WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративно-правовий статус спеціальних (вільних) економічних зон - Курсова робота

Адміністративно-правовий статус спеціальних (вільних) економічних зон - Курсова робота

ст. СЕЗ створювалися у промислове розвинутих країнах. Сьогодні у США діють близько 200 зон зовнішньоторговельної орієнтації, у Німеччині - 6 вільних портів і 3 безмитні зони, у Франції-2 райони вільної торгівлі та 2 зони підприємницької діяльності, в Іспанії-3 безмитні зони, в Італії-3 спеціальні безмитні зони, в Японії - торговельно-виробнича зона. Крім того, вільні зони існують у Канаді, Фінляндії, Греції, Туреччині та Ізраїлі.
Вільні зони створювалися переважно для активізації зовнішньої торгівлі, полегшення виходу національних виробників на світовий ринок, цілеспрямованого стимулювання розвитку регіонів, залучення до виробництва наявної робочої сили. Але головною була і залишається ідея залучення іноземних підприємницьких інвестицій. При цьому враховуються інтереси держави і регіону їх розміщення, тенденції світового руху капіталів, а також беруться до уваги критерії прибутковості та істотного соціального ефекту.
Так, у США зони було започатковано в 1934 p. (тобто в період Великої депресії) з метою сприяння на певних територіях зовнішній торгівлі та підвищенню конкурентоспроможності американських товарів. Але навіть сьогодні вони є важливим фактором розвитку виробництва в цій країні.
У 60-і роки досить широке визнання у США дістали технополіси і технопарки. Поєднання наукового потенціалу університетів з виробничими потужностями певних територій забезпечило успіх у формуванні певних типів науково-технічних зон, які за допомогою ризикового капіталу здійснюють наукові розробки, проектування виробів та їх серійне виготовлення. Характерно, що преференції федерального рівня для такого типу зон практично не застосовуються.
У 80-і роки масового поширення набули підприємницькі зони, що базуються на використанні національного капіталу, а також певних фінансових, податкових і кредитних пільг від урядів штатів і місцевих органів влади. Так, наприклад, у США кількість підприємницьких зон становить близько 400 і продовжує зростати. Це створює сприятливі умови для перепливу капіталу з економічно розвинутих регіонів країни до відсталих, а відтак - для стимулювання розвитку продуктивних сил.
На особливу увагу заслуговує досвід створення у 1959 p. зони "Шеннон" в Ірландії. Саме досвід її діяльності став вихідним при масовому поширенні таких формувань в усьому світі. Надзвичайно прозора і ефективна система преференційного режиму (не стягуються податок на прибуток і ПДВ, корпоративний податок становить лише 10 %, субсидії надаються на пільгових умовах, встановлюються зменшені податки на землю) стала основним фактором для залучення іноземних інвесторів і створення багатогалузевого виробництва з чисельністю зайнятих понад 5 тис. чол. Можна сподіватися, що закінчення періоду чинності преференцій у 2000 р. не зможе істотно вплинути на масштаби і науково-виробничу орієнтацію цієї зони.
Надзвичайно цікавий досвід створення і функціонування СЕЗ набуто Китаєм. Реалізація політики відкритості зовнішньому світові, започаткованої в 1979 p., спиралася на формування ВЕЗ (спочатку в чотирьох регіонах Шенчжень, Шаньтоу, Чжухай, Сямень, згодом - на острові Хайнань і в мережі відкритих приморських міст). Сьогодні можна виділити кілька типів таких зон, які в тій чи іншій комбінації представлені по всій країні. Це і особливі райони, і зони науково-технічного розвитку у приморських містах, і зони новітніх техніки та технологій, і безмитні зони.
Політична й економічна стабільність, незмінність законодавчої бази, дешевизна робочої сили, наявність природних ресурсів і надзвичайно місткого ринку збуту, а також інші вихідні передумови Китаю сприяли створенню тут спеціальних зон різних типів. Через них у країні здійснюється майже 18 % зовнішньоторговельного обороту, а обсяги виробленої на їх території продукції становлять у її національному продукті близько 15 %.
Важливу роль відіграють ВЕЗ у господарстві багатьох азіатських, південноамериканських і навіть африканських країн. Рівень їх ефективності неоднаковий, але значення для впровадження нових технологій, сприйняття передового досвіду управління виробництвом і збільшення валютних надходжень є безумовним. Формування ВЕЗ у багатьох країнах світу віддзеркалює діяння об'єктивних інтеграційних процесів, притаманних сучасному світовому господарству. Посилення міжрегіональних (і особливо - міжнаціональних) контактів сприяє формуванню сівітової територіальної структури, відповідно до якої виробництво певних видів продуктів чи послуг закріплюється за окремими країнами.
Тому сьогодні СЕЗ розглядаються Україною як один з інструментів досягнення відкритості національної економіки світові та стимулювання міжнародного економічного співробітництва. До цілей, які держава ставить при створенні СЕЗ, належать розв'язання проблем зайнятості та формування нових робочих місць; активізація зовнішньої торгівлі;
стимулювання припливу іноземних інвестицій; активізація обміну знаннями і технологіями, тобто досягнення нової інноваційної якості економіки; розширення експортної бази або розвиток імпортозаміщення;
збільшення обсягів зовнішніх надходжень і поліпшення платіжного балансу; ефективне використання місцевих ресурсів, тощо. Одночасно формування спеціальних (вільних) економічних зон може розглядатися в Україні як засіб розв'язання проблем депресивних старопромислових або слабозаселених районів з низьким рівнем економічного розвитку.
Для активного створення СЕЗ на території України велике значення має її географічне положення в центрі Європейського континенту (серед розвинутих країн Західної Європи), на перетині торговельних шляхів з Європи до Азії. Принциповим є і те, що близько 70 % основного обсягу товарообміну нашої держави припадає на країни "близького зарубіжжя" і тільки ЗО % - на країни "далекого зарубіжжя": в обсягах її зовнішнього товарообміну основне місце належить партнерським зв'язкам з Росією, Бєларуссю та країнами Прибалтики (найближчим часом зміна цихпріоритетів не передбачається). Все це зумовлює потенціальні можливості інтеграції економіки України у європейське та світове господарства, а також у міжнародну економічну систему шляхом розвитку СЕЗ.
Загальновідомо, що на початку ринкових і структурних перетворень у народному господарстві України ініціатива щодо створення нових територіальних формувань у вигляді СЕЗ належала Закарпатській, Одеській, Чернівецькій, Харківській, Дніпропетровській областям та Автономній Республіці Крим. Але на першому етапі створення таких зон відкладалося через відсутність відповідної законодавчої бази, за-твердженої концепції державної регіональної політики та програми розбудови в Україні спеціальних (вільних) економічних зон. Отже, на жаль, ініціатива регіонів не діставала дійової підтримки Уряду.
Етапними у справі формування СЕЗ у нашій державі стали 1992 p., коли було прийнято Закон України "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", і 1994 p. - рік затвердження Кабінетом Міністрів України Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон.
Законом визначено поняття "спеціальної (вільної) економічної зони" як частини території України, на якій встановлюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, та порядок застосування відповідного чинного законодавства України. Узагальнене поняття "СЕЗ" доповнено переліком зон різних
Loading...

 
 

Цікаве