WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Елізія фонем у прикметниках української мови - Реферат

Елізія фонем у прикметниках української мови - Реферат

-ев-: /івасʹі / – /івасевий/, /ǯерсʹі/ – /ǯерсевий/;

-н-: /боржомі/ – /боржомний/, /апрʹіорʹі/ – /апрʹіорний/, /фортепіано/ – /фортепіанний/, /факсиміле/ – /факсимілʹний/;

-ськ-: /колорадо/ – /колорадсʹкий/, /локарно/ – /локарнсʹкий/, /есперанто/ – /есперантсʹкий/, /урарту/ – /урартсʹкий/, /амхара/ – /амхарсʹкий/, /батумі/ – /батумсʹкий/.

Найбільша кількість таких прикметників утворюється за допомогою суфікса -ськ- від топонімів. Однак саме в дериватах цієї групи елізія є нерегулярною. Пор. /бордо/ – /бордосʹкий/, /перу/ – /перуансʹкий/, /тарту/ – /тартусʹкий/. Можна припустити, що елізії в названих випадках перешкоджає наголошеність кінцевого голосного в мотивуючих іменниках: Борд, Пер, Тарт. Усікатися такі акцентовані фіналі можуть тільки з обов'язковим нарощенням групи фонем, першою з яких є голосна, що приймає на себе наголос усіченого елемента. Наприклад: /баку/ ([баку']) – /бакинсʹкий/ ([баки'н'сʹкиĭ]), /улан-уде/ ([улан˛уде']) – /уланудинсʹкий/ ([улануди'н'сʹкиĭ]).

Для віддієслівного словотворення прикметників характерним є усічення суфіксальної голосної фонеми /а/, /и/, /і/. Таке морфонологічне явище відбувається під час утворення прикметників за допомогою цілого ряду суфіксів, зокрема:

-н-: /загрʹібати/ – /загрʹібний/, /обсипати/ – /обсипний/, /відгадати/ – /відгадний/, /вабити/ – /вабний/, /квапити/ – /квапний/, /л'іпити/ – /лʹіпний/, /гойіти/ –/гойний/, /труйіти/ – /труйний/, /потайіти/ – /потайний/;

-к-: /стрибати/ – /стрибкий/, /хитати/ – /хиткий/, /вабити/ – /вабкий/, /варити/ – /варкий/, /гриміти/ – /гримкий/, /хрипіти/ – /хрипкий/;

-аст-/-част-: /звивати/ – /звивчастий/, /заливати/ – /заливчастий/, /обходити/ – /обхідчастий/;

-ист-: /заливати/ – /заливистий/, /надривати/ – /надривистий/, /чепурити/ – /чепуристий/, /присадити/ – /присадистий/;

-ав-: /кулʹгати/ – /кулʹгавий/, /гаркати/ – /гаркавий/, /хирʹіти/ – /хирʹавий/;

-ч-: /убивати/ – /убивчий/, /розподʹілʹати/ – /розподʹілʹчий/, /ловити/ –/ловчий/, /купити/ – /купчий/, довірити/ – /довірчий/;

-уч-/-ущ-: /кусати/ – /кусʹучий/, /гавкати/ – /гавкучий/, /плакати/ – /плакучий/, /свистʹіти/ – /свистʹучий/, /гриміти/ – /гримучий/, /плодити/ – /плодʹучий/, /плодʹушчий/;

-ив-/-лив-: /зайідати/ – /зайідливий/, /покладати/ – /покладливий/, /шарудʹіти/ – /шарудливий/, /стугонʹіти/ – /стугонливий/.

Елізії зазнають також суфіксальні сполуки /ува/, /ва/, /ну/ у фіналі дієслівних основ при утворенні від них прикметників за допомогою суфіксів -н-, -к-, -лив-. Наприклад: /орудувати/ – /орудний/. /випробувати/ – /випробний/, /липнути/ – /липкий/, /терпнути/ – /терпкий/, /глузувати/ – /глузливий/, /кокетувати/ – /кокетливий/, /ушчіпнути/ – /ушчіпливий/.

Усічення дієслівних суфіксів під час утворення прикметників – характерна риса віддієслівної деривації ад'єктивів. Така елізія часто виступає єдиним формальним засобом розмежування прикметників та дієприкметників, утворених від тих самих дієслівних основ. Пор. /привйазний/ – /привйазаний/, /відкидний/ –/відкиданий/, /відсипний/ – /відсипаний/, /стрибучий/ – /стрибайучий/, /кусʹучий/ –/кусайучий/.

Усічення характерне також для відприслівникового словотворення прикметників за допомогою суфікса -н-/-нʹ-. Зокрема, зазнають елізії такі фінальні форманти:

/у/: /достоту/ – /достотний/, /доладу/ – /доладний/, /зверху/ – /зверхнʹій/;

/и/: /шчосекунди/ – /шчосекундний/, /шчогодини/ – /шчогодинний/, /шчосуботи/ – /шчосуботнʹій/;

/а/: /шчоднʹа/ – /шчоденний/, /дарма/ – /даремний/, /шчомісʹацʹа/ – /шчомісʹачний/;

/і/: /сʹогоднʹі/ – /сʹогоденний/, /поволʹі/ – /повілʹний/, /шчоночі/ – /шчонʹічний/.

Отже, елізія – важливий засіб пристосування основи мотивуючого слова до словотворчого акту. Усікаються тільки ті елементи, які семантично надлишкові в складі похідного слова. Елізія як морфонологічне явище змінює структуру іншомовних іменників, власне українських дієслів, прислівників відповідно до типової фонемної будови основ українських субстантивів (первинно прикметники утворювалися тільки від іменників). Усічення також усуває збіг приголосних чи голосних на міжморфемному шві. Однак суперечить закономірностям української морфонології така елізія, яка не тільки не пристосовує слово до дериваційного акту, а, навпаки, спричиняє утворення нетипової фонемної будови похідної лексеми. Зокрема, порівнюючи лексеми геній – геніальний, індустрія – індустріальний, бактерія – бактеріальний, епітелій – епітеліальний, артерія – артеріальний і под., констатуємо елізію /й/ під час утворенні відповідних прикметників. Однак внаслідок цього усічення виникає роззів – збіг голосних на міжморфемному шві, що суперечить закономірностям поєднання фонем в українській мові. Зазначимо, що в українській морфонологічній системі не має випадків усічення /й/, якій передує голосна фонема. Зафіксована елізія цієї фонеми тільки тоді, коли попередньою є приголосна, для уникнення збігу консонантних фонем у разі поєднання твірної основи і дериватора (наприклад, /севілʹйа/ – /севілʹсʹкий/, /ескадрилʹйа/ – /ескадрилʹний/). Усічення /й/ під час утворення дериватів з формантом -альн- не відповідає морфонологічним закономірностям та особливостям поєднання фонем в українській мові. Саме тому лексеми без усічення геніяльний, індустріяльний, артеріяльний і под., які незаслужено були витіснені з ужитку, повинні стати нормою літературної мови.

Отже, елізія, як і кожне морфонологічне явище, має особливості функціонування в кожній мові. Усічення типове для деривації українських ад'єктивів від дієслів та незмінних іменників іншомовного походження з голосною фінальною фонемою. Регулярною є й елізія суфіксальної /к/ під час утворення відприкметникових та відіменникових дериватів. Елізія усуває скупчення приголосних чи голосних на міжморфемному шві.

Література

  1. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). К.: Наук.думка, 1981. 199 с.

  2. Горпинич В.О. Відтопонімні прикметники в українській мові. К.: Вища школа, 1976. 142 с.

  3. Горпинич В.О. Теоретичні питання відтопонімічного словотвору східнослов'янських мов. К.: Вища школа, 1973.

  4. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наук. думка, 1978. 207с.

  5. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование. М.: Просвещение, 1973. 304 с.

  6. Кравченко М.В. Морфонологічні явища і словотвірна структура слова // Укр. мова і літ. в школі. 1984. №6. С.51 -55.

  7. Кравченко М.В. Явище усічення у системі віддієслівних іменників // Мовознавство. 1984. №3. С.32-36.

  8. Словотвір сучасної української літературної мови. К.: Наук. думка, 1979. 408 с.

Loading...

 
 

Цікаве