WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості фольклорної фантастики ранньої романтичної прози Пантелеймона Куліша - Реферат

Особливості фольклорної фантастики ранньої романтичної прози Пантелеймона Куліша - Реферат

Реферат на тему:

Особливості фольклорної фантастики ранньої романтичної прози Пантелеймона Куліша

"Я всегда был падок на простонародные разсказы; я рано начал придавать им цену; но долго оставался в заблуждении, что для сохранения их достаточно одной лишь памяти" [8, c.1], – так Пантелеймон Куліш розпочинає свої славнозвісні "Записки о Южной Руси". Ця цитата може бути епіграфом до його ранньої прози, писаної переважно на основі народних фантастичних переказів, казок, легенд та демонологічних оповідань. Йдеться передусім про твори, опубліковані в альманасі "Киевлянин" за 1840-1841 рр.1 та оповідання "Коваль Захарко" ("Москвитянин", 1848, ч.1, №1, с. 132-140). Недостатню популярність цих творів можна пояснити не надто високим мистецьким рівнем (це були перші літературні спроби письменника) і тим, що писані вони переважно російською мовою, а до таких моментів в українському літературознавстві ставлення особливе. Д.Чижевський навіть зазначав, що "перші українські романтики були втрачені для української літератури,... бо вони писали російською мовою" [17, c. 363].

Зауважимо, що зарахування творів українcьких письменників, які писали російською мовою на українські теми і мали значний вплив на формування української літератури, до "українського напряму в російському письменстві" [17, c. 368] – абсурдне. Сама лише мова художнього твору не може визначати приналежність його (твору) чи автора до певної національної літератури, бо до уваги треба брати й інші чинники. У сучасному українському літературознавстві побутує думка, що "...значну кількість російськомовних творів українських авторів і справді слід розглядати як частину української літератури" [3, с. 226]. Тим не менше, ранні прозові тексти П.Куліша, писані російською мовою, не часто навіть згадуються в історіях літератури, не кажучи вже про їх літературно-мистецький розгляд. Та що говорити про науковірозвідки, коли рання російськомовна проза П.Куліша востаннє друкувалася ще 1930 року в Харкові [10]. У виданнях періоду "відлиги" та й у численних сучасних передруках творів Пантелеймона Куліша ця сторінка його творчості майже не представлена. Можна назвати лише передрук повісті "Огненний змій" в українському перекладі Є.Кирилюка, яке у 1989 році здійснив Ю.Винничук [Див.: 12].

З'ясувати особливості фольклорної фантастики у романтичній прозі П.Куліша початку 1840-х років можна, окресливши її літературний контекст. Це тим більше важливо, бо йдеться про перші "проби пера". А початківець дуже піддатливий впливові літературних авторитетів та літературної "моди".

Відомо, що 30-40 роки ХІХ століття – це панування романтизму у літературах слов'янських народів, що входили до Російської імперії. Звідси – захоплення історією, культурою і фольклором та їх інтерпретація у художньому тексті. Характерне для романтизму зацікавлення ірреальним у поєднанні з прагненням етнографічно точного відображення народного життя породило чимало творів, написаних на основі чи за мотивами народних міфологічних чи демонологічних переказів, легенд, фантастичних казок – їх можна визначити як фольклорно-фантастичну прозу. Відтак твори багатьох письменників мають багато спільного: їх сюжети "позичені" з усної народної творчості, їм притаманне прагнення етнографічної достовірності, що постачала необхідний романтичній літературі місцевий колорит; переважно російська мова викладу. Серед найбільш яскравих попередників Куліша варто назвати Порфирія Байського (О.Сомов) – автора популярних свого часу фольклорно-фантастичних оповідань, котрий свої твори почав публікувати ще з 1829 року1; М.Гоголя, чиї "Вечера на хуторе близ Диканьки" побачили світ у 1831-1832 роках, а "Вий" 1835; Г. Квітку-Основ'яненка з "Малороссийскими повестями" (1834-1837 роки) та "Конотопською відьмою" (1834); Євгена Гребінку із "Разсказами Пырятинца"(1837). Це найзначніші письменники, манеру і тематику творів яких наслідували інші менш талановиті автори. Захоплення фольклорною фантастикою збігається з популярністю на початку ХІХ століття української теми в російській літературі. Ще 30 квітня 1829 року М.Гоголь писав матері з Петербурга про "моду на українське": "...Здесь так занимает всех всё малороссийское..." [Див.: 6, с. 64]. Тому коли у літературу входить П.Куліш, є підстави говорити не просто про літературну "моду", а про цілу течію, напрям у романтизмі.

Пантелеймон Куліш як письменник дебютував 1840 року, коли в альманасі Михайла Максимовича "Киевлянин" опублікував свої "Малороссийские разсказы", написані ще 1839 року – саме цю дату вказує автор. Це два оповідання – "О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став" та "О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зелёной неделе". Критика зустріла молодого прозаїка прихильно. Перший твір дещо слабший, більше схожий власне на "пробу пера" певною невмотивованістю, нелогічністю дій персонажів (йдеться передусім про неприродно перебільшену у дусі Г.Квітки-Основ'яненка чутливість головної героїні), невикінченістю твору (автор покидає напризволяще головного героя, ані словом не згадуючи про його подальшу долю).

На відміну від першого, другий твір є більш цілісним, довершеним, його цілком можна вважати одним із найцікавіших зразків української фольклорно-фантастичної літератури. Цікавою є й історія видання оповідання "О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зелёной неделе", котре 1840 року було опубліковане двічі у двох різних варіантах1. Між текстами є відмінності як композиційного, так і сюжетного характеру. Оскільки текст, надрукований у "Малороссийских разсказах", є коротшим і викінченішим, саме його будемо вважати остаточною авторською версією, хоча є й інші твердження2.

1841 року у тому ж "Киевлянине" опубліковано "повість за народними переказами" "Огненный змей" (написану ще 1840 року). Це перша спроба твору більшого за обсягом серед масиву тогочасної української фольклорно-фантастичної прози. І спроба, треба сказати, вдала.

1843 року в "Москвитянине" надруковано оповідання-казку "Коваль Захарко" (підписано криптонімом П.К). Питання авторства не викликає сумнівів – характерною є манера оповіді, місце дії. До того ж згадка про коваля Захарка є у повісті "Огненний змій".

Саме ці чотири твори і належать до ранньої фольклорно-фантастичної прози П.Куліша.

П.Куліш у першому томі "Записок о Южной Руси", обробляючи фольклорні тексти, об'єднує подані перекази про померлі душі в одне ціле наскрізним сюжетом, уводячи єдиного оповідача – бабусю. У примітках автор описує механізм написання цього твору. "Поверья о померших душах слышал я в разные времена от разных лиц... я собрал грациознейшие черты этих разсказов в последовательную повесть о загробной жизни, и таким образом предполагаемая статья получила некоторую обработку, которой обыкновенно нет в нерифмованных созданиях народной фантазии. Надеюсь, однако ж, что моя компиляция сделана в духе народной поэзии, и не уменьшила цены игре необразованного воображения" [8, c. 104]. Ця цитата ілюструє найважливіші проблеми, з якими зіштовхуємося, аналізуючи прозові твори, написані на основі фольклорних нотаток. Опублікований текст автор визначає як статтю, обробку і компіляцію та подає його лише як фіксацію народних вірувань про потойбічний світ. Однак згодом саме цей текст зазнав кілька перевидань як оповідання під назвою "Бабуся з того світу". До речі, на титульному листі прізвища автора не вказано [1].

Водночас не треба забувати і про те, що П.Куліш високо оцінював і добре розумів вартість автентичного фольклорного тексту: "Представляя судить каждому об их (преданий. – У.Б.) исторической важности и поэтических достоинствах, считаю долгом сказать только, что я записывал их стенографически, как песни, дорожа каждым оборотом и словом народной речи" [7. с. 1]. Тому, публікуючи фольклорні записи, Куліш поправляв лише деякі фрази у текстах, записаних іншими збирачами, але і про це шкодував, бо "гораздо лучше было бы напечатать их в таком виде, в каком они были мне доставлены" [7, с. 1]. Отже, Кулішева позиція щодо правил збирання та публікації фольклорних матеріалів є чіткою та зрозумілою. Наголошуємо на тому, адже це аргумент, який переконує, що "Бабуся з того світу" – твір літературний. Напевно, цей текст усе ж є ближчим до красного письменства, ніж фольклорного запису, на нашу думку, він є літературно обробленою добіркою фольклорних оповідань та переказів, хоча художньо усе ж менш вартісний, ніж згадані вище російськомовні твори письменника початку 1840-х років.

Характерним прийомом для П.Куліша є введення окремих легенд та переказів у художню тканину творів нефантастичних. Наприклад, у написаному 1842 р. романі "Михайло Чарнишенко", який вийшов у світ 1843 р., вміщено колоритні народні оповідання про чортову повитуху, а також використано мотив сили батьківського прокляття, характерний для фольклорної фантастичної прози та дум. У повісті "Алексей Однорог" письменник використовує топонімічну вставну легенду про кручу над гирлом Ольжиного тору. Особливе сюжетотворче значення має і легенда про золоторогих турів та князя мисливця, яка є кульмінаційним моментом оповідання-ідилії "Орися". П.Куліш написав також дві казки: "Циган" та "Півпівника", у яких фантастичного елемента нема.

Loading...

 
 

Цікаве