WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Конотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній мові - Реферат

Конотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній мові - Реферат

1 [з] - 1 [с] 1 [з] - 1 [с]

Бузинова сопілка у золоті сну...[4, с. 72].

Фонеми /д/ та /д′/, як і фонеми /з/ та /з′/, також належать до приголосних вищої частоти вживання [24, с. 141], однак у поетичній мові їхні стилістичні особливості суттєво різняться. Відшукати алітерацію приголосних фонем /д/, /д′/ у цілій строфі чи навіть у двох суміжних рядках поезій усіх сучасних українських митців важко, що вже є підставою для певних функціонально-стилістичних висновків. Можливо, цьому сприяє характер способу творення цього приголосного (зімкнення), хоча ця артикуляція й співвідноситься, за даними В.В.Левицького, з такими поняттями, як "великий", "гарячий", "повільний", "світлий" і, що особливо визначально, "приємний" [14, с. 43]. Складається враження, що алітерація цих консонантних одиниць експонує експресивну конотацію не поезії в цілому, а лише конкретного художнього образу, а тому й простежується переважно в кількох віддалених або двох суміжних словах одного рядка, наприклад:

Д.Павличко: І дай ще сили того дня діждати! [17, с. 57]; Гарно, весело жилось Нашим друзям дома [17, с. 411]; В.Симоненко: ...горді діти землі, вірні діти труда [20, с. 69]; тут правда з кривди злускала облуду... [20, с. 70]; Л.Костенко: Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати [13, с. 61]; Вечірнє сонце, дякую за день! [13, с. 9]; Ще дивен дим, і хата ще казкова...[13, с. 28]; Мені завжди здавалося, що в Греції... [13, с. 30]; Куди ти ділась, річенько? [13, с. 53]; ...птиці мертві падають з дерев [13, с. 54].

Однак це не означає, що проривний [д], як і його палаталізований корелят [д′] за своїми диференціальними ознаками не спроможні сформувати естетичне враження строфи чи навіть усієї поезії. Майстерний звукопис дає змогу на рівні звуковідтворення сформувати, наприклад, паралельний звуковий вимір, власне, навіть не лексичного значення, а цілісного художнього образу. Абсолютно свідомо, на наш погляд, Ліна Костенко наповнює саме звуком [д] останню строфу вірша "Іду в полях. Нікого і ніде", щоб художньо оформити процеси, пов'язані із звуковідтворенням:

І він іде, і я собі іду.

Йдемо удвох під вечір по стежині.

А він мені дудукає : ду-ду!

А далі яр і діти у ожині [4, с. 67].

Менш виразна, але цілком очевидна асоціація ритмічного руху досить послідовно простежується в багатьох суміжних рядках поезії "Зонька":

Верблюддовірливий, як люди.

І терпеливий – як верблюд[4, с. 94].

Горбате диво, привид Азії,

іде під вербами верблюд! [4, с. 94].

М.Вінграновський звуком [д] гаптує свою поетичну мову, робити її просто неповторною. Так, звуковий континуум першої строфи вірша "До думи дума доруша..." вражає філігранно відточеним звуковим малюнком, де кожен сегмент дзвінкого [д] ініціює асоціації, естетично адекватні внутрішнім почуттям письменника:

До думи дума доруша...

Стодоли дум – в одну стодолу!

Дивись і думай, моя доле, –

До думи дума доруша

Стобальним, стоглобальнимболем

До неба дибиться душа.

До думи дума доруша...

Стодоли дум – в одну стодолу! [4, с. 132].

Талановитий митець досконало володіє умінням стилістично маркувати приголосну фонему /д/, яка, увиразнена алітерацією інших консонантних одиниць (упадає у вічі передусім /б/ та /м/), стає інтенціональним поетичним символом, тобто спеціально призначеним для передачі не лише власне семантичних, але й стилістичних конотацій як прагматичного аспекту лексичного значення. Частіше алітерація /д/ і /д′/ супроводжується повторами сонорних /н/, /н′/, /м/, що підвищують тональність поетичних рядків і створюють асоціацію реального або уявного відгомону у високості неба чи з далекої молодості: Де дітись їй у небі понад гаєм [4, с. 25]; Дорогоцінні дні я біля тебе знищив [4, с. 113]. Повтор миттєвих дзвінких може бути й вторинним щодо алітерації звучних: ...ударили в долю, захмеліли з болю...[4, с. 39]. Звуки [л] і [л′] роблять рядок плавним і водночас гучним (із 14 приголосних у словах лише один звук [х] не має голосу), ніби зм'якшуючи деяку різкість, асоціативно викликану приголосним [р] у сполуці з проривними [д]. Однак естетика поетичної мови зберігається навіть у тому випадку, коли автор уміло поєднує корелятивні за наявністю чи відсутністю голосу шумні [д]-[т] ([д′]-[т′]):

Десь є там яр, де я цвіту до тебе [4, с. 20]. В дощі вдягаються тополі...[4, с. 121].

Уміння моделювати звукову хвилю в поетичному рядку шляхом ритмічного алітерування різних за тональністю приголосних є одним з ефективних шляхів розширення стилістичних можливостей дзвінких, оскільки породжує естетичну конотацію, суголосну із семантикою лексичних одиниць.

Отже, функціональна здатність дзвінких приголосних, зокрема майстерно акцентована консонантивація шумних /з/, /з′/, /д/, /д′/, у поетичному різновиді сучасної української літературної мови образно й естетично трансформується, увиразнюючи ідейно-естетичну основу твору, формуючи емоційно-експресивне тло поетичної мови, залишаючись при цьому чи не найяскравішою особливістю ідіостилю письменника.

Література

  1. Багмут А.Й. Голос // Українська мова. Енциклопедія / В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін. К.: Укр. енцикл., 2002. 752 с.

  2. Базилевський В.О. Логіка поезії // Базилевський В.О. І зав'язь дум, і вільний лет пера: Літ. - критич. статті, есе, студія одного вірша. К.: Рад. письменник, 1990. 318 с.

  3. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Харків: Вид-во Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. О.М.Горького, 1958. 228 с.

  4. Вінграновський М.С. Поезії. К.: Вид-во худ. літератури "Дніпро", 1971. 175 с.

  5. Жовтобрюх М.А. Фонетика // Курс сучасної української літературної мови. К.: Вища школа, 1972. С.90-153.

  6. Журавлев А.П. Звук и смысл. М.: Просвещение, 1991. 160 с.

  7. Калашник В.С. Милозвучність // Українська мова. Енциклопедія / В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін. К.: Укр. енцикл., 2002. 752 с.

  8. Качуровський Ігор. Фоніка. – Мюнхен: Український Вільний Університет. Серія: Підручники. Ч.7, 1984. 208 с.

  9. Ковалевський В.В. Рима. Ритмічні засоби українського вірша. К.: Рад. письменник, 1965.286 с.

  10. Ковалевський В.В. Ритмічні засоби українського літературного вірша. Спроба систематики. К.: Рад. письменник, 1960. 235с.

  11. Ковальчук В. Типи фонетичної семантизації у текстах дитячих абеток // Українське мовознавство. Вип.24. 2002. С.75-83.

  12. Коптілов В.В. Фоностилістика // Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. І.К.Білодіда . К.: Наук. думка, 1973. С. 211-243.

  13. Костенко Л.В. Вибране. К.: Дніпро, 1989. 559 с.

  14. Левицький В.В. Семантика и фонетика. Чернівці, 1973. 103с.

  15. Лобода В.В.Фонетика і фонологія // Сучасна українська літературна мова. К.: Вища школа, 1994. С.16-83.

  16. Мосенкіс Ю.Л. Трипільська генеза милозвучності української мови на тлі євразійських мовотворчих процесів. К.: Дослідницький семінар "Мова та історія", 2002. 48 с.

  17. Павличко Д.В. Любов і ненависть // Вибране. К.: Дніпро, 1975. 423 с.

  18. Прокопова Л.І. Приголосні звуки // Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За заг. ред. акад. АН УРСР І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1969. 130-217 с.

  19. Сидоренко Г.К. Ритміка Шевченка. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. 183 с.

  20. Симоненко Василь. Берег чекань. Мюнхен: Сучасність, 1973. 310 с.

  21. Тимошенко П.Д. Засоби милозвучності (евфонії) української мови // Українська мова в школі. 1952. №4. С. 19-22.

  22. Тоцька Н.І. Засоби милозвучності української мови // Українське мовознавство. Вип. 22. 2000. С. 3-9.

  23. Тоцька Н.І. Фонетика і фонологія // Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін.; За ред. А.П.Грищенка. К.: Вища шк., 2002. С.16-76.

  24. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови. К.: Рад. шк., 1962. 495 с.

  25. Шиприкевич В.В. Питання фоностилістики. К.: Вид-во Київського університету, 1972. 88 с.

Loading...

 
 

Цікаве