WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Прогульки Івана Франка та Мандрівнича лексика Галичини - Реферат

Прогульки Івана Франка та Мандрівнича лексика Галичини - Реферат

З гумором автор підкреслює "масовість" цього туристичного заходу: "Прогульку уладив "Спортовий Союз" техніків при "Основі". Зголосився до неї "1" і всі взяли в ній участь дня 25 і 26 цьвітня 1911." Петро Франко і в подальшому часто "зголошується" до подібних мандрівок [5].

Через нехіть галицького громадянства до важких видів спорту саме мандрівництво, як найдоступніший і найлегший вид спорту, дає початок тіловиховній праці в Галичині.

Що ж до української мандрівничої лексики, то вона, як і мандрівництво, розвивалася також у загальноєвропейському руслі, тобто, використовувалися як чужомовні слова, так і національні новотвори.

Із українськими "мандрами" перегукується німецьке Wandern (бродити, мандрувати). І важко тут говорити про німецький вплив, бо в українському фольклорі ці слова сягають сивої давнини.

Отож, попередником сучасного туризму ( з французької) є мандрування, мандрівництво, хоча галичани не цурались європейських термінів і пристосовували їх до української мовної традиції: туристика, рукзак. Лише пізніше у вжиток входить український відповідник наплечник, пропагований відомою стрілецькою піснею.

Нові для української мови лексеми свідчать про намагання дописувачів [6,7,8,9] чи то пристосувати нові поняття до української мови, додаючи бодай українські морфеми до чужомовних слів, засвоюючи їх таким чином, чи то дати свої відповідники чужомовним словам. Поруч із українськими новотворами руханка, прорух; змаг, змагання; прогулька, прогулькарство, татарництво (високогірська альпіністика), туристика низинна (плоска), підгірська, гірська й високогірська, терен, підготівка, обладунок, виряд, спорядження, мандрівничий виряд, таборовий виряд, таборування, краєзнавство, лещети, цигикало (колесо), вільнобіжка, тисячники (кільометри), тисячметрівки, сьпівопис(фоноґраф) галичани приймали чужі слова і засвоювали їх. Наприклад, І.Франко вживає лексеми вандри, вандрівничий (пор. нім. wandern), вандрівнича літопись, пізніше в галицьких часописах прийнялися вже загальноукраїнські мандри і мандрівничий.

Таким чином, спостерігаємо за процесом засвоєння чужих слів, що відбувається по-різному:

  1. Без змін подається запозичене слово, наприклад Turnfahrer.

  2. Змінюється хоча б частина запозиченого слова, додається український суфікс (спорт – спортовий – спортово-ґімнастичний, спортовець, турист – туристика, тренувати – тренованє – перетренованє).

  3. Автори добирають український відповідник, причому, коли роблять це вперше, то поруч наводять і запозичене слово (лещети, цигикало (колесо), тисячники (кільометри), тисячметрівки, сьпівопис (фоноґраф), громовіз (трамвай).

Іноді ми наче присутні при таїнстві творення нового слова, коли автор "пробує": тисячник чи тисячметрівка? А жага творення українського слова така велика, що йде пошук відповідника до чужих слів, які вже у вжитку (ровер, біцикл,трамвай, кілометр).

Автори дописів, оглядів розвитку українського фізичного виховання застосовували природні українські способи словотвору для назовництва нових понять, предметів, а саме:

  • суфіксальний (мандрування, мандрівництво, руханка, змаганя, спорядженя, обладунок, таборуваня, тренованє, спортовець, туристика, альпіністика, тисячник, татарництво, цигикало);

  • префіксальний (прорух, перетренованє);

  • складання твірних основ чи слів (краєзнавство, тисячметрівка, сьпівопис, громовіз, спортово-гімнастичний);

  • творення словосполук (таборовий виряд, мандрівничий виряд, вандрівнича літопись, низинна туристика, плоска туристика, гірська туристика, підгірська туристика, високогірська туристика).

Світова війна припинила тіловиховну працю. "Українські спортовці довоєнних часів замінили зелені мурави спортових грищ на поле хвали" [1].

Відійшли в минуле романтизм, а почасти й наївність словотворців із їх громовозами і цигикалом, хоча останнє трапляється ще й зараз, правда, з іронічним відтінком. Залишились у вжитку тисячолітні мандри і всі похідні від нього (мандрівництво, мандрування, мандрівничий виряд). Набагато вправнішими від новотворів є і тодішні форми чужомовних слів туристика, спортовий, утворені згідно з правилами українського словотвору.

Мандрівники завжди прагнуть пізнати світ (адже тільки тоді можна по-справжньому оцінити і полюбити рідні терени) і себе, утвердити велич людського духу.

Наражаючи на небезпеку своє життя, долаючи різноманітні труднощі, мандрують тисячі пілігримів. Славетний Редьярд Кіплінг запам'ятав настанову матері: "What do you know about England, if you saw (seen) only England?" ("Що ти знаєш про Англію, якщо ти бачив лише Англію?"). Мабуть, відтворилася генетична пам'ять українського лицарства в незрячого Василя Єрошенка, коли він вирушив у незнані східні краї. Пішки він досягнув Японії. Ставши класиком японської літератури, він повернувся в рідні краї, щоб померти з клеймом "український буржуазний націоналіст" і бути незнаним у сучасній Україні, хоча залишив нам яскраві україномовні сторінки літературної й мандрівничої творчості, які ще чекають на дослідників.

Мандрівництво, як найдоступніший і найлегший вид спорту, дає початок тіловиховній праці в Галичині українська мандрівнича лексика, як і мандрівництво, розвивалася також у загальноєвропейському руслі, тобто, використовувалися як чужомовні слова, так і національні новотвори.

Великий Каменяр вбачав у тіловихованні, передусім – у мандрівництві, – важливий засіб виховання нової, гармонійно розвиненої людини, вільної людини майбутнього, до якого торував шляхи своїм життям і творчістю.

Література

  1. Паночко М. Фізична культура в сім'ї Івана Франка // „Проблеми української термінології". Матеріали 3-ої Міжн. наук. конференції. Львівського політехнічного інституту. 1994. № 334

  2. Жарський Едвард. Історія українського фізичного виховання // Спортовий альманах. Львів, 1933.

  3. Франко Іван. Вандрівнича літопись.

  4. Рудницький С. Туристка // Вісти з Запорожа. Львів, 1911. Ч.57. С.5.

  5. Франко Петро. Урич// Вісти з Запорожа. Львів, 1911. Ч.57. С.6.

  6. Франко Петро. Прогулька в наші гори // Вісти з Запорожа. Львів, 1931.

  7. Жарський Едвард. Українське спортове письменство // Спортовий альманах. Львів, 1933. С.51.

  8. Костецький Сергій. Таборуваня // Спортовий альманах. Львів, 1933. С.57.

  9. Левицький Северин. Туристика й краєзнавство // Спортовий альманах. Львів, 1933. С.52

Loading...

 
 

Цікаве