WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Національна ідентичність, мова та культура - Реферат

Національна ідентичність, мова та культура - Реферат

Чимало інших асоціацій може бути викликано національними особливостями. Вони, зокрема, проявляються в асоціаціях за суміжністю, а ті – в семантичній валентності слів, що навіть у близькоспоріднених мовах дуже відмінна: порівняємо уживання ненормативного у боснійській: ima li nešto za jesti з нормативним: ima li šta za jelo (перше вважається в хорватській нормою) [20, c. 29]. В умовах білінгвізму або відсутності строгої норми невідповідна семантична валентність може стати джерелом мовних помилок, що згубно позначається не лише на культурі спілкування, а й на культурі мислення: порівн. у боснійській мові: vođena je raspravapo prvoj tački dnevnoga reda замість raspravljano je o prvoj tački dnevnoga reda [20, c. 45].

Словотворчі асоціації, які задовольняють потребу в номінації теж можуть індивідуально реалізуватися в межах словотвірноїсистеми мови даного етносу. Наприклад, використання суфікса –če для творення слів з демінутивним значенням хорват використає лише для творення демінутивів, що означають маленьких живих істот: gušče (гусеня), djevovče (дівча), а серб – для творення демінутивів, що є назвами речей: прслуче, ормарче, столче (хорватські відповідники: prslučić, ormarić, stolčić – желеточка, шафка, столик). Цікаво також, що для серба характерне утворення демінутивів стосовно їжі: pasuljče (квасолька), papričice (перчики), а, наприклад, у чорногорців – стосовно жінки, дівчини: sunašce (сонечко), srećica (щастячко).

Пресупозиційно-оцінні асоціації Srbin (серб) – добре (чи навпаки), Bošnjak – погано (чи навпаки), Hrišćanin – добре (чи навпаки) Musliman (мусульманин) – погано (чи навпаки), srpski jezik (сербська мова) – добре (чи навпаки),bosanski jezik (боснійська мова) – погано (чи навпаки) та ін. – суб'єктивні, вони виникають під впливом життєвого досвіду людини та з умов її соціалізації. Однак часто саме вони стають традиційними елементами національного менталітету, зокрема, національної зверхності: Šiptar (зневажливе називання сербами албанців), Šokac (зневажливе називання сербами хорватів), Mujo, Haso (зневажливо про бошняків-мусульман) і т.ін. як "фантоми" менталітету дезорієнтують етнос, провокують неадекватну поведінку та стосунки з іншими етносами.

Сигніфікативні асоціації, тобто асоціації понять з матеріальним планом вираження, інколи під впливом менталітету чи історичних традицій можуть набувати національних особливостей або ставати конструкціями, які є витвором людської фантазії: velikosrpski program, Velika Srbija, svesrpsko ujedinjenje, velikomuslimanska ideja.

Асоціації, зумовлені внутрішньою формою слова (етимологізаційні) теж по-своєму спрямовують "потік свідомості" мовців. Вони або полегшують сприйняття, якщо їхня внутрішня форма прозора, або перешкоджають такому розумінню, якщо внутрішня форма нечітка: хорв. cvjetača (цвітна капуста) від cvijet (цвіт, квітка) та серб. karfiol (запозичене слово). Очевидне бажання спрямувати потік свідомості хорватів лежить в основі тенденції до застосування у хорватській мовній практиці автохтонних засобів, серби ж надають перевагу запозиченій лексиці.

У розгалуженій системі асоціацій утворюється своєрідне лексичне макрополе мовної ментальності [14, c. 113] етносу/нації, і в просторі цього поля відбувається його/її духовна діяльність. Певні типи таких асоціацій перебувають або можуть бути під впливом національних особливостей і створювати оригінальний фонд для духовної діяльності нації, забезпечуючи збільшення загальнолюдського духовного потенціалу. Результативність духовної діяльності нації значною мірою визначається станом розвитку її мови та майстерним володінням нею її носіїв.

Без сумніву, мова виконує суспільну функцію, а в суспільстві – різні функції, серед яких на першому плані комунікативна та маніфестативна, причому друга є власне чинник ідентифікації. Через те мовна автентичність в історії сприймається як частина етнічної/національної автентичності, а отже зв'язок мови та етносу має тривалу традицію. Приналежність до групи не пов'язують лише з об'єктивними етнічними, історичними, культурними та політичними чинниками, а й з суб'єктивними відчуттями та символічними цінностями, які для представників спільноти має їхня власна спільнота та її особливості. Отже, мова є засобом та символом спільноти, її духовним потенціалом, виразником та структурною частиною ідентичності (на індивідуальному та колективному рівнях), а тому найтісніше пов'язана з нацією.

Література

  1. Anderson B. Nacija: zamišljena zajednica. Razmаtranja o porijeklu i širenju nacionalizma. Zagreb, 1990.

  2. Babić S. Jezik, etnija i politika // Etničnost nacija identitet. Zagreb, 1998. S.194–195.

  3. Bandić D. Etnos // Kultura. Beograd, 1982. Br.62-63. S.33–47.

  4. Botica S. Narodni život, običaji i kultura Hrvata do svršetka srednjega vijeka // Botica S. Lijepa naša baština. Zagreb, 1998.

  5. Brozоvić D. Deset teza o hrvatskome jeziku // Babić S. Hrvatski jezik u političkom vrtlogu.Zagreb, 1990. S.271.

  6. Brozovic D. Etničnost i jezik: uvodno razmatranje // Etničnost nacija identitet. Zagreb, 1998. S.171–180.

  7. Bugarski R. Jezici. Beograd, 1997.

  8. Гумбольдт В. Характер языка и характер народа // Гумбольдт В. Язык и философия культуры. М., 1985. С.370–380.

  9. Ivić P. O jeziku nekadašnjem i sadašnjem. Beograd, 1990. S.321-329.

  10. Kottak C.Ph. Cultural Anthropology. New York, 1991. P.291.

  11. Levinger J. Jezik nacionalne identifikacije // Zbornik Matice srpske za filologiju. Novi Sad, 1993. S.93–98.

  12. Мечновская Н.Б. Народы мира и языки // Мечновская Н.Б. Социальная лингвистика. М., 1996. С.89–100.

  13. Пінчук О. Мова та духовний потенціал людини та етносу // Генеза. 1995, №1(3). С.25–30.

  14. Почепцов О.Г. Языковая ментальность: способ представления мира // Вопросы языкознания. 1990. №6. С.110-122.

  15. Sapir E. Ogledi iz kulturne anropologije. Beograd, 1974.

  16. Sosir F. de. Unutrašnji i spoljni elementi jezika // Sosir F. de Opšta lingvistika. Beograd, 1977. S.80-83.

  17. Fishman J. Sociologija jezika: Interdisciplinarni društvenonaučni pristup jeziku i društvu. Sarajevo, 1978.

  18. Furdal A. Język i nard a prawa człowieka // Biuletzn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego, XLVII–XLVIII. 1992. S.10–15.

  19. Halilović S. Bošnjaci i njihov jezik u Turskoj // Halilović S. Bosanski jezik. Srajevo, 1998. S.32–37.

  20. Halilović S. Gnijezdo lijepih riječi. Pravilno-nepravilno u bosanskome jeziku. Sarajevo, 1996.

  21. Halilović S. Bosanski jezik. Srajevo, 1998.

  22. Haugen E. Dialect, Language, Nation. 1966. Цит. за: Levinger J. Jezik nacionalne identifikacije // Zbornik Matice srpske za filologiju. Novi Sad, 1993. S. 94.

  23. Hymes D. Foundations in Sociolinguistics: An Ethnographic Approach. Philadelphia:University of Pennsylvania Press, 1974.

  24. Škiljan D. Stavovi stanovnika Zagreba prema jeziku // Kulturni radnik, god.41.Zagreb, 1988, br.5. S.166–212.

  25. Škiljan D. Pogled u lingvistiku. Zagreb, 1980.

  26. Štulhofer A. Maksimizacija reputacije kao mikro-model etničke solidarnosti // Migracijeske teme, god.12. Zagreb, 1996. Br.4.S.323–348.

1 Під мовною спільнотоюрозуміємо групу мовців, для яких мовну комунікацію уможливлює факт, що всі володіють (принаймні) одним мовним ідіомом та нормами його використання: ядро мовної спільноти створює рідна мова. Див.: [22, c. 170].

2 Вернакулар – звичайна, щоденна мова [10, c. 291], а також "мова, придатна для спілкування народу [17; c. 22], мова, яка ще не стандартизована в науці [7, c. 69]. Р.Бугарський стверджує, що визначення "мова спілкування народу" для вернакулару неточна й неадекватна.

3 Детальний опис основних типів асоціацій див: [13, c. 26 – 27].

4 Ці слова є назвами першого хорватського алфавіту, частиною хорватського орнаменту та складовою хорватського герба.

5 З боснійських народних пісень, які виконуються у Туреччині.

Loading...

 
 

Цікаве