WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості фольклорної фантастики ранньої романтичної прози Пантелеймона Куліша - Реферат

Особливості фольклорної фантастики ранньої романтичної прози Пантелеймона Куліша - Реферат

Образ оповідача у прозі Пантелеймона Куліша – специфічний. У більшості текстів оповідь ведеться від імені автора. Але він або посилається на особу, від якої чув історію, що її тільки переказує (оповідання "Про те, від чого в містечку Воронежі висох Пішевців став"), або, розповівши передісторію, для основної оповіді вводить головного оповідача ("Бабуся з того світу"), або кожну вставну новелу вкладає в уста іншої особи, при тому ще й намагається в загальних рисах охарактеризувати її ("Огненний змій").

П.Куліш інтерпретував до 20 повноцінних зразків народної казки, фантастичного переказу, легенди чи демонологічного оповідання. В.Сиповський наводить такі статистичні дані: українські письменники доби романтизму у творах, написаних на основі фольклорної фантастики, найчастіше використовували сюжети, пов'язані з такими образами (перераховує по низхідній) [15, с. 261]:

1. відьма;

2. чорт у різному вигляді та суміжні теми (продаж душі, розплата і т.д.)

3. русалка;

4. шукання скарбів;

5. шукання папороті;

6. чарівник;

7. мрець;

8. упир, вовкулака, вогненний змій.

Дані В.Сиповського потребуть додаткових досліджень, та вже при першому зіставленні з тими сюжетами, що їх використав П.Куліш, виявляється особливий підхід письменника до відбору фольклорних тем: найчастіше він звертається до теми скарбу, яка тісно пов'язана з мотивом "нечистих грошей" – 6 сюжетів; письменник тричі використовує тему "огненного змія" – тісно пов'язану з темою скарбів; двічі з'являється казковий мотив перемоги над чортом.

П.Куліш вводить у твори рідкісні легенди і перекази – про золоторогих турів, про великого грішника, про народження чорта. Слід також відзначити особливу увагу письменника до топонімічних легенд – про Турову кручу, про кручу Ольжиного тору, про Пішевців став.

Використовує письменник і фольклорний переказ-апокриф – про дванадцять братів-будівничих і дзвіницю Лаври.

Письменник не торкається тих тем, які були найпоширенішими у тогочасній літературі – особлива мода на зображення русалок, відьом, чортів та вовкулак оминула його. І причини цього варто шукати в особливому ставленні Куліша до зображення людини. Він не намагається показати читачеві щось екзотичне, полоскотати нерви, зацікавити Україною чи просто зафіксувати народні вірування.

Письменник зображує внутрішній світ звичайної людини, те ірреальне, що є органічною складовою картини світу українця. Тому страхіття у текстах Куліша – це породження свідомості (часто хворої) чи може трактуватися як така. Водночас письменник уникає простих "реалістичних" пояснень незвичайному.

У фольклорній фантастиці Пантелеймона Куліша порівняно небагато персонажів власне демонологічних. Вогняний змій – то зірка, яка спадає за край неба. А чи є він, чи ні – головне, що про нього "кажуть", про нього знають. Чорти, яких обдурює коваль Захарко, яким допомагає народжуватися баба повитуха, помсти яких вдається уникнути дьогтяреві – це не демонологічні створіння, а веселі й дурненькі персонажі українських казок – хоч і спрямовані на зло, та водночас не такі вже й страшні. Мерці ж залишаються звичайними людьми, як та мати, що приходить з того світу, аби врятувати доньку від змія (вставна новела з "Огненного змія").

П.Куліш не описує світ демонів. Його цікавить світ людей. І все незвичайне, ірраціональне є органічною складовою і породженням людської свідомості. Не демони спричиняють біди і хвороби, не хвороба породжує демонів, а персоніфікується в них. Першопричинами біди є самі герої Кулішевої фольклорної фантастики – всі вони переступають через заборони: не вбивати священних тварин, не працювати у свято, не забувати вдома обереги, не викопувати скарби, врешті-решт, не розпочинати навіть хорошого у невластивий час (як каже старий мудрий Чайка з "Огненного змія" : "...недобрий початок поганий має і кінець" [9, с. 122]) і т.д. Добро і зло існують паралельно. Людина сама повинна пильнувати рівноваги у світі, коли ж вона її порушує, стає можливим втручання злих сил у життя людей, це є ніби карою для порушника. П.Куліша цікавить те особливе, що закладене всередині, в душі кожного звичайного українського селянина, що загублене у людині міській і яскраво проявляється у людині близькій до природи – відчуття доцільності і правильності навколишнього світу, необхідності дотримуватися певних правил і неминучості розплати за скоєне.

Фольклорна фантастика Пантелеймона Куліша має певні особливості порівняно з текстами інших авторів, що працювали у цьому жанрі. Це і спроба письменника дати зразки різних способів використання фольклорного першоджерела, що вилилося у розмаїття жанрів фольклорно-фантастичної прози П.Куліша, яка представлена оповіданням, повістю, казкою, літературно опрацьованим фольклорним текстом. Особливим є підхід автора до відбору зразків народної фантастики. Також індивідуальним є те, що Куліш підходив до проблеми засвоєння фольклору літературою з позицій гуманіста, характерних для європейських романтиків – перш за все його цікавить людина, яка є джерелом усього незвичайного у цьому світі.

Література

Бабуся з того світу. Оповідання про померши души. К., 1883.

Ванслов В. Эстетика романтизма. М., 1966.

Грабович Г. Українсько-російські літературні взаємини в ХІХ ст. // Грабович Г. До історії української літератури. К., 1997.

Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ-поч.ХХ ст. Львів, 1999.

Зеров М. Твори: У 2 т. К., 1990. Т. .2.

Кулиш П. Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя. С.-Пб., 1856. Т. 1.

Кулиш П. Украинские народные предания. Кн. первая. М., 1847.

Кулишь П. Записки о Южной Руси. С.-Пб., 1856. Т. 1.

Куліш П. Огненний змій // Огненний змій. К., 1990.

Куліш П. Твори. Харків, 1930. Т. 1.

Манн Ю. Поэтика Гоголя. М., 1978.

Огненний змій. Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К., 1989.

Петров В. Етнографічне оповідання П.Куліша // Куліш П. Твори. Харків, 1930. Т. 1.

Рулін П. Куліш як дослідник і критик Гоголя // Книгар. 1919. № 23-24.

Сиповський В. Україна в російському письменстві. Ч.1 (1801-1850). К., 1928.

Филипович П. Кулішева варіяція сюжету про Навзікаю // Куліш П. Твори. Харків, 1930. Т. 1.

Чижевський Д. Історія української літератури. Тернопіль, 1994.

1 У двох випусках альманаху надруковано: оповідання "О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцев став" та "О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зелёной неделе", а також повість за народними переказами "Огненний змій".

1 Найвідоміші тексти П.Байського (О.Сомова), опубліковані до 1840 року: Байський П. Русалка // Подснежникь. – 1829; Байський П. Сказка о кладах // Невский альманах на 1930 г. – 1829; Байський П. Киевские ведьмы // Новосел. – 1833; Байський П. Недобрый глаз // Утренняя звезда. – 1834.

1 Оповідання "О том, что случилось з козаком Бурдюгом на Зеленой неделе", крім уже згаданої першої книги "Киевлянина" М.Максимовича, 1840 року було опубліковане ще й у "Литературной газете" за №26. У цьому другому виданні оповідання є довшим завдяки ще одній сюжетній лінії – історії сина головного героя молодого парубка Сидора Бурдюга. Письменник закінчує твір народним гумористичним оповіданням, близьким до анекдоту. Несерйозне закінчення змінює настроєву тональність твору. Тому цей другий варіант тексту – це швидше гумористичне оповідання з травестованим фантастичним елементом, де все незвичайне пояснюється впливом алкоголю, надмірно спожитого головними героями на свята.

2 Професор Василь Сиповський у відомій праці "Україна в російському письменстві" стверджує, що спочатку текст оповідання був опублікований в "Киевлянине", а пізніше передрукований того ж 1840 року в №26 "Литературной газеты".

1 Прикладом часом надмірної вимогливості П.Куліша до збереження етнографічної точності у літературних творах є його критика "українських" повістей М.Гоголя (передусім "Тараса Бульби") за незнання чи недостатнє знання української усної народної словесності та народного побуту [Див.: 14, с. 1463-1564].

1 П.Филипович у статті "Кулішева варіяція сюжету про Навзікаю" згадує про експедицію 1921 року П.Білого до ріки Трубайло та Турової кручі.

Loading...

 
 

Цікаве