WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Тема любові у творчості Агатангела Кримського та Василя Пачовського - Реферат

Тема любові у творчості Агатангела Кримського та Василя Пачовського - Реферат

П'ять "дій" збірки В.Пачовського "Ладі й Марені терновий огонь мій" (1912), підхоплюючи вже відомі мотиви попередніх книжок, привносять також і нові нюанси у трактування теми любові. Так, цикли "Раїса" та "Хризанта" є своєрідними варіаціями мотиву одруження з вигоди. У ліричному жмуті "Раїса" герой засуджує продажний шлюб українки з поляком ("щоб гріх і вигоду найти..."); вона приречена носити довіку, як покуту, рану в душі за скоєний злочин – зраду ідеї національної сім'ї. У сув'язі мініатюр циклу "Хризанта" звучить своєрідний мотив-застереження перед "прозою" сімейного життя, коли подружжя живе "як собака з котом" (пригадаймо трагедію Дзюні з "Розсипаних перлів", "втеча" чоловіків із "жіночого раю" в "На стоці гір", а у Кримського – "сімейне рабство"). Треба зазначити, що таких варіантів подружньої любові в А.Кримського немає, адже герой "екзотичних поезій" і роману "Андрій Лаговський" виліплений "за образом і подобієм" автора, з частими нервовими пароксизмами, вибирає радше самоту, ніж сімейний затишок.

У в'язанці віршів В.Пачовського "Гелена" чітко окреслені сцени перелюбу, в яких заміжня полька піддається шаленій пристрасті свого тіла до чужого чоловіка. Коханцеві швидко надокучили демонічні пута адюльтеру ("На душу попелом лягла Любов перегоріла... " [11, с. 278], і він прагне визволення, щоби повернути загублену міць духа. Передбачаючи можливий розвиток подій до одруження, ліричний герой висновує, що подружжя для нього було би "борщем по вині".

У справжню "драму кохання" з легким романтичним нальотом переріс цикл "Леїла", де В.Пачовський вдало зіштовхує в цій "ліричній трагедії" давньослов'янських богинь – шлюбу й родючості – Ладу та смерті – Марену – в "поєдинку" за душу дівчини Леїли, яка помирає від перестуди. У канву ліричного сюжету вплітається романтичний мотив навідування померлої дівчини у сни її коханого, котрому вдається відкупитися від неї "піснями-пташками", що проростають фіалками на її могилі.

І в останній "дії" "ліричної драми з ілюстраціями" – циклі "О'нілла" – герой Пачовського шукає близьку душу, якій він міг би звіритися в усіх своїх почуттях, переживаннях і стражданнях і яка могла би стати йому дружиною та матір'ю його дітей. Таким чином, усі попередні іпостасі земної любові "молодомузівець" довершує щасливим одруженням свого мінливого героя, котрий зазнав чимало метаморфоз у своїх інтимних перипетіях (герой Кримського так і не спромігся створити власну сім'ю і залишився зі своїм аскетичним поглядом на жінок старіти самотою поміж велемудрими фоліантами).

Справді новаторською у збірці "Ладі й Марені терновий огонь мій", а почасти й у "На стоці гір", стала власне еротична поезія, яку деякі критики потрактували як аморальну (сам автор згадував у "Моїй сповіді" про надіслану до шкільної ради "анонімку", де йшлося про те, що його вірші деморалізують молодь, а якийсь інспектор-поляк, перечитавши їх, побачив у них іскру божу і навіть радив йому писати по-польськи). У В.Пачовського і справді знайдемо чимало відвертої еротики на зразок:

І будеш як вуж піді мною

Звиватися з розкоші тіла,

І буду рай пити на лоні, –

Аж схляне душа оп'яніла -

І зорі затремтять... [11, с. 270],

але вони були створені все-таки без жодної претензії на деморалізацію когось.

У 30-их роках минулого століття М.Степняк у статті "Поети "Молодої Музи" звернув увагу на наскрізну полярність, "двоїстість" В.Пачовського насамперед у трактуванні любовної тематики. Він зазначав, що в еротичну поезію молодомузівця з рисами сексуальності й почасти демонізму вривається "якась аскетична нота, якесь презирство до статевих радощів, що приневолюють дух" [13, с. 189-190]. Отже, як в А.Кримського в основу провідних любовних колізій лягла дилема ідеального, платонічного кохання та "мусульманського раювання", так і в інтимній ліриці В.Пачовського супровідним лейтмотивом стала боротьба громадянського обов'язку з особистими почуттями (згадаймо бодай крайній його вияв – антифеміністичні рефлексії у збірці "На стоці гір").

У В.Пачовського натрапляємо ще на один аспект теми любові – у книзі "Розгублені звізди", яка хоч і була підготована до друку в 1927 р., за життя поета так і не побачила світу. На перший погляд, вона справляє враження "ліричних мемуарів" колишнього "примхливого метелика" з "Розсипаних перлів": "Чи я не пив із тисяч вуст Розкішний мед любові?" – запитує він або ж "констатує": "Я ловив дівчат на утку, Сипав перли слів на шутку Про красу їх у пісні. Не було такої пави, Щоб на словечко ласкаве Не вкохалася в мені!" [11, с. 461]. Та все-таки лейтмотивом книжки стала історія боротьби ліричного героя з роздвоєнням своїх любовних переживань між дружиною та останньою його "зорею".

Як тяжко кохати дівчину,

Як волос посивів в сім'ї,

Як любиться свою дружину

Як віриться в діти свої! [11, с. 460], –

зізнається ліричний герой.

Свідомий своєї душевної (сердечної) драми, герой заспокоює себе: "Кохати не смію, забути не можу, Лиш люблю як мрію!" [11, с. 465]. Свою "дантівську дилему" (а імена Данте і Беатріче проходять через усю книжку) ліричному героєві вдається вирішити, щиро розповівши і пояснивши коханій дружині, що з принад краси він просто творить поетичні образи, тобто "кохання-мрія" до красуні для нього служить лише естетичним об'єктом, джерелом натхнення. В А.Кримського маємо лише натяк на т. зв. "дантівську любов" – у романі "Андрій Лаговський", коли цинічний Володимир Шмідт в одній із розмов заявив професорові, що і Данте, маючи дружину, оспівував своє почуття до Беатріче.

Наші аналітичні спроби поглянути на творчість двох доволі-таки неподібних поетів-сучасників під кутом трактування любовної теми, звісно, далекі від вичерпності. Але і вони дають підстави стверджувати, що як "надміру суб'єктивний", пристрасний "археолог" орієнтальних культур А.Кримський, так і закоханий у народну пісню "свавільний метелик" і "ясногордий дух", "молодомузівець" В.Пачовський, блукаючи лабіринтами бога Ероса, підбирали свої неповторні ключі для відкриття його таємниць, торували свої стежки до його вічної загадки, збагачували новими мотивами лірику інтимних переживань, а через неї шукали психологічного контакту з модерною поезією європейських літератур межі XIX-XX століть.

Література

  1. Бабишкін О. Аг.Кримський: Літературний портрет. К., 1967.

  2. Бондар М. Поезія початку XX ст. // Історія української літератури: У 2 т. Т.І. К., 1987. С. 553-579.

  3. Грушевський О. Агатангел Кримський // Грушевський О. З сучасної української літератури: Начерки і характеристики К., 1909. С. 150-155.

  4. Євшан М. Агатангел Кримський // Євшан М. Під прапором мистецтва. К., 1910. С. 69-77.

  5. Євшан М. Василь Пачовський // Там само. С. 45-56.

  6. Ільницький М. Від "Молодої Музи" до "Празької школи". Львів, 1995. С. 5-100.

  7. Колесник П. Модерністи // Історія української літератури: У 8 т. Т.5. К., 1968. С. 430-450.

  8. Колесник П. Роман А.Кримського "Андрій Лаговський" // Радянське літературозавство. 1971. №1. С.46-58.

  9. Кримський А. Твори: У 5 т. Т. І. К., 1972.

  10. Там само. Т. 2. К.,1972.

  11. Пачовський В. Зібрані твори: У 2 т. Т. І. Філядельфія та ін., 1984.

  12. Там само. Т. 2. С. 29-43.

  13. Степняк М. Поети "Молодої Музи" // Червоний шлях. 1933. №1. С. 147-196.

  14. Тарнавський О. Поет Василь Пачовський // Пачовський В. Зібрання творів. Т. 1. С.11-26.

  15. Франко І. Наша поезія в 1901 р. // Франко І.Я. Зібр. тв. у 50 т. Т. 33. К., 1982. С. 172-198.

Loading...

 
 

Цікаве