WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Естетико-художній простір альманаху «Королівський ліс» - Реферат

Естетико-художній простір альманаху «Королівський ліс» - Реферат

Реферат на тему:

Естетико-художній простір альманаху "Королівський ліс"

Літературне життя України і Львова зокрема в 1990-ті роки характеризувалося різноманітністю імен, творів, груп. Усі вони впродовж невеликого проміжку часу сформували свій літературно-мистецький ландшафт, який вагомо характеризує постмодерний розвиток нашої культури. Деякі з імен зникли з літературного обрію, інші своїми публікаціями та виступами поповнюють сьогоднішнє літературне життя, організують його.

Починаючи з кінця 1980-их, а може, й раніше, в українському письменстві формується альтернативна до офіційної літератури мистецька сила. Процес оновлення літературного процесу розпочався саме зі зростання тієї кількості письменників, котрі писали на заборонені чи непрестижні теми, зміцнювався через появу нових текстів, їх доступність, змогу писемно й усно популяризувати (проведення літературних вечорів, "найживучішими" з яких стали періодичні літературні зустрічі впродовж 1995-1999 рр. під назвою "Третє тисячоліття", організовані В.Небораком). Важливою проблемою, яка супроводжувала літературне життя 1990-их рр., залишалося фінансування мистецьких проектів (публікації, організація вечорів, поїздки з метою долання своєї ізоляції, творче спілкування). Вирішення цієї проблеми дало би змогу проявитися розмаїттю і новизні естетичних починань молодих письменників, яскраво засвідчило би здоров'я та повноту літературного процесу в Україні кінця ХХ ст.

Починаючи з 2000 року, вже під егідою Асоціації українських письменників (АУП), у Львові в останню п'ятницю кожного місяця проводяться мистецькі зустрічі з відомими та молодими поетами і прозаїками, місцевими та запрошеними з інших міст (не тільки України). Ведучі (В.Неборак, а відтак І.Лучук, М.Савка й інші) представляли львів'янам – студентській молоді, поважній професурі, прихильникам української поезії загалом – творчість Д.Павличка, А.Содомори, М.Савки, Віхти Сад, О.Сливинського та інших. Ці автори виступали з розповідями про свою творчість, читали власні тексти.

На одному з таких літературних вечорів Н.Федорак на запитання В.Неборака, як сьогодні організується літературний процес, відповів, що, перш за все, його розвивають філологи за освітою, більшість із котрих має ступінь кандидата філологічних наук. Саме цей контингент учасників, на нашу думку, здатен спрямовувати, подолавши роз'єднаність, дебютантів, продукувати високомистецькі твори, завдяки чому художнє життя стає цільним, інтегрується спільною ідеєю.

Черговим підтвердженням різноспрямованості сучасного літературного життя Львова, цікавим моментом розвитку української літератури 1990-их років стала поява альманаху "Королівський ліс", назву, концепцію та структуру якого розробив В.Неборак. Проаналізуємо поетичний, прозововий, перекладний та графічний матеріал альманаху, оскільки він вийшов на зламі ХХ та ХХІ ст. (його презентація відбулась у Львові в Палаці мистецтв 28 січня 2000 року) і за кількістю представлених у ньому авторів і вибраних текстів вважається своєрідним звітом львівських письменників.

Назва альманаху – "Королівський ліс" – символічна. Його рубрики мовби "шифрують" зміст. У цій книзі сучасне життя осмислене у двох площинах. Змалювати людину, її чуття себе у світі, підкреслити це універсальними назвами розділів, персонажами майже містичного дійства, серед яких є легендарні й історичні постаті, й показати її в конкретних соціально-побутових умовах – завдання упорядника й учасників літературного збірника. Певна відокремленість, існування у безликій народній масі, самореалізація чи самоопанування світу – мотиви альманаху. Живі, реальні герої, наші сучасники-автори ховаються за масками, прилучаючи себе до багатого духовного універсуму.

Привид, Ліс людей, Лицар, Монах, Льох, Мінерва – такі номінації рубрик вказують на міфопоетичний і філософський зміст, а зіставлення назв розділів і змісту текстів у них допомогає пізнати сучасне життя, його трагізм "у зв'язку з глобалізацією, урбанізацією та іншими чаклунствами блаженної пам'яті двадцятого століття", передати свою тривогу за нього. Ці архетипні постаті, олітературнені раніше у багатьох творах, уведені в альманах, стали точними моделями морально-екзистенційних домінант нашого часу – самотності (Монах), народу, масовості (Ліс), гротескно заниженого існування, зникнення особистості (Привид, Льох), суперечливої та складної життєвості (всеохопний образ Мінерви як покровительки творчості, мудрості, війни), порядності, духовної чистоти як чогось надзвичайного для сьогодення (Лицар, Дами), а сам образ Королівського лісу втратив своє традиційне значення ідеалу і став виразником цілісної спільноти, духовно-культурний і матеріальний простір якої заполонили хаос, безладдя, яким не завжди може протистояти закохана і творча людина. Саме кохання і творчість упродовж віків були джерелом збереження себе, збагачували та зміцнювали людину, а сьогодні герої І.Лучука, М.Савки під тиском побуту не можуть залишитись у світі своїх цінностей.

Метою учасників альманаху було також наголосити через уведення міфологічних постатей на спільності для різних епох трагічних переживань, духовної порожнечі, які великого загострення набули в наш час, зіставити їх із тривким гуманним життєвим полем. Такий рух структури збірника – тонка естетична паралель із минулим як метод самоінтерпретації та саморозгерметизації своєї замкнутості в сучасному світі – незвичний і глибокий. Він дає змогу політичним, соціальним, культурним реаліям у текстовому полі альманаху не втратити свого зв'язку з часом, зіставляючи чи протиставляючи, ієрархізувати сутність сучасного буття.

Бути щирим у сучасності, показати гіперреальну міру "заблокованості" [4] людини в соціально-побутових умовах, які не дають розширитися, ствердитися особистості, її насназі, унікальності, а зумовлюють "короткість" її існування, буттєву нерозгорнутість – теж мета збірника.

Віктор Неборак у 1994 р. в одному з інтерв'ю так говорив про своє звернення до художнього міфологічного простору: "А для нас маска – це є цікавий прийом, це спосіб бути собою, тому що маску одягнуто все-таки на своє обличчя" [2, с. 165]. Маска "Королівський ліс" і назви її розділів, як ми вже сказали, – широкий образ сучасної реальності. Мандрівники в часі – автори збірника, котрі грають ролі Лицаря, Дами, Монаха, Королівського Привида, Блукальця, Пустельника, Священика, Лісового гостя – з'єдналися спільною метою зупинитися в епосі кінця ХХ ст., ожили, віднайшовши свої прототипи, та виявилося, що благородні почуття загубилися, високі прагнення зникли, натомість у свідомості людини все більше місця займають прозаїчність, буденність. Висока естетика – антично-ренесансний міф Королівського лісу як ідеалу, довершеного буттєвого середовища – руйнується, оголюється правдою нового життя, показом драматичних подій у душі людини. Власне, маски не схематизують, а радше підкреслюють типовість того чи іншого суспільного явища, яке вони означують. І навпаки – герої, сюжети львівських авторів цією аналогією вдало введені у світову чи національну художню систему, порушеним проблемам надано цілісності й цільності.

Чи не найбільше шокують нецензурні фрази героїв та еротичні сцени в уміщених текстах альманаху. Починаючи від перекладу, графіки й аж до словесного змалювання сучасного життя, перед нами постає реальність без будь-яких прикрас, що примушує замислитися: може, варто відмовитися від того найпростішого, вже знаного в літературі натуралістичного зображення та цитування і дати поетам свободу художній уяві, створити таку поетично-образну формулу подій і людей, матеріальної невлаштованості й духовної бідності (черствості, аморальності, користолюбства), яка би не була перенасичена цими засобами. В українській літературі 1990-их років є така традиція поетичної практики: намагання мислити дійсність у поетичній суб'єктивно-спонтанній чи інтелектуальній площині, подавати її в універсальних реаліях, звертаючись до актуальних проблем, здійснюється саме так у Н.Федорака, М.Савки, І.Лучука. У цих авторів образи снігу-спрута, міста, мешканців холодної кімнати, героїв фільму, їхніх почуттів відображають суспільні процеси, стверджують невмерлу життєрадісність. Розкриваючи в умовному образі холоду, зимівлі, відносинах людей руйнівний дух часу, львівські поети показують, що зіткнення їхніх героїв із навколишнім життям, пізнання всіх його негараздів не веде до протесту, незадоволень, а показує байдужість протистояти їм, неможливість назавжди сховатися від них у почутті кохання, світі материнства, дружби. Вони почувають свою потрібність у невеликому колі людей.

Loading...

 
 

Цікаве