WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості фольклорної фантастики ранньої романтичної прози Пантелеймона Куліша - Реферат

Особливості фольклорної фантастики ранньої романтичної прози Пантелеймона Куліша - Реферат

Отже, рання проза Пантелеймона Куліша є фольклорно-фантастичною або такою, що містить вставні народні легенди, перекази, казкові мотиви фантастичного змісту. Відтак можна ставити питання про те, чим же особливий саме Кулішів підхід до перенесення фольклорної фантастики у літературний текст.

"Перші твори Куліша мають виразно етнографічний характер. Їхній зміст – народні перекази, місце дії – рідний Кулішеві Вороніж" [5, с. 191], – писав М.Зеров, підкреслюючи етнографізм прози молодого Куліша і відзначаючи таким чином одну із головних установок автора. Кулішева позиція якомога точнішого відтворення фольклорного першоджерела відома. Адже фольклор є важливою складовою народного життя і побуту, а тому писати про народ реалістично – означає додержуватися і етнографічної правди1. П.Куліш використовує фольклорне першоджерело не стільки для його популяризації, як, наприклад, О.Сомов, скільки для якнайточнішого і найповнішого відтворення життя українця. Сам фольклорний текст несе в собі таке смислове, емоційне та естетичне навантаження, що дає можливість, мінімально опрацювавши, видозмінити його у літературний витвір.

П.Куліш досить точно відтворює народний побут та вірування. Місце дії всіх його ранніх прозових творів – містечко Вороніж із його околицями – письменник описує, послуговуючись місцевими автентичними топонімічними легендами та переказами. Дослідники вже давно відзначили цю особливість Кулішевих творів – навіть організовували етнографічні експедиції місцями, які він змальовував1. Зазначимо, що П.Куліш, уводячи в художній зміст своїх текстів колорит рідного краю, не є новатором – це може бути й даниною тогочасній "моді" (Диканька М.Гоголя, Пирятин Є.Гребінки тощо). Врешті, закономірно, що письменник персонажами своїх творів бачив передусім знайомих йому людей – це оживлювало оповідь, робило її більш виразною. І коли Диканька М.Гоголя – назва швидше умовна, дія його повістей не надто очевидно прив'язана до конкретного місця, то П.Куліш якомога точніше відтворює колорит невеличкої частини України.

Отже, П.Куліш однозначно виступав за етнографічну достовірність, точність зображення народного життя у літературному творі. Але навряд чи у цьому варто вбачати тільки прагнення етнографічного реалізму. Видається, що позиція письменника була не такою простою. В.Петров відзначав поєднання у перших повістях П.Куліша тези Ж.-Ж.Руссо про "природність селян" та магічного ідеалізму Новаліса [13, с. 130]. Справді, із перших же творів П.Куліша відчувається безумовний руссоїзм письменника, який доводить близькість селян до природи і природного. А близькість до природи є і близькістю до потойбічного. Тому саме в казці, у таємничому повною мірою виявляється органічність селянина. П.Куліша цікавить Volksgeist (народний дух), який можна пізнати, досліджуючи єдність реального та ірреального світів природної людини. У цьому Куліш – романтик західного зразка. Тому не буде перебільшенням визнати, що в українському романтизмі ранні оповідання і повісті Куліша відігравали особливу роль – "... їхній безпосередній зв'язок із романтичною традицією фантастично-народньої новелі, з характерною для цих новель поетикою жахливого й демонічного, дозволяє нам краще, ніж будь-які інші твори в українській літературі, говорити про вплив західно-європейського романтизму на українську літературу середини ХІХ віку" [16, c.132].

Характерно романтичною є увага М.Куліша до ночі як антипода дня. Саме вночі, коли "спадают обманчивые внешние покровы жизни... подлинная же сущность мира непосредственно выступает в её неприкрытой наготе" [2, с. 93], відбувається дія більшості фольклорно-фантастичних творів П.Куліша. Письменник моделює саме ті ситуації, коли людина стає вільною від реальності й переходить під владу потойбіччя. На зміну денному реальному часові наступає час карнавального дійства (вечорниці, свята), головною рисою якого Ю.Манн уважав "відхід від правил і норм як соціальних, так і моральних, етичних" [11, с. 8]. П.Куліш тонко відчуває той особливий світ, в якому панує місяць – "...чудне було світло його... він надавав усьому якогось особливого кольору і форми, ... в його сяйві все здавалося надзвичайним, як уві сні... Всі немов потрапили в чарівний світ, де немає злиднів і тягару, все чудесне й ясне..." [9, с. 125]. В оповіданні "Про те, від чого в містечку Воронежі висох Пішевців став" акцентовано на тому, що саме вночі стається те незвичайне, що згодом є причиною трагедії. Те, "що сталося з козаком Бурдюгом", відбувалося тільки вночі – разом із останніми рядками твору з'являються на сторінках оповідання перші сонячні промені. Оскільки "Огненний змій" є твором більшої форми, то час дії письменник не міг обмежити тільки темною частиною доби. Денні події повісті відбуваються у Києві – персонажі ведуть "спокійне і мирне життя". Однак ніч є для героїв твору Івана і Марусі фатальною. Першопричиною трагедії стає залицяння в заборонений час – під час повернення з прощі. Друга частина твору – воронізька – є цілком нічною. Саме вночі на вечорницях уперше згадують про вогненного змія, уночі Маруся знаходить скарб, опівночі літає до неї змій, тоді ж вона і гине.

Типовим для романтиків є і зацікавлення проблемними психологічними станами персонажів. Можна відзначити характерний для Кулішевих текстів сомнамбулізм чи божевілля головних героїнь (Наталки з оповідання "Про те, від чого в містечку Воронежі висох Пішевців став" та Марусі з "Огненного змія"), що є наслідком близькості їх до потойбічного світу, світу ночі.

Відзначимо й жанрове розмаїття ранньої прози П.Куліша, написаної на основі фольклорної фантастики. На відміну від своїх попередників, він не спиняється лише на одному жанрі – чи не у кожному творі письменник дає нові зразки використання фольклорного тексту. Загалом у прозовій спадщині П.Куліша можна виділити майже повний спектр використання фольклорних джерел. Це і фольклорно-фантастичне оповідання, повість за народними переказами, фантастична казка та зразок літературної обробки фольклорних записів. Письменник також застосовує окремі народні перекази чи легенди як вставні новели (як сюжетотворчі, так і декоративні) у пізніших творах.

Один із улюблених Кулішевих способів творення цільного тексту – звичайне нанизування сюжетів завдяки оповідачеві чи оповідачам-дійовим особам. Всього п'ять фольклорно-фантастичних творів містять значно більше використаних сюжетів фольклорних оповідань. "Огненний змій", крім основного сюжету, складається ще з шести вставних фантастичних новел: про дванадцять братів-будівничих і лаврську дзвіницю; про бандуру; про шаблю характерника; про скарб; про огненного змія; про дьогтяря і скарб. Оповідання "Про те, від чого в містечку Воронежі висох Пішевців став" теж містить вставні сюжети (історію закоханої пари та легенду про силу материнських сліз). Оповідання "Про те, що сталося з козаком Бурдюгом на Зелені свята" вирізняється єдністю теми, що, напевно, і робить саме цей текст найбільш "літературним", довершеним. Казка про Захарка-коваля також не має відгалужень від основної сюжетної лінії. Зате оповідання "Бабуся з того світу" складається аж із одинадцяти оповідей бабусі Дубинихи. Більшість із них – це невеликі характеристики різних покарань, яких зазнають грішники за різні гріхи (схоже до опису пекла в "Енеїді" І.Котляревського). Але й у цьому творі є три маленькі фантастичні оповідання: про скупу жінку; про парубка, що хотів змінити свою долю; та цікавий варіант легенди про великого грішника.

Доречно звернути увагу і на сюжети вставних новел у нефантастичній прозі П.Куліша. Так, у романі "Михайло Чарнишенко" виділяються відомі з дум мотиви батьківського прокляття, через який героя переслідують нещастя і смерть, а земля не приймає його тіло. Письменник умістив у свій твір дуже колоритне і цікаве демонологічне оповідання-казку про народження чортів, яке поєднується з темою "чортячого золота", "нечистих грошей" та особливого всевидющого ока. У повісті "Олексій Одноріг" П.Куліш звертається до топонімічної легенди, що робить оповідь барвистішою, але не більше.

В "Орисі" вставна (теж топонімічна) легенда має особливе композиційне, сюжетотворче та емоційне значення. Відомо, що твір написаний за мотивами історії Навсикаї з "Одіссеї" Гомера, Куліш був зачарований цим жіночим образом [4. с. 61]. Легко прочитуються паралелі між грецькою царівною та козачкою Орисею, збіг усіх сюжетних ліній (сон, прання на ріці, зустріч з незнайомцем). З Гомерового сюжету в Куліша вийшло б звичайне побутове оповідання, якби не вставна фантастична легенда старого Гриви. Легенда про Турову кручу "набирає важливого композиційного значіння, допомагає письменникові буденний епізод зробити барвисто-казковим, перенести дію, хоч і умовно та на короткий час, з побутового поля в світ романтичний" [16, с. 141].

Loading...

 
 

Цікаве