WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Історія біблійної книжності в Україні: аналіз маргіналій стародрукованого псалтиря 1675 р. - Реферат

Історія біблійної книжності в Україні: аналіз маргіналій стародрукованого псалтиря 1675 р. - Реферат

Реферат на тему:

Історія біблійної книжності в Україні: аналіз маргіналій стародрукованого псалтиря 1675 р.

Українська книжка на своєму історичному шляху переживала долю тяжчу, ніж книжка іншого народу, що постійно мав власну національну державу. Розвиток книжності на Русі в XVII столітті забарвлено драматичною боротьбою православ'я з "латинством". На думку І.І. Огіенка, "релігійна боротьба розпочалася на Вкраїні найперше на тих її землях, що безпосередньо межували з землею католицькою, цебто з Польщею, – в Галичині та на Волині; ці землі перші прийняли на себе наступ воюючого латинства, – і ці ж землі першими схватили-ся в обороні своїй за найміцнішу зброю ворога – за друкарство" [10, с. 254]. У вирі цього протиборства невдовзі опинився й Київ та східні регіони. Історія книгодрукування, долі кожної "штанби" та її майстрів, які друкували, в основному, "псалтирі, часослови, і прочая" – становить надзвичайно цікавий матеріал для дослідження вітчизняної культури.

Особливий інтерес викликає та стародрукована книга, що зберегла сліди спілкування зі своїм читачем і, таким чином, дозволяє нам зазирнути у його духовний світ, прочитати давні богослужбові тексти очима людини тієї епохи. В наш час, коли навернення людини до Бога стає непоодиноким явищем, коли наш співвітчизник виявляє дедалі більший інтерес до Біблії, її таємних смислів, звернення до цієї теми має, на нашу думку, актуальність.

Мова піде про досі не досліджену пам'ятку духовної культури – Псалтир 1675 р., що зберігається в Центральній науковій бібліотеці ім. В. І. Вернадського НАН України, у відділі стародруків, цінних та рідкісних видань.

1. КОРОТКИЙ ОПИС СТАРОДРУКОВАНОГО ВИДАННЯ

Псалтир вийшов з друку 31 липня 1675 року в Новго-род-Сіверській друкарні архієпископа Чернігівського Лазаря Барановича. Формат Книги псалмів – 4°0 , кількість аркушів – 6 + 246 [6, с. 90]. Друк титулу і пасхального ключа виконаний у дві фарби. Видання оздоблене гравюрами: форта, цар Давид, заставки, ініціали, кінцівки. Оправа зроблена з міцних дощок, обтягнутих шкірою, та прикрашена сюжетними зображеннями, тиснення яких здійснене позолотою. Скупі відомості про час та майстра переплетету книги ми знаходимо на третій сторінці обкладинки: "Сія Псалтирі оправленна 1763 года Декабря 12 дано Стефану Переплетчику 30 коп.".

Псалтир та кожна його частина починаються ініціалом – збільшеною заглавною літерою, що набирає вигляду мікромініатюри*. На титульному листі видання стоїть печатка Києво-Софійської бібліотеки та два записи, що свідчать про попереднє місцезнаходження. Безсумнівно, Псалтир було видано для церковних потреб, для православного богослужіння – на це вказує сама структура книги. На початку поміщене прозове "Предословіе к Благочестивому читателю", за ним стаття "Разумно да будет, како подобает особи", Псалтирі, Молитва Святій Живоначальній Тройце". Перед текстом Псалтиря – гравюра невідомого майстра з зображенням Царя Давида, який, стоячи на колінах, дослухається "богодухновенного" Слова з уст янгола. Текст Книги псалмів поділено на 20 кафізм з "душеспасительньїми молитвами по кождой кафізмі". В стародруці подані Пісні Мойсееві, вибрані псалми "На Праздники Господскія й Богородичньі, й святих нарочитих, внегда устав указует Полиелей**. а также Параклис Пресвятьія Богородица, с Пасхалїєю же не исходимою й лунньїмь теченїєм, ислідованньімт, с преводу Московского". В кінці – "Указь, како піти Псалтьірь в Святую Великую Четмредесятницу" та післямова, в якій коротко говориться про зміст книги, за сприяння яких осіб вона видана: "...благословением Ясне в Богу Преосвященнаго его Милости Господина Отца Лазаря Барановича, Милостию Божиею православного Архиепископа Черниговского Новгородского й проч: Тщанием вьісоце в Богу Превелебного его Милости Господина Отца Михайла Лежайского Архимандрити Новгородка Северского. При щасливом владении Ясне вельможного Его Милости Пана Иоанна Самойловича, Гетмана Войска его Царского Пресветлого величества Запорожского, в Новгородку Северском в Полку Его Милости Пана Петра Рославца, Полковника Войска Его Царского Пресветлого величества Запорожского Стародубском. В лето от сотворения света 7187. А от Рождества Христова 1675. Месяца июля 31 дня. Через труждающагося в деле сем Симеона Ялинского, в типографии Новгородка Северского, Первое издадеся".

В стародрукованому Псалтирі 1675 р. немає традиційного звернення до читача – пробачити можливі помилки ("будте нам милостиви й неназориви"), причини яких пояснюються відсутністю необхідної підготовки.

2. ІСТОРІЯ НОВГОРОД-СІВЕРСЬКОЇ ДРУКАРНІ ЯК КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ ПОЯВИ ПСАЛТИРЯ 1675 р.

Велика Чернігівська єпархія постійно потребувала значного числа богослужбових та всяких інших церковних книжок. З часу появи друку ця єпархія задовольняла потреби в книжках Острозькими, львівськими, а пізніше київськими виданнями. Але згодом, в силу історичних, економічних та інших обставин виникла необхідність у створенні друкарні на Чернігівщині, а саме у Новгороді-Сіверському. Друкарню було закладено архієпископом Чернігівським Лазарем Барановичем при кафедральному Спаському монастирі, головним чином, для публікації літературних творів, а не богослужбових текстів. Про час заснування друкарні існує декілька точок зору. 1.1. Огієн-ко називає 1671 рік [10, с. 336]. М. Сумцов пише, що друкарню "було відкрито на початку 70-х років" [11, с. 26], в словнику Д. А. Ровінського знаходимо: "Близько 1670 р. заснована, за свідченням Г. Стародомського (Пекарський П., 671), типографія у Новгороді-Сіверському" [12, с. 38]. Про відсутність друкарні у 1670 році свідчить лист Лазаря Барановича того ж року: "Коли б у мене була друкарня..." [9, с. 119]. Тому ми приймаємо дату: 1674 рік. В організації друкарні брав участь Симеон Ялинський – писар архієпископа, який мав стосунки з Печорською друкарнею у справах видань Лазаря Барановича, а до того вчився друкуванню у Вільні [5, с. 177]. Цей майстер сам виливав літери, але виливав їх і друкував так погано, що "никто не хотел смотреть на так темное письмо", фарбу готував так, що на деяких виданнях "можно би рукою чернило отерти" [9, с. 250].

Згадку про початок діяльності друкарні вперше зустрічаємо у листі до Михайла Лежайського (середина 1674 р.): "Отак мені послугував п. Семен, він нещасною своєю друкарнею в домовину мене покладе" [9, с. 192]. Пізніше у листі до того ж Лежайського (перша половина 1675 р.) Лазар пише: "Було на думці прогнати меланхолію заснуванням типографії; але й тут марна затримка в часі завдала жалю" [9, с. 201]. Згодом у листі до Федосія Софоновича: "Вже і польська друкарня готова..." [9, с. 203-204].

В середині 1675 року вийшов Псалтир обсягом 262 аркуші. Якщо взяти до уваги повільність Ялинського через відсутність досвіду і відносно великий обсяг видання, важко уявити, що набір цієї книжки почався у 1675 році. Окрім того, необхідно врахувати, що в тому ж році вийшли книга Лазаря Барановича "Шаг уіагу" та дві проповіді – "Слово на Троїцю", "Слово на Воскресіння" загальним обсягом 25 аркушів [8, с. 256-267]. До 1679 р. у Новгороді-Сіверському було надруковано 19 видань, з них 10 польською мовою, решта – українською і церковнослов'янською. В друкарні виходили твори Іоаникія Галятовського і Лазаря Барановича. В 1677 р. побачила світ анонімна книга "Чуда Діви Марії", автором якої був Дмитро Туптало [5, с. 177].

Більшість новгород-сіверських видань – це книжки невеликі за обсягом, середнього та малого формату, оздоблені досить скромно. В них кілька заставок, кінцівок, нескладних малюнків, ініціальних літер, подекуди – ілюстративна гравюра [5, с. 177]. В оформленні новгород-сіверських видань є риси, що зближують їх з київськими.

Але з перших днів існування друкарні Лазар Баранович був незадоволений роботою управителя Симеона Ялинського, на якого архієпископ був змушений залишити свою типографію. Барановича непокоїло, що "він не мав її під оком своїм, не міг читати коректи, не міг своєчасно давати своїх вказівок; мало знаючий Ялинський воловодив, як хотів. Ось тому ще з 1675 р. архієпископ починає думати про перенесення своєї друкарні з Новгородка до Чернігова" [10, с. 336]. А 1672 року на вимогу[9, с. 184]. "Чернігівський воєвода, козача старшина й нарід, – всі одноголосно говорять, щоб я перебував на катедрі" [9, с. 184]. В цій справі Баранович звертається до Москви і отримує дозвіл "на друкарню в Чернигове, где й преж сего бивала" [2, с. 41-42].

Та Баранович не поспішав скористатися "привілеєм". Лише після того, як були розкриті зловживання та викрадення книжок Ялинським і Новгород-Сіверським архімандритом о. Михайлом Лежайським, Лазар Баранович переконався, що тримати свою друкарню й далі в Новгородку – це шкодити самому собі. Про це владика у листі до гетьмана І. Мазепи розповідає: "А пан Ялинський, частково обладнавши друкарню в Новгородку, надрукував три тисячі книжок, а саме: граматики, часослови, елементарі без нашого відома, і від того він з архімандритом новгородським мав півтори тисячі прибутку" [9. С. 250]*. До цього всього, 7 липня 1679 р. у Новгороді-Сіверському сталася пожежа і постраждалу друкарню в тому ж році було нарешті перенесено до Чернігова в Троїцько-Іллінський монастир.

Функціонувала Новгород-Сіверська друкарня 5 років, але видала небагато книжок. Це був, власне, організаційний період цієї друкарні, що проявила себе на культурному полі вже в Чернігові. В перші роки діяльності друкарні чернігівські видання за змістом і оформленням не відрізняються від Новгород-сіверських. В змісті тих і других відбилася боротьба з унією. Всі матеріали Новгород-Сіверської друкарні перейшли до чернігівських видань [7, с. 232]. Так, гравюру на дереві з зображенням царя Давида з Новгород-Сіверського Псалтиря 1675 р. зустрічаємо у Псалтирі 1680 р., виданому у Чернігові. На титульних аркушах перших років існування Чернігівської друкарні, як і на Новгород-сіверських виданнях, зазначається, що книга вийшла "иждивением" Лазаря Барановича в друкарні "Його Милості" [7, с. 233]. Ми зіставили кілька видань цієї типографії з Псалтирем 1675 року і переконалися у спільному походженні друкованих текстів.

Loading...

 
 

Цікаве