WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мікрополе терміна мовна політика - Реферат

Мікрополе терміна мовна політика - Реферат

Реферат на тему:

Мікрополе терміна мовна політика

Соціолінгвістична термінологія на матеріалі української мови ще мало вивчена: відсутні дослідження, присвячені її упорядкуванню, системній, функціональній та когнітивній характеристиці термінів, немає словників. На прикладі парадигматичних і синтагматичних зв'язків терміна мовна політика розглянемо системно-структурну організацію соціолінгвістичних назв у синхронному зрізі, тому що матеріалом для дослідження є виокремлені із сучасних мовознавчих текстів [1; 7; 8; 10; 11; 18; 21] номінативні одиниці, тематично пов'язані зі змістом поняття мовна політика.

Лексична парадигматика має складну організацію: одна і та ж лексема з різними семами часто входить до різних парадигматичних угруповань, в яких може розвивати парадигматичні, синтагматичні та дериваційні відношення [17, с. 91-92]. Термін, як одиниця терміносистеми, в ідеалі має однозначне співвіднесення: одне поняття - один термін (хоча як одиниця загальновживаного словника, термін зазнає впливу лексико семантичних процесів, характерних для мови в цілому [19, с. 26]). Термін реалізує тенденцію до однозначності та відсутності омонімії. При цьому потрібно розрізняти багатозначність як лінгвістичне явище, що відображає концептуальну неоднорідність значення терміна, і авторську багатозначність, спричинену різними характеристиками певного явища в авторських дискурсах. Співвідношення форми і змісту в терміна теж більш регламентоване, ніж у звичайного слова. Прагнення до симетричної відповідності впливає на лексичну сполучуваність з іншими словами [16, с. 104 ].

Відомо, що слова поєднуються в парадигми за семантичною ознакою, парадигматика терміна відрізняється від парадигматики звичайного слова: понятійні відношення в терміносистемах переважають над іншими, власне мовні зв'язки обмежені, а словотвірні достатньо вузькі. Парадигматичні зв'язки в термінологічних системах реалізуються за тим же принципом, що і в семантичному полі, яке об'єднує лексеми за ядерною інтегральною ознакою, і в ролі підсистем якого постають лексико-семантичні групи, утворені на предметно-понятійній основі. Уже доведено (на матеріалі термінів біології), що термінологічне поле виникає на підставі логіко-понятійних відношень. У межах термінополів за допомогою семантичних ознак терміни і далі об'єднуються, але вже в менші групи. Термінологічним полем для терміна виступає термінологія його галузі, в межах якої він реалізує свої властивості. У межах поля термін реалізує усі характерні для нього ознаки, одна з яких – екстралінгвістична спрямованість, щодо неї і формуються усі мовні засоби вираження наукових понять певної галузі [Див: 22, с. 629-630; 19, с. 16-18; 16, с. 108; 20, с. 110-112].

У межах лексико-семантичних груп існують ще менші угрупування, поєднані відношеннями синонімії, антонімії, конверсії, гіпонімії. Ці ж кореляції забезпечують і єдність семантичної організації термінологічної лексики в межах поля. Для характеристики термінів нової підсистеми лінгвістичного знання, соціолінгвістичної, релевантними визнаємо поняття „термінологічне макрополе" і „термінологічне мікрополе", кожне з яких сформоване за принципом лексико-семантичних груп і входить у ширше утворення – термінологічне поле, що дорівнює окремій терміносистемі [2, с. 244-246; 22, с. 283; 15, с. 179-180]. Окреслені категорії, на нашу думку, перспективні для опису соціолінгвістичної термінології, яка щойно зазнає кодифікації. Подібна систематизація матеріалу допоможе зрозуміти організацію нової терміносистеми і визначить місце кожного терміна в її межах.

З огляду на сказане, термін мовнаполітика є елементом термінологічного поля „соціолінгвістика". Мікрополе терміна мовна політика визначають його парадигматичні зв'язки. Ядро поля виокремлюємо за допомогою синонімічних, антонімічних, гіпонімічних відношень цього терміна.

Поняття мовна політика позначає „сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі" [22, с. 328]. Зміст поняття охоплює багато ознак: мовна політика у багатонаціональних державах – складник національної політики, віддзеркалює її принципи, відповідає панівній ідеології; на форми впровадження мовної політики впливають: суспільно-політичний лад, режим правління, міжетнічні відносини в економіці, культурі, релігії тощо; мовна політика здатна або закріплювати привілеї панівної мови, або ж сприяти зняттю національних конфліктів шляхом підтримки мов національних меншин. Дехто з мовознавців під мовною політикою розуміє „діяльність суб'єктів етнополітики (держави, етноспільнот, політичних партій та ін.), спрямовану на вирішення національно-мовних інтересів, гармонізації національних відносин та зміцнення стабільності поліетнічного суспільства"[7, с. 7-8]. Зміст поняття містить важливу ознаку про компонент зовнішньої та внутрішньої політики держави, який впливає на мовну ситуацію в країні [11, с. 67]. Отже, виробленню єдиної дефініції терміна мовної політики перешкоджає багатоаспектність і неоднорідність досліджуваного явища, а також паралельне функціонування інших термінів: мовна політика, мовне облаштування, мовне планування [8, с. 6].

Для широкого загалу читачів термін реалізує два значення: 1) мовна політика як частина національної політики певної держави, 2) мовна політика як „сукупність заходів, спрямованих на певний мовний розвиток (уведення нових або збереження старих мовних норм, уніфікація і стандартизація літературних форм, реформи в галузі орфографії і пунктуації тощо)" [5, с. 329]. Так у значенні відображається обов'язковий компонент поняття – вплив, заходи ( пор.: "свідомий і цілеспрямований вплив, який має на меті сприяти ефективному функціонуванню мови в різних сферах її застосування; сукупність ідеологічних принципів та практичних заходів щодо розв'язання мовних проблем у соціумі, державі; сукупність політичних і адміністративних заходів, спрямованих на надання мовному розвитку бажаного спрямування" [Там само]). Отже, у соціолінгвістичній системі назв термін мовна політика багатозначний (полісемія в термінології хоч і не є позитивним явищем, але досить поширена).

Поняття „синонім" в термінології відрізняється від цього ж поняття в літературній мові [4, с. 32]. Синонімами є „терміни, що належать до одного й того ж денотата, але мають відмінності у понятійному плані, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, етимологією, ступенем сучасності та функціонування" [15, с. 181]. В ідеалі кожен відтінок поняття отримує в середині терміносистеми власне позначення, тому на рівні парадигматики для термінології характерна швидше дублетність, а не синонімія. Вивчений зміст поняття мовна політика дозволяє нам стверджувати, що до назви термінологічного мікрополя мовна політика не існує синонімічного відповідника: терміни мовна політика і мовне планування часто вживаються у близьких контекстах, другий функціонує в західній соціолінгвістичній традиції, вживається поряд з терміном мовна політика, але його визнають за гіпонім до гіпероніма мовна політика [8, с. 6] .

Логічна природа антонімії, прихована у звичайному слові, сильніше виявляється в мові науки і змушує говорити не стільки про антонімію, скільки про понятійні термінологічні опозиції[6, с. 41-42]. Саме такі опозиції ілюструють терміни: зовнішня мовна політика — внутрішня мовна політика; ретроспективна мовна політика -- перспективна мовна політика. У подібних відношеннях перебувають терміни місцева мовна політика – загальнодержавна мовна політика; місцева мовна політика – регіональна мовна політика; регіональна мовна політика – загальнодержавна мовна політика; загальнодержавна мовна політика – міжнародна мовна політика (різняться семантичною ознакою „поширення на певній території").

Терміни ретроспективна мовна політика та перспективна мовна політика відображають зміну чи збереження мовної ситуації в державі. Ретроспективна мовна політика позначає не лише стан мови в минулому, але й орієнтацію на заходи щодо посилення культури мови і мовлення, передбачає увагу до мовної ситуації, яка існує в країні; перспективна мовна політика, навпаки, покликана змінювати мовну ситуацію завдяки мовному плануванню [9, с. 616-617]. Опозиція термінів внутрішня мовна політика і зовнішня мовнаполітика відображає спрямованість дії мовної політики у межах чи за межами кордонів держави за аналогією до національної політики держави.

Основним і розвинутим видом парадигматичних зв'язків в термінології є гіперо-гіпонімічні відношення. Будь-яка галузева терміносистема має їх у своїй основі як показовий приклад логічних відношень, які є водночас вертикальними відношеннями суперординації (відношення роду до виду) і субординації (відношення виду до роду) [6, с. 43; 23, с. 91]. Ці відношення релевантні і в організації соціолінгвістичної термінології, оскільки процес термінологічної номінації забезпечується за допомогою вияву синтагматичних властивостей терміна. Синтагматичні значення виникають завдяки лінійним контактам між знаками (родовий термін і видові терміни) в лінійному ряді, який ілюструє звуження значення родового терміна за допомогою термінологічної семи або сем. В основі цього процесу – взаємозв'язок між родовим і видовим поняттям. „Утворення нових видових понять – процес об'єктивний. Тому для номінації нового змісту – видового поняття – одного родового терміна недостатньо і вона здійснюється за рахунок актуалізації мовною одиницею синтагматичних властивостей, тобто з опорою на значення лексичного конкретизатора" [12, с. 10-14]. У результаті в терміносистемі вибудовуються гіперо-гіпонімічні зв'язки. Ідея розвитку синтагматичної цінності словесного знака в терміносистемі, яку обґрунтувала Г.П.Мацюк, виявилася продуктивною для опису системних характеристик термінів [15, с. 192; 14, с. 377]. Її відображають такі ряди прикладів: мовна політика – внутрішня мовна політика, зовнішня мовна політика, місцева мовна політика, регіональна мовна політика, національна мовна політика, загальнодержавна мовна політика, міжнародна мовна політика, ретроспективна мовна політика, перспективна мовна політика. У кожній із наведених терміносполук синтагматичні властивості реалізуються через значення лексичного конкретизатора.

Loading...

 
 

Цікаве