WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочини вчинені неповнолітніми - Курсова робота

Злочини вчинені неповнолітніми - Курсова робота

обставин, які сприяли вчиненню злочину, судді, прокурору і захиснику слід у процесі судового слідства.
Особливо слід зупинитися на записі показів неповнолітнього підсудного у протоколі судового засідання. Динамічність судового процесу потребує негайної фіксації усього, що робиться у процесі судового розгляду. Часу на роздуми немає, потрібна велика зібраність для того, щоб зуміти вловити основне, що є у показах допитуваних осіб, та встигнути зафіксувати це основне у протоколі. Зрозуміло, що це не завжди вдається, а тому, нажаль, такий важливий документ, як протокол судового засідання, підчас страждає від суттєвих недоліків та помилок. Читаючи його, нерідко стає неможливим створити достатньо повне уявлення про особистість неповнолітнього правопорушника, про обставини, що призвели його до злочину. Для покращення якості протоколу судового засідання судді слід у ході судового слухання справи коротко фіксувати найважливіші моменти із показань допитуваних осіб. По закінченню процесу суддя, ознайомившись із протоколом, що склав секретар, може у відповідності зі своїми записами внести до нього необхідні зміни та доповнення. Такий метод застосовується багатьма суддями та дає позитивні результати.
5 Проблеми правового регулювання діяльності установ виконання покарань для неповнолітніх.
Первісне призначення засудженим виду колонії, яке регулюється нормами кримінального права, має велике значення для кримінально- виконавчого права і законодавства, а також для чіткого фунціонування установ виконання покарань (УВП). Від правильності вирішення цього питання в цілому залежить успіх всього карально-виховного процесу.
Про це свідчить досвід минулих років, кoли нехтування найважливішими принципами класифікації засуджених до позбавлення волі, спільне утримування вперше засуджених з неодноразово судимими призводили до дуже шкідливих наслідків. Замість виправлення новачки та менш зіпсовані в моральному відношенні засуджені підпадали під розтлінний вплив рецидивістів. Були вжиті необхідні заходи для викорінення цих помилок у діяльності УВП. Одним з них виявилося встановлення суворо роздільного утримання засуджених залежно від тяжкості та повторюваності здійснення ними злочинів. Практика підтвердила, що існуюче створення видів УВП з різним режимом в основному себе виправдовує.
Помітною особливістю колоній є їх розміщення в областях з розрахунком на те, щоб засуджені відбували покарання, як правило, за місцем їх проживання до арешту чи засудження. Такий порядок розміщення колоній, особливо для відбування позбавлення волі неповнолітніми, накладає певну відповідальність за їх роботу на відповідні органи місцевого самоврядування, а також робить можливим залучення трудових колективів, де працювали засуджені, та їх рідних і близьких до проведення виховної роботи з ними. Сувора ізоляція засуджених у в'язницях не дає можливості громадськості та родичам засуджених брати активну участь у процесі їх виправлення.
Аналіз історії розвитку УВП у вигляді позбавлення волі для неповнолітніх показує, що цій проблемі бракувало певної уваги. Підкреслювалася тільки необхідність диференційованого розподілу неповнолітніх у межах одного виду виховно-трудової колонії.
Створення спеціальних установ для виконання покарань у вигляді позбавлення волі щодо різних категорій неповнолітніх ухвалено чинним кримінально-виконавчим законодавством. Для засуджених до позбавлення волі неповнолітніх передбачено два види виховно-трудових клоній: загального режиму і посиленого режиму .
У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до позбавлення волі, у тому числі засуджені за злочини, які не є тяжкими; а також всі засуджені неповнолітні жіночої статі.
У виховно-трудових колоніях загального режиму можуть відбувати покарання також і інші неповнолітні чоловічої статі , засуджені до позбавлення волі, яким цей вид колонії призначено . Дана вказівка закону розглядається не тільки як можливість роздільного утримання в колоніях різних категорій неповнолітніх засуджених, а й як можливість створення окремих колоній в межах одного й того ж виду режиму для цих категорій засуджених.
Виховно-трудові колонії посиленого режиму призначені для відбування покарань неповнолітніх чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведених до цих колоній за злісне порушення режиму з виховно-трудових колоній загального режиму .
При засудженні до позбавлення волі неповнолітнього суд відповідно до чинного законодавства призначає відбування покарання у виховно-трудовій колонії, не вирішуючи питання про вид колонії, до якої він має бути переведений для подальшого відбування покарання до досягнення повноліття. Засуджений вперше за злочин, вчинений через необережність, після досягнення ним 18-річного віку переводиться для подальшого відбування покарання у колонію-поселення для осіб, що вчинили злочин через необережність.
Чи існують законодавчі та наукові передумови для класифікації засудженмх до позбавлення волі неповнолітніх, їх роздільного утримування в межах одного й того ж виду УВП ?
О. Наташев і М. Стручков відзначають, що"індивідуалізація карально-виховного впливу нерозривно пов'язана із завданням класифікації засуджених до позбавлення волі і роздільного утримування різних категорій засуджених з метою забезпечення ефективного виправно-трудового процесу та запобігання негативному впливу одних на інших" . Таким чином, на їх думку індивідуалізація карно-виховного впливу на засуджених може бути досягнута лише при дійсно науково обгрунтованій класифікації злочинців і диференціації умов утримування різних категорій засуджених.
І. Шмаров виділяє два види класифікації засуджених, підкреслюючи їх самостійність. Він зазначає: "Якщо головне завдання класифікації злочинців у кримінальному праві полягає в наданні допомоги слідчим органам, суду та прокуратури в диференційованому підході до різних категорій злочинців і призначенні їм покарань, то головним завданням класифікації засуджених до позбавлення волі є диференціація виконання покарання і процесу виправно-трудового впливу залежно від характеру й ступеня суспільної загрози вчиненого злочину і особи, статі та віку злочинця" .
На мою думку, необхідно встановити роздільне утримування таких категорій неповнолітніх, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі:
- вперше засуджених до позбавлення волі за злочини, які не є тяжкими;
- вперше засуджених до позбавленняволі за тяжкі злочини;
- вперше засуджених до позбавлення волі за особливо небезпечні злочини проти суспільства ;
- які досягли 17-річного віку та твердо стали на шлях виправлення;
- які вчинили під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі навмисні злочини;
- які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі;
- які раніше утримувалися в загальноосвітніх школах соціальної реабілітації;
- які раніше утримувалися в професійних училищах соціальної реабілітації;
- які вчинили злочин під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;
- які злісно порушують режим у місцях позбавлення волі та ін.
Звичайно, колонії з такими контингентами повинні бути не в кожній області України. Ця диференціація засуджених до позбавлення волі неповнолітніх має бути
Loading...

 
 

Цікаве