WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Чинність закону (пошукова робота) - Реферат

Чинність закону (пошукова робота) - Реферат

випадку доповнює зміст національного українського законодавства. Мінська конвенція, на відміну від Європейських конвенцій, не передбачає вимоги щодо обмеження покарання, що призначається українському громадянинові за злочин, вчинений на території іншої договірної держави СНД, максимальним розміром, передбаченим санкцією закону даної держави за цей злочин.
Універсальний принцип чинності кримінального закону у просторі закріплює ст. 8 КК. Вона передбачає відповідальність лише іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно в Україні не проживають, тільки щодо вчинених за межами України і не проти її інтересів злочинів, боротьбу з якими веде світове співтовариство на основі міжнародних договорів, якщо учасницею їх є Україна.
Видача громадянина України іноземній державі є неприпустимою. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути виданий іншій державі. Це не стосується випадків видачі громадянина України повноважному міжнародному судовому органові у зв'язку з можливим вчиненням ним передбачених міжнародними конвенціями злочинів (скажімо, злочинів проти миру і людяності та воєннихзлочинів).
Видача інших осіб - іноземних громадян і осіб без громадянства - може а здійснюватися на основі міжнародних конвенцій, міжнародних договорів та угод, які безпосередньо укладені Україною зберігають чинність нині[13].
25 вересня 1995 р. Україна приєдналася до Європейської конвенції від 13 грудня 1957 р. про видачу правопорушників1. Україна повинна видавати іншим договірним державам, з урахуванням положень та умов Конвенції, осіб, що їх переслідують компетентні органи сторони, яка робить запит, за вчинення правопорушення або яких розшукують ці органи з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою (ст. 1 Конвенції). Це положення про видачу не стосується громадян України, оскільки видача громадян України заборонена її Конституцією (ч. 2 ст. 25). Крім того, ця Конвенція, як і інші конвенції, передбачає право держави відмовити у видачі свого громадянина (п. "а" ч. 1 ст. 6)[5].
Видача правопорушників здійснюється у зв'язку з правопорушеннями, які караються законами сторони, що робить запит, та сторони, якій робиться запит, позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний строк не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території сторони, що робить запит, термін призначеного покарання має становити не менше чотирьох місяців (ч. 1 ст. 2 Конвенції).
Роблячи висновок з даного пункту змісту, Ми наголошуємо на головних моментах, які проявились через санкції статей 7, 8. Відповідальність за злочини, вчинені за межами України, що ґрунтується на національному принципі просторової чинності кримінального закону. Універсальний принцип чинності кримінального закону у просторі закріплює ст. 8 КК. Яка передбачає відповідальність лише іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно в Україні не проживають, тільки щодо вчинених за межами України і не проти її інтересів злочинів, боротьбу з якими веде світове співтовариство на основі міжнародних договорів, якщо учасницею яких є Україна.
Важливим елементом є зокрема, спільні, перехресні права та обов`язки громадяни з одного боку та держави в ім. України. Конституція проголошує, що останні зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, а держава зобов'язана відповідати перед людиною за свою діяльність. Держава також гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (норми Закону "Про громадянство").
Звертаємо увагу на міжнародні договори, угоди та домовленості України з іншими державами і міжнародними організаціями, які тим чи іншим способом впливають чинність кримінального закону за національними та універсальними принципами.
РОЗДІЛ 5
ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ В ЧАСІ
Відповідно до ч. 2 ст. 4КК України злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.
Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання, має зворотну силу, тобто поширюється з моменту набрання ним чинності також на діяння, вчинені до його видання [2].
Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має.
Чинним визнається закон, що набрав законної сили до його скасування чи заміни новим законом, а якщо закон було прийнято на певний строк - до закінчення такого строку.
Питання набрання законної сили законом врегульовано ч. 5 ст. 94 Конституції України так: "Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування". Офіційними джерелами, в яких публікуються закони, є Відомості Верховної Ради України та газета "Голос України", "Урядовий кур`єр".
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння.
Однак ч. 1 ст. 5 обумовлює випадки, коли прийнятий новий закон усуває злочинність діяння або пом'якшує покарання за нього. Такий закон має зворотну силу, тобто поширюється з моменту набрання чинності на діяння, вчинені до його видання. Проте закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має (ст. 58 Конституції).
Усунення або встановлення караності діяння, а також пом'якшення або посилення покарання здійснюються шляхом законодавчого виключення чи введення нового складу злочину, шляхом зміни диспозиції або санкції, а також шляхом введення або виключення обставин, що зменшують або збільшують ступінь суспільної небезпеки певного злочину.
Якщо закон виключає караність діяння, він має зворотну силу - діяння, вчинене особою до набрання сили цим законом, більше не вважається злочинним. Кримінальна справа щодо неї не може бути порушена, а наявна підлягає закриттю за відсутністю складу злочину. Якщо особа вже засуджена і відбуває покарання за певне діяння, то на підстав норм ККУ вона підлягає звільненню від покарання у порядку ст. 405 КПК. Така особа, а також особа, яка повністю відбула покарання за це діяння, на підставі ККУ визнаються такими, що не мають судимості.
Зворотну силу має і закон, який пом'якшує покарання. Пом'якшення покарання визначається шляхом порівняння санкцій попереднього та нового закону, який набрав чинності, як щодо основних, так і щодо додаткових покарань, а також і поєднання цих покарань. Якщо новий закон пом'якшує покарання, то застосовується саме він щодо діянь, вчинених до набрання ним чинності. Особам, засудженим
Loading...

 
 

Цікаве