WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративно-правовий статус спеціальних (вільних) економічних зон - Курсова робота

Адміністративно-правовий статус спеціальних (вільних) економічних зон - Курсова робота

обмежити можливий негативний вплив цих формувань на економіку України та її окремих регіонів, внести відповідні корективи до державної політики щодо розбудови СЕЗ.
Території, на яких створюються спеціальні (вільні) економічні зони, повинні відповідати таким вимогам:
- мати сприятливе транспортно-географічне розташування;
- розміщуватися поблизу або мати розвинуту мережу комунікацій - великих транспортних вузлів, морських портів, автомобільних шляхів і залізниць міждержавного сполучення, міжнародних аеропортів, транспортних коридорів;
- бути наближеними до державного кордону України;
- мати достатній ресурсний потенціал (природно-кліматичні умови, корисні копалини, трудові ресурси, науково-виробничий потенціал тощо);
- бути забезпеченими об'єктами виробничої та соціальної інфраструктур;
- не мати обмежень екологічного характеру.
Крім перелічених факторів, які є спільними для територіально-господарських утворень у формі СЕЗ, при прийнятті рішення про заснування конкретної спеціальної (вільної) економічної зони необхідно враховувати специфічні фактори, характерні для кожного її типу. Вони визначаються цільовою і функціональною спрямованістю кожної СЕЗ, характером її зв'язків з позазональною економікою, мірою інтегрованості в національне і світове господарства, прив'язкою до існуючих систем розселення, виробничих та інших об'єктів.
Зазначеним критеріям створення і розташування СЕЗ відповідають такі регіони України:
для зовнішньоторговельних - Закарпатська, Волинська, Львівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим;
для виробничих - майже всі промислові регіони України;
для науково-технічних - Київ, Харків, Одеса, Львів і прилеглі до них території;
для туристично-рекреаційних-Автономна Республіка Крим, Закарпатська, Львівська, Чернівецька та Івано-Франківська області.
Для встановлення переліку СЕЗ, які мають бути створені протягом названого 5-7-річного періоду (в зазначеній кількості), слід оголосити конкурс проектів заснування СЕЗ, чітко визначивши критерії їх відбору. Так, наприклад, до них можуть бути включені: доведена економічна та соціальна ефективність; позитивний вплив на економіку регіону розміщення; сприяння вирішенню існуючих проблем; прийнятна (з огляду на існуючі стандарти) окупність; забезпеченість проекту фінансовими та іншими ресурсами; мінімальна потреба в залученні централізованих (бюджетних) капіталовкладень у прямій та опосередкованій формах; тощо.
Необхідно також встановити граничний термін подання на конкурс належним чином оформлених документів про заснування СЕЗ і граничний термін прийняття рішення за результатами цього конкурсу. Подані на конкурс проекти СЕЗ повинні відповідати всім вимогам Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", методики підготовки ТЕО СЕЗ і не порушувати чинного законодавства України.
Практичними інструментами реалізації запропонованих заходів мають стати наявна нормативно-правова база СЕЗ, а також система управління ними та контролю за їх розбудовою в Україні.
Заключення.
Отже, зростання ролі держави, її управлінських органів у регулюванні процесів відтворення, структурної перебудови економіки і техніко-технологічних інновацій, прискорення темпів НТП слід вважати об'єктивною вимогою та загальносвітовою тенденцією. У розвинутих країнах мають місце постійне збільшення державної закупівлі товарів і послуг, що помітно впливає на їх економічний розвиток, а також вагома частка державних замовлень у загальному обсязі попиту на товари та послуги, що зрештою зменшує амплітуду коливань обсягів виробництва. Воднораз зростають також обсяги державних субсидій, централізованих інвестицій тощо.
Інвестиційна діяльність держави в сучасних умовах має величезне значення. По-перше, коли під час спадів виробництва скорочуються приватні інвестиції в нове будівництво та інфраструктуру, уряди розвинутих країн збільшують обсяги державних вкладень, зберігаючи нормальний розвиток найбільш капіталомістких сфер економіки. По-друге, ці країни виділяють чималі кошти з державного бюджету на вирішення гострих екологічних проблем, зокрема на будівництво очисних споруд і природоохоронних об'єктів. По-третє, за допомогою централізованих державних субсидій значною мірою відбувається структурна перебудова національних економік більшості країн світу.
Тому немає жодних підстав говорити про те, що з переходомдо ринкової економіки держава повинна передати свої управлінські функції у сфері економіки ринковим механізмам. Навпаки, у міру соціально-економічного розвитку суспільства, нарощування виробничого, науково-технічного та культурного потенціалів роль держави неухильно зростає, а завдання, що постають перед нею, надто ускладнюються. Звідси неважко дійти висновку, що все це потребує глибоких теоретико-методологічних досліджень і практичних розробок стосовно застосування найбільш ефективних механізмів макроекономічного регулювання соціально-економічних процесів, обгрунтування напрямів, способів та методів виходу з гострої економічної й екологічної кризи.
Крім того, вкрай актуальними слід вважати дослідження масштабів, глибини та арсеналу засобів державного втручання в економіку, зокрема перехідного типу, тих урядових структур, які розробляють і формулюють важливі економічні рішення, реалі-зують на практиці конкретні соціально-економічні заходи. Без чіткого знання та визначення загальної ролі, динаміки та закономірностей розвитку державного регулювання соціально-економічних процесів неможливі ні вихід з гострої кризи, ні перехід до цивілізованих ринкових відносин, ні досягнення високої ефективності функціонування національної економіки.
Література.
1. Гаверский В. Правовое регулирование таможенных лицензионных складов // Юридический веся ник. - Одесса, 1997, №3, с. 111.
2. Державне управління. - К., 1998.
3. Дзюбик С., Ривак О. Механізм регулювання ринкової економіки. К., 1993
4. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України N167 від 14.03.94// ЗПУ. -1994.-№7.-Ст.171.
5. Картузов М. Свободные экономические зоны: нормативное регулирование в Украине // Юридический вестник. - Одесса, 1997, №3, с.75.
6. Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні:
7. Мильнер Б.З. Реформы управления и управление реформами. - М., 1994.
8. О специальных экономических зонах и специальном режиме инвестиционной деятельности в Донецкой области: Закон Украины от 24.12 1998 // Голос Украины, 1999, 19 января.
9. Об общих принципах создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон: Закон Украины от 13.10.1992// ВВР. - 1992. -№50. - Ст.676.
10. Положення про спеціальну економічну зону "Славутич": Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 // Офіційний вісник України. - 1998. - №30. - Ст. 1134.
11. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області: Указ Президента України від 18.12.1998 // Урядовий кур'єр, 1999, 5 січня.
12. Про спеціальну економічну зону "Закарпаття":Указ Президента України від 09.12.1998 // Урядовий кур'єр, 1998, 17 грудня.
13. Трегобчук В. Державне управління в ринковій економіці." Віче. 1997, N1.
Loading...

 
 

Цікаве