WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Національна природа комічного у драматургії Миколи Куліша - Реферат

Національна природа комічного у драматургії Миколи Куліша - Реферат

Цей Гусчин монолог, емоційний і патетичний, звичайна нісенітниця. Претензії його абсурдні і погрози сміхотворні, однак такий алогізм драматург використав для того, щоб створити комічний ефект й викрити "його величество колезького секретаря і Російської імперії обивателя Гуски". Використавши літоту ("я мишка, сіренька мишка"), Микола Куліш зразу ж переводить її в гіперболу ("поточу ваш чортів соціалізм") і в такий спосіб на контрасті створює комедійний каламбур, повний абсурду. Саме такий комічний хід допомагає драматургу показати, що Саватій Савлович звичайний базіка – герой тільки на словах, коли його ніхто не чує.

Випадково зустрівшись з рибалками, він страшенно перелякався, адже вони могли почути його тиради проти більшовицького режиму. Несподівано навіть для самого себе Гуска проговорився, і коли дружина Гуски Секлета Семенівна переконує чоловіка, що ці люди не рибалки, а перевдягнені агенти ЧК, він зізнається в усьому. Переляк зробив свою справу, Гуска уявив собі, що прийшла його погибель. Різка зміна ситуації і неадекватні дії героя роблять його смішним і жалюгідним. Саме такими прийомами поєднання конфліктної ситуації з виявом внутрішньої суті характеру драматург досягає комізму в п'єсі. Тобто, загибель Гуски чисто символічна. Він загинув, як українець, як патріот своєї батьківщини вже давно, коли від української ковбаси перейшов до малоросійської і своїм благодійником вважав російського царя, який, на його думку, був гарантом добробуту та міщанського спокою обивателів московської імперії. В ім'я благополуччя своєї родини Гусці довелося поступитися національною гідністю та відмовитися від багатьох українських понять і атрибутів. Але Саватій Гуска свідомо йшов на таку жертву. А його московська орієнтація полегшувала йому шлях відступництва від інтересів власного народу. Вивівши на сцену відступника і запроданця, Микола Куліш надав комедії "Отак загинув Гуска" політичного спрямування з метою оздоровлення українського національного організму.

У національно-політичній комедії "Мина Мазайло" (1928), яка стала нищівною сатирою на малоросів-кар'єристів і великодержавних шовіністів, Микола Куліш пішов значно далі. В особі головного героя Мини Мазайла драматург показав нового перевертня, котрий в ім'я особистих вигод здатен не тільки змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну мову, звичаї, традиції.

Більшовицька влада, яка у 20-х роках почувалася не дуже впевнено, опираючись в основному на російськомовне населення, активно провадила політику поповнення своїх рядів новими запроданцями. І Мина Мазайло вирішив скористатися сприятливою ситуацією, щоб здобути моральні та матеріальні дивіденти і утвердитися у новому суспільстві.

Микола Куліш в'їдливо висміює нікчемні потуги Мини Мазайла. Змінивши українське прізвище на російське, Мазайло-Мазєнін набув російської рішучості – він готовий переступити через труп власного сина, як Іван Грозний, що зовсім не характерно для українця, котрий виховує дітей у любові, дбайливо піклується про них. Ця показна рішучість робить нікчемного Мину Мазайла смішним і кумедним, його слова суперечать характерові. "Закостенілість, автоматизм, розсіяність, непристосованість до суспільства – все це тісно між собою зв'язане, і з всього цього складається комічний характер"[2, с. 93], – зазначав А.Бергсон. Зосередивши увагу на цих рисах, драматург досягнув необхідного комізму для творення образу-характеру, переконливо показав, щоМина Мазайло сам знищив себе як особистість, з надією добитися певних привілеїв від совєтської влади.

Вчинки, роздуми новоявленого Мазєніна абсурдні й комічні. От, наприклад, Мазайло, зворушений тим, що його українське прізвище змінили на російське, в чудернацький спосіб розмірковує про величезне значення цього факту для майбутнього його родини:

"М а з а й л о

  • Чули? Помер Мазєнін, Мина Маркович...

М а з а й л и х а

  • Засмучені тяжко, про це жалібно оповіщають всіх родичів і друзів дружина...

Р и н а

  • І дочка Мазєніни ... (Замислилась).

Через кімнату перейшов, нікого не бачачи і нічого не помічаючи, дядько Тарас.

  • Ой-ой-йой же дурень!

М а з а й л о

  • На цвинтарі пам'ятник золотими буквами: "Тут спочиває прах Мини Марковича".

М а з а й л и х а

  • Мазєніна.

М а з а й л о

  • Або просто: тут Мазєнін...

Р и н а

  • І наша вулиця – вулиця Мазєніних.

Обнялися втрьох і од щастя заплакали [6, т. 2, с. 163].

Радість Мазайлів була передчасною. Їхні ілюзії зазнають краху у найвищій точці емоційного напруження: у газеті було повідомлення про зміну прізвища з Мазайла на Мазєніна, а на другій сторінцісказано: "За постановою комісії в справах українізації, що перевіряло апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М.М.Мазайла-Мазєніна..." [6, т. 2, с. 170].

Звичайно, такий оптимістичний фінал комедії не відповідав дійсності, оскільки п'єса була закінчена 1928 року, коли українізація вже згорталася. Тобто, драматург видав бажане за дійсне, марно сподіваючись на пробудження патріотичних поривань у малоросів. І хоч така серйозність фіналу не зовсім вписувалась у комедійну архітектоніку твору, спрямованого на гротескне висміювання нікчемних зусиль Мини Мазайла, але цей комічний зрив у момент уявного тріумфу підводить комедію до завершальної фази, овіяної сумним трагізмом. Драматург таким завершенням твору немовби підкреслював, що тут цілком підходить формула "сміх крізь сльози".

У 1926 році Микола Куліш завершив комедію "Хулій Хурина". Це була сатира на недолугих представників більшовицького уряду в Україні, які втягнулися у безглузді затії, продиктовані червоною Москвою, будь-яким способом утверджувати атрибутику совєтського режиму. Микола Куліш дуже добре знав більшовицьку систему зсередини, був глибоко стурбований такими діями влади і, заглядаючи вперед, не міг не помічати тенденції до моральної та духовної деградації суспільства, побудованого на фальшивих соціалістичних ідеалах. На кожному кроці він стикався із самодурством більшовицького ладу, його жорстокістю, немічністю і загрозливою перспективою щодо українського народу. Загострення уваги на цих негативних явищах було продиктоване жанровою природою комедії. " Комедія сильна сміхом, а в сатиричній комедії – цій висшій формі комічного – сміх виконує різко викривальні функції, він обурюється; тут сміх і гнів, ненависть і сарказм виступають в єдності з ідейною позицією автора, який завжди знає, в ім'я чого, для яких високих моральних цілей він таврує і судить сміхом зло і порок" [10, с. 11].

Сатиричною спрямованістю комедія "Хулій Хурина" викликала шалений спротив офіційної радянської критики. Л.Балабан, В.Коряк, Л.Новицький, Д.Грудина та інші, належно оцінивши сатиричний талант драматурга, дійшли висновку, що він зводить наклепи на соціалістичне будівництво. Іван Микитенко вважав, що Микола Куліш "талановите перо гартованця-драматурга, що створило епохальну революційну п'єсу ("97") міняє на опозиційний пензель троцькізму (в п'єсі "Хулій Хурина"), цей пензель він умочує далі в жовтоблакитні націоналістичні фарби і ним вимальовує малахіанські далі світового мрійництва" [7, с. 123].

Loading...

 
 

Цікаве