WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Форми співучасті - Курсова робота

Форми співучасті - Курсова робота

об'єдналися в стійку групу з метою вчинення злочину. Організована група - це стійка група, що вчиняє низку підготовчих дій (наприклад, розподіляються ролі, підшукуються знаряддя і засоби, вивчається місце вчинення злочину, розробляється план його вчинення тощо). Стійкість групи може виражатися і в систематичності її злочинної діяльності. Організовану групу характеризують такі ознаки:
1) розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення певного злочину:
2) розподіл ролей;
3) наявність організатора (керівника) групи;
4) прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (в тому числі і підкупом хабарами посадових осіб);
5) вербування нових членів;
6) наявність загальних правил поведінки, ієрархія стосунків між учасниками групи;
7) наявність матеріальної бази - транспорту, приміщень, сховищ, коштів.
ІІІ. Злочинна організація (злочинне співтовариство) - особливо стійка, згуртована група осіб, особливо небезпечна співучасть. Саме створення такої організації визнається законом закінченим злочином. Чинне уголовне законодавство передбачає такі форми організованої злочинності:
1) банда - ст. 69 КК;
2) злочинна група у виправно- трудових установах - ст 691;
3) група контрабандистів - ст.70 КК;
4) організована група - ч.3 ст. 862 КК;
Істотними ознаками злочинної групи є:
1) згуртованість співучасників - відданість кожного співучасника групі, готовність жертвувати всім для досягнення мети групи і т. ін.
2) стійкість групи - утворення групи для вчинення багатьох злочинів; намір надовго чинити злочини або вчинити один, що вимагає старанної та багатобічної підготовки.
Особливість уголовної відповідальності співучасників за організовану злочинну діяльність полягає в тому, що створення такої групи (організації) містить в діях співучасників закінчений злочин (ст. 69, 691 та ст. 1876 КК). Усі учасники злочинного угруповання через узгодженість дій щодо досягнення певних цілей підлягають відпо-відальності незалежно від конкретних дій, що кожен із них вчинив як виконавець злочину, вчиненого відповідним угрупованням. Однак кожному учаснику злочинного угруповання можуть бути інкриміновані лише ті дії, які він вчинив, і ті злочини, в яких він брав участь . Учасники злочинної організації несуть уголовну відповідальність лише за ті злочини, в яких вони особисто брали участь. Ті особи, які не брали безпосередньої участі в якомусь окремому злочині, підлягають відповідальності лише за членство в цій групі (організації). Дії учасників злочинної групи кваліфікуються без застосування ст.19 КК.
Таким чином форми співучасті можна зобразити такою схемою :
Схема 1. Форми співучасті.
Через те, що запропонований поділ форм співучасті за об'єктивними і суб'єктивними ознаками відбувається з різних підстав, то проста співучасть (співвиконавство) може мати місце і без попереднього змовлення і за попереднім змовленням, виразитися в формі організованої групи і навіть злочинної організації. Те ж саме можна сказати і про співучасть з розподілом ролей, тобто складну співучасть. Вона може бути і без попереднього змовлення і за попереднім змовленням, виражатися в формі організованої групи чи злочинної організації. Так, якщо кілька чоловік накидаються на ймовірного злодія і чинять над ним самосуд - це проста співучасть (співвиконавство) без попереднього змовлення (зговору). Але можлива ситуація, коли злодій вчиняє крадіжку з сараю, і в цей час проходить мимо перехожий, який бажає приєднатися до крадіжки, що вчиняється. Злодій говорить йому: "Я сам впораюся, а ти постій на сторожі, щоб ніхто не завадив, а викрадене поділимо." Перехожий так і робить. Перед нами складна співучасть (співучасть з розподілом ролей: один - виконавець, другий - пособник), вчинена без попереднього змовлення. Те ж саме можна сказати і щодо інших форм співучасті, що відображені на схемі.
3. Питання відповідальності за співучасть
3.1. Відмінність співучасті від причепності до злочину
Причетність до злочину - це дії, що пов'язані зі злочином, але які не сприяли його вчиненню, не обумовили його підготовку і вчинення і не є співучастю в ньому. Вони знаходяться зі злочином у певному зв'язку і тим самим об'єктивно сприють вчиненню цього злочину чи перешкод-жають його виявленню або розкриттю. У Кримінальному кодексі України термін "причетність" до злочину не вживається. Він використовується в науці кримінального права.
Причетні до злочину дії:
1) знаходяться за межами складу злочину;
2) здійснюються уже після закінчення злочину;
3) не мають зі злочином причинного зв'язку.
Причетні до злочину дії мають причинний зв'язок з тими діями виконавця злочину (чи інших співучасників), які спрямовані на переховування злочину, злочинця, знарядь чи слідів злочину, або предметів, здобутих злочином.
Чинним законодавством передбачені лише два види причетності, а теорія і практика кримінального права виділяють ще один її вид. Таким чином, є такі види причетності: заздалегідь не обіцяне переховування злочину (ст. 20 КК); неповідомлення (або незаявництво) про злочин (ст. 21 КК); попуск злочину.
Переховування злочину - це активна діяльність особи по переховуванню злочинця, засобів і знарядь вчинення злочину, його слідів або предметів, здобутихзлочинним шляхом. В деяких випадках і заздалегідь не обіцяне переховування внаслідок його систематичності дає виконавцеві підставу розраховувати на сприяння його діянню і пере-ростає у співучасть. Переховування здійснюється активними діями: наданням сховища; знищенням слідів, знарядь, документів; продажем предметів, здобутих злочином, і тільки з прямим умислом, бо з метою - переховати. Для наявності складу цього злочину необхідно також встановити, що суб'єкт усвідомлював, який конкретно злочин він при-ховує.
Неповідомлення (незаявництво) полягає в неповідомленні особою органам влади про достовірно відомий злочин, що готується або вже вчинений. Повідомлення органам влади чи державного керування або органам правоохорони про підготовку чи вчинення небезпечного злочину є юридичний обов'язок кожного громадянина. Його невиконання (бездіяльність) утворює склад злочину. Уголовна відповідальність настає лише за недонесення про злочини, що перелічені в ст.187 КК. Неповідомлення - діяльність пасивна (так звана чиста бездіяльність). Недонесення скоюється тільки навмисно. Необережним воно бути не може.
І переховування, і неповідомлення тягнуть кримінальну відповідальність лише у випадках, чітко зазначених в законі. Перелік таких злочинів у КК, переховування яких або неповідомлення про які карані, є вичерпним і встановлений в ст.ст 186, 187 КК.
І переховування, і неповідомлення можливі тільки щодо конкретного злочину, характер якого відомий переховувачу або незаявнику. Особа повинна вірогідно знати, що вчинений конкретний злочин і який саме.
Попуск (потурання) полягає в тому, що особа, яка була зобов'язана і могла перешкодити вчиненню злочину, такому злочину не перешкоджає і тому він вчиняється.
В Загальній частині КК не встановлено відповідальність за попуск. Питання про відповідальність за попуск вирішується двояким чином:
1) якщо він був заздалегідь обіцяним, то стає пособництвом, бо такий попуск є не що інше, як усунення перешкод вчиненню злочину;
2) заздалегідь же не обіцяний попуск утворює собою у випадках, передбачених Особливою частиною КК, службовий злочин (зловжи-вання службовим становищем - ст.
Loading...

 
 

Цікаве