягається і препозицією кількісного суб'єкта. Концентрація кількості предикатної ознаки може досягати максимальних вимірів при вживанні просторічної лексики: Тут вам такогоросте, такогоцвіте, такого родить (Остап Вишня). Так, пам'ятаю, того літа такого кавунів вродило, ох і кавунів! (Остап Вишня). У мене, брате, чортового батька до кишені поприлипає (Остап Вишня). Такі структури експресивно та стилістично забарвлені.

Loading...

 
 

Цікаве