WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Тлумачення норм права - Курсова робота

Тлумачення норм права - Курсова робота

усунути, ґрунтуючись на способах (чи в сукупності з ними) тлумачення, шляхом так званих буквальних (адекватних), розширювальних (поширювальних) і обмежувальних тлумачень правових норм. Цей шлях ще називають "Тлумаченням по обсязі"
Результати тлумачення можуть бути різні в залежності від співвідношення "духу" і "букви", від співвідношення обсягів, займаних першим чи другої і розрізняють види тлумачення права.
Буквальне тлумачення - це коли зміст тлумаченої норми права ("дух") цілком з текстом джерела права ("буквою"). "Результати такого тлумачення цілком адекватні словесній формі правового явища". Зокрема, гарний закон простий і зрозумілий, а це буває при відсутності необхідності шукати "підвідні камені".
Якщо в результаті з'ясування виявляється, що діюче зміст норми трохи ширше її текстуального вираження, то тлумачення буде поширювальним. Наприклад, у цивільному праві є термін "утрата", зміст якого значно ширше, ніж буквальне значення слова, а саме: як загибель, руйнування, а також всі інші випадки припинення існування предмета.
Обмежувальне тлумачення застосовується тоді, коли розкрите зміст норми в результаті тлумачення є більш вузьким, чим її буквальний текст. Наприклад, як підставу звільнення від відповідальності особи, що займається підприємницькою діяльністю, за чи невиконання неналежне виконання зобов'язання в Цивільному кодексі України указується на "нездоланну силу". Це вираження повинно розумітися в більш вузькому змісті, тобто "нездоланне" не в психологічному, моральному чи навіть у соціальному значенні, а тільки в значенні неповоротності, стихійно- природної невідворотності настання шкідливих наслідків, що в умовах нормальної життєдіяльності сучасного суспільства неможливо запобігти.
Поширювальне й обмежувальне тлумачення не впливають на зміст норми і не порушують її непогрішності, а тільки виявляють дійсний зміст юридичної норми, зміст "букви".
Тлумачення - роз'яснення правових норм
"Роз'яснення норм права - це вказівки чи рекомендації, спрямовані на розкриття дійсного змісту норм". Результати інтелектуально-вольової діяльності об'єктивізують у виді акта роз'яснення, а від суб'єкта і форми тлумачення буде залежати значимість такого роз'яснення, його юридична обов'язковість.
Акт тлумачення - це акт, що роз'ясняє як варто розуміти і застосовувати на практиці які-небудь правові норми. У залежності від приведених вище обставин ці акти тлумачення поділяють на два основних види:
- офіційне тлумачення;
- неофіційне тлумачення;
Офіційне тлумачення (легальне) норм права, є акт роз'яснення правової норми, що виходить державно-владного органа й обов'язковий для всіх суб'єктів, відносини між який регулюються нормою, що роз'ясняється.
В Україні офіційним тлумаченням права займаються:
- вищі представницькі органи;
- Верховна Рада;
- окремі міністерства;
- державні комітети;
- Вищий суд України;
- генеральний прокурор України;
- Вищий арбітражний суд України;
- Кабінет Міністрів України.
Виділяють дві основних ознаки актів офіційного тлумачення:
- приналежність його уповноваженим органам;
- юридичні наслідки, що випливають з державних указівок, що містяться в роз'ясненні.
Крім того, офіційне тлумачення характеризується ще і формою, порядком здійснення.
Форма в основному представляється в письмовому виді (тобто як нормативний документ), у той же час відомі випадки усного тлумачення. До цього відноситься роз'яснення прав і обов'язків учасникам карного чи цивільного процесу з боку суду. Аналогічне за значенням має усне тлумачення, здійснюване посадовими особами під час прийому відвідувачів по юридичних питаннях (прийом громадян працівниками суду, прокуратури).
Поняття правопояснювального процесу (у рамках якого і формується акт тлумачення) містить у собі порядок здійснення офіційного тлумачення. Причому цей порядок багато в чому визначає правопояснювальний процес. "Правовопояснювальний процес як сукупність визначених стадій формулювання офіційного роз'яснення розкриває питання про причини і порядок видання акта тлумачення, особливостях його регулюючого впливу на суспільні відносини.".
Офіційне тлумачення поділяється за принципом юридичних наслідків на нормативне і казуальне.
Офіційне тлумачення характеризується загальобов'язковістю для всіх осіб і органів, що роблять тлумачення, і поширюється на усі випадки, передбачені тлумаченою нормою, забезпечуючи тим самим однаковість і правильне проведення в життя її вимог. (Наприклад, "Постанови пленуму Верховного Суду України"). У загальному нормативному тлумаченню піддаються акти, що з погляду компетентного органа мають потребу в додатковому роз'ясненні в силу утруднень, що виявилися, неправильної чи суперечливої практики їхнього чи застосування в силу інших причин (роз'яснення звичайно зв'язані з аналізом значного числа справ відповідних категорій). Нормативні роз'яснення цілком повторюють долю тлумаченого акта.
Різновидом офіційного нормативного тлумачення є аутенічне, що представляє собою роз'яснення норми органом раніше що установили. Воно логічно випливає з компетенції органа, що видає норми права , і може застосовуватися неодноразово.
Щодо того, чи вважати не вважати аутенічне тлумачення нормативним актом....
У радянській літературі був розповсюджений погляд на аутенічне тлумачення, як на интерпритаційні акти діючого законодавства. Крім цього погляду існував і такий, що аутенічні акти є акти нормотворення, а не тлумачення.
У сучасних працях говориться про те, що більш правильно розглядати аутенічні акти як акти тлумачення. Це підтверджується тим, що тлумачена норма існує в якості основний поряд з интерпритаційним актом, що носить лише допоміжний характер. Іншим різновидом нормативного тлумачення вважають роз'яснення норми особливими органами в силу представлених чи постійних спеціальних чи разових повноважень. Обов'язковість даного роз'яснення обмежується юрисдикцією органа, що дає тлумачення.
Наступним видом офіційного тлумачення є тлумачення стосовно до конкретного випадку. З цього визначення ясно, чому цей вид тлумачення назвали казуальним. Особливістю казуального тлумачення є те, що воно обов'язково тільки у відношенні осіб, для яких воно робиться, має через конкретні обставини і його не можна поширювати на інші аналогічні випадки. ("Розходження міжказуальним і нормативним тлумаченням виражається в різних широті впливу на суспільні відносини"). Найбільше часто казуальне тлумачення виступає у виді мотивувальної частини правозастосовуючого акта. Наприклад, у судових рішеннях, вироках, правозастосовуючих актах міністерств.
"Неофіційне тлумачення - це роз'яснення, що не мають формального, юридично обов'язкового значення, тобто позбавлені юридичні чинності". Іншими словами неофіційне тлумачення не породжує юридичних наслідків, а виходить, може бути зроблено будь-якими особами. Звичайно це вчені, адвокати й ін. Значення неофіційного тлумачення визначається авторитетом суб'єктів, їхньою кваліфікованістю і переконливістю форм, у якій представлене
Loading...

 
 

Цікаве